Фізкультурно-мистецький фестиваль «Зірки досяжні» вже вчетверте відбувся на Закарпатті. Його координати – Перечинський район, гора Полонина Рівна (Руна), - пише Медіа-центр УжНУ.
Ініціаторами заходу є Спілка туризму для людей з обмеженими можливостями «Відродження», управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міськради, виконком Закарпатського обласного відділення НОК України.
Вони ставлять собі за мету виробити толерантне ставлення до всіх верств населення й інтегрувати людей з обмеженими можливостями у суспільство. Треба сказати, що їм це вдається.
Цього року фестиваль набув статусу міжнародного, оскільки його учасниками стали не тільки люди з нашої області та інших регіонів України, а й з Угорщини, Польщі та Словаччини. Загалом це понад 120 учасників, не враховуючи організаторів, спонсорів і волонтерів.
«Зірки досяжні» – це не просто плановий щорічний захід. Це особливе підкорення гірської вершини людьми з обмеженими можливостями. Хоча вони воліють називати себе людьми з особливими потребами. Сходження на гору має дуже символічне значення. Адже, дійшовши до верху, розумієш: у житті нема нічого неможливого навіть тоді, коли обставини проти тебе, – не такий ти вже й безпомічний чи самотній.
Студенти УжНУ також узяли участь у заході – стали волонтерами. Кожен був закріплений за однією людиною з обмеженими можливостями. Їхнім завданням було допомагати тягти візок на гору або супроводжувати слобозрячих чи сліпих людей. Інші залишилися внизу чергувати на кухні.
Маршрут починався в селі Туричках: військові машини, супровід міліції, швидкої допомоги, екстремальний виїзд ближче до вершини, а далі – пішки. Угору з хворими ногами, руками, очима. З паличками, попід руку чи на візках.
На самій Полонині Рівній відбувся молебень і освячення хреста. А далі – багато фотографій на згадку та пошук суниць. Погода на вершині була не найкращою – сильний туман, де на відстані 10 метрів уже нічого не бачиш. Хоч це зовсім не псувало настрою.
А внизу всіх уже чекав смачний обід, який приготували військові МНС: гречка, салат, боґрач. Трішки відпочили – і почалася завершальна частина святкування: нагородження всіх учасників фестивалю. Кожен отримав іменну грамоту та медаль як символ підкорення гірської вершини й перемоги над власним страхом.
Фестиваль тривав три дні. Вони були насичені й концертами, і круглими столами, і обговоренням проблемних питань. Але безсумнівним є те, що такий захід має потужний заряд позитиву й енергії добра.
Учасники фестивалю не вважають, що чимось обділені. Вони тільки хочуть, аби їх сприймали нормально: без глузувань чи принижень. Та й не так сприймали, як прийняли. Для них це важливо!
На самій вершині було встановлено і освячено Українською православною церквою і хрест, біля якого всі помолились. Приємно відзначити, що спортсмени-інваліди з Мукачева і Мукачівського району також побували на полонині Руна. Серед них був також, уже в 4-й раз, наш видатний інвалід-спортсмен Олександр Сухан, який одним із перших інвалідів-візочників підкорив гору Говерлу.
Такими фестивалями і пропагандою туризму серед людей з інвалідністю демонструють стимул до життя і віри в себе.
Шана та повага цим відважним
Шана та повага цим відважним людям, інвалідам на візках, які своїм прикладом демонструють іншим співгромадянам, які опинилися в подібній ситуації, знайти своє місце у суспільстві, не впадати у відчай, боротися з байдужістю та бюрократизмом у соціумі, жити повноцінним життям і відчувати себе рівноправними членами суспільства!