«Правий сектор» погрожував закарпатській журналістці

Вчора, 26 березня, після подій у Жденієві щодо «звільнення» дачі Віктора Медведчука від охорони «Правим сектором» стався інцидент, який змусив журналістку одного із закарпатських інтернет-видань висловитися щодо поведінки представників «Правого сектора».

За словами Ані Семенюк, редактора відділу новин інтернет-видання Zaholovok.com.ua, дії  «Правого сектора» щодо неї можна назвати спробами чинити тиск, або й погрози на її адресу.

«Під час написання заяви Правого сектору, з розповсюдженням якої я фактично зголосилася допомогти, деякі активісти, яких завалило в офіс замість двох-трьох майже 15 осіб вели себе зухвало. Деякі з них були в бронежилетах, вільно ходили по приміщенню туди-сюди, дозволяли собі нецензурну лексику та інколи надто жваве обговорення своїх планів, чи того, що вони хотіли видати за плани. Спочатку взагалі робили вигляд, що мене в прес-клубі нема, однак потім я включилася в процес підготовки тексту, оскільки він затягнувся – було вже по 21-ій», – розповідає журналістка.

«В суперечки я не встрявала і спробувала, хіба що зробити кілька зауважень щодо часу та допомогла з текстом. Досі не розумію, з якою метою в офіс прийшло стільки активістів в камуфляжах і для чого вони там перебували.  Оцінювати можу це як не дуже добрі наміри. Більше зачепило саме те, що добре відомий закарпатцям представник Правого сектору Богдан Пилипів причепився до мене з питаннями, які стосуються моїх особистих поглядів. Революції революціями, але не думаю, що адекватні люди сприйматимуть публічне вияснення поглядів сторонніми особами як щось нормальне. З якою метою це робиться? Залякати? Чим? Для чого? І кого, журналіста?», – каже Аня Семенюк.

«Не можу сказати, що пан Богдан зробив мені зауваження коректно: активіст чіплявся до мене з питаннями  далеко не в нормальному тоні. Ніхто з колег і не збирався його зупиняти. Це при тому, що прес-клуб, де все відбувалося і де я з працівників була одна, далеко не в робочий час зробив послугу для Правого сектору і зголосився допомогти з розповсюдженням інформації», – зазначає журналіст.

«Після словесної перепалки з Пилипівим, його колеги в мою адресу заявили «До дівчинки треба навідуватися частіше». Розцінюю це як погрозу і збираюся писати заяву в міліцію. Якщо деякі бійці Правого сектору хочуть спілкуватися частіше – готова піти їм назустріч, але у спосіб, може, не зовсім зручний для них», – заявила Аня Семенюк.

Журналістка також зазначила, що особисто до керівника закарпатського Правого сектору Олександра Сачка претензій не має: «Олександр вів себе адекватно. Можливо, найбільш виховано з усіх моїх «гостей». Однак, чому не зробив зауваження підлеглим, мені незрозуміло».

«Після незвичного формату спілкування з Правим сектором, – ну не кожен вечір до мене приходять 15 чоловіків у камуфляжах! – зробила висновок, що на Закарпатті є два Праві сектори: один складається з людей, яких можна назвати думаючими і такими, що реально оцінюють ситуацію, в якій знаходяться, члени другого – люди, якими безперечно повинні займатися  правоохоронні органи. Причини я готова назвати, так само, як і надати інформацію, яка може допомогти правоохоронцям»,– каже Аня Семенюк.