Нові відео з території Ужанського національного природного парку на Закарпатті зафіксували ведмедицю з малятами, які взимку не сплять у барлозі, а пересуваються засніженим лісом. За словами працівників парку, через наявність високого снігового покриву, природної їжі для ведмедя нині обмаль. Як наслідок, вже відомі випадки, коли ведмеді підходили ближче до населених пунктів у пошуках поживи на смітнику. Науковці Всесвітнього фонду природи WWF-Україна пояснюють, чому ведмідь може не спати взимку і що це означає для людей та дикої природи.
Що потрібно знати про зимовий сон ведмедя?
Зимовий сон ведмедів, який науково називається станом торпору, є однією з найбільш досконалих еволюційних адаптацій ссавців до виживання в екстремальних умовах. Цей механізм дозволяє ведмедю долати тривалі періоди відсутності доступних харчових ресурсів та низьких температур, зберігаючи при цьому м’язову масу та репродуктивну здатність.
Для зимового сну ведмідь обирає найбільш затишні й важкодоступні куточки своєї території. Іноді до свого барлогу він долає десятки кілометрів, а наближаючись — заплутує сліди, щоб сховати це укриття.
У січні–лютому, просто під час зимового сну, ведмедиці народжують малят. Новонароджені ведмежата зовсім крихітні — лише 20–25 см завдовжки і важать близько 500 грамів, але з часом їхня маса збільшується майже у тисячу разів. Якби людина росла такими ж темпами, у дорослому віці вона важила б понад 500 кг.
Ведмедиця вигодовує дитинчат поживним молоком 4–5 місяців, а разом із матір’ю вони залишаються до трьох років. Водночас перший рік життя є найскладнішим: приблизно половина молодняку не виживає, а в одному виводку зазвичай буває всього 1–2 ведмежати.
Часто поруч із новонародженими залишаються й торішні ведмежата — так звані “пестуни” (зазвичай самиці). Вони навіть зимують разом із матір’ю-ведмедицею в одному барлозі.
Чому не спить ведмідь?
Тож зимовий сон ведмедя (торпор) — це не справжня сплячка, а особливий фізіологічний стан, що дозволяє зберігати життєздатність і швидко реагувати на небезпеку.
Проте із цього правила є винятки. Дорослі самці інколи не впадають у зимовий сон, особливо якщо:
- зима тепла або малосніжна
- є доступ до їжі
- накопичено недостатньо запасів жиру
- тварину турбують люди чи інші фактори
Ведмеді також можуть прокидатися кілька разів за сезон, залишати барліг і знову засинати. Причини цьому різні — раптова відлига, недостатній запас жиру, відчуття голоду, а також турбування.
“Саме тому туристам у зимових Карпатах особливо важливо дотримуватися маркованих маршрутів і не заходити в лісові хащі, де може бути розташований барліг. Не менш важливо поводитися тихо: зайвий шум здатен розбудити тварину та змусити її покинути укриття”, — підкреслює Ігор Дикий, зоолог, менеджер проєктів “Рідкісні види” WWF-Україна.
Найбільшу небезпеку турбування становить для ведмедиці з малятами. Узимку вона має обмежені запаси енергії, тому вимушене залишення барлогу може призвести до виснаження. У крайніх випадках ведмедиця може навіть покинути ведмежат, які без матері загинуть.
Чому зростає ризик зустрічей із ведмедями взимку?
В Україні мешкає близько 350 бурих ведмедів, і більшість із них зосереджена в Карпатському регіоні. Загалом імовірність зустрічі людини з ведмедем залишається невисокою, однак за певних умов вона може зростати — передусім у місцевих громадах, розташованих поблизу природних оселищ виду.
“Скорочення тривалості холодного періоду, турбування, зменшення доступних кормів спричиняє енергетичний стрес для тварин у холодний період. У пошуках їжі ведмеді, що з тих чи інших причин не заснули або залишили барлоги, можуть наближатися до людських господарств. А це підвищує ризик виникнення конфліктів між людьми й дикою природою”, — зауважує Ігор Дикий, зоолог, менеджер проєктів “Рідкісні види” WWF-Україна.
Раціон ведмедя бурого у Карпатах на 60–80% складається з рослинної їжі — ягід, плодів, грибів, трав і коріння. Узимку ці ресурси майже відсутні, тому голодні тварини можуть:
- шукати падло або полювати на живу здобич,
- наближатися до людських поселень у пошуках смітників та інших відходів,
- нападати на свійських тварин.
Варто пам’ятати: голодний ведмідь більш дратівливий і непередбачуваний, що підвищує ризик небезпечних зустрічей.
Для довідки. В Україні налічується близько 350 ведмедів бурих. З 2003 року ведмідь включений до Червоної книги України зі статусом “вид під загрозою зникнення”. Також цей вид охороняється Бернською конвенцією, згадується в Директиві ЄС про оселища і Загальноєвропейській стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (PEBLDS).
Як поводитися, якщо зустріч із ведмедем все ж сталася?
Як і більшість диких тварин, ведмеді остерігаються людей і уникають прямого контакту з ними, однак стають непередбачувані, якщо відчують небезпеку.
Якщо зустріч усе ж сталася:
- зберігайте спокій і не тікайте
- не повертайтеся спиною до тварини
- повільно відступайте на безпечну відстань
- не кричіть і не робіть різких рухів
- можна відволікти ведмедя кинутим поперед себе предметом одягу чи наплічником, щоб виграти час для відходу
Ведмідь і людина: основи співжиття
Через брак корму взимку ведмідь, який не спить, частіше наближається до людських осель у пошуках їжі. Незахищені свійські тварини можуть стати для них легкою здобиччю (так само як улітку — вулики з медом). Дослідження сезонного раціону показують, що в холодний період однією з природних жертв ведмедя є дика свиня, тож напади на худобу зазвичай пов’язані не з “агресією”, а з браком доступного корму.
Варто пам’ятати: ні загін, ні звичайний паркан не є перешкодою для ведмедя. Найефективнішим і водночас найбільш гуманним способом захисту господарств є електрична огорожа (електропастух). Вона не завдає шкоди тварині — короткий електричний імпульс лише відлякує її та формує стійку поведінкову реакцію уникнення.
На полонинських пасовищах додатковим захистом худоби можуть бути пастуші собаки, які попереджають наближення хижака. Диких тварин також приваблюють залишки їжі, городина та несанкціоновані сміттєзвалища. Саме тому відповідальне поводження з відходами є важливою умовою безпечного співіснування людини й дикої природи.
Ведмідь, який не спить узимку, — це сигнал про зміни в природі. Від того, як люди навчаться жити поруч із дикою природою, залежить майбутнє і тварин, і самих людей. Зменшення конфліктів та гармонійне співжиття з дикими тваринами можливе, якщо діяти відповідально та використовувати перевірені рішення для запобігання конфліктам.
