Болгарія: сонце економ-класу. Підрахунок зі засмагою

Передовсім море-сонце в економ-варіанті й спокій – це були засади вибору Болгарії тоді, коли душа і тіло потребували оновлення у майже «рослинному» режимі, а не зазвичай улюбленого формату «подивилися праворуч, подивилися ліворуч, побачили - побігли оглядати далі!». Звісно, на екскурсійну Європу я теж розраховую, ба навіть – ще цього року, а сьогодні підсумовую: Болгарія – це мила і затишна «недо-Європа», країна, яка «застрягла» між рештками покійного Союзу і власне Європою, і – котра, на відміну від нашого Криму, цілком придатна для приємного відпочинку.

Метою «моєї» Болгарії була зміна оточення, обстановки, оздоровлення та переключення з «марноти марнот» на погляд всередину себе. Ця країна, а саме її Сълнчен Бряг в оксамитовий сезон, стала можливістю недорогого морського відпочинку. І таки справді - грубий підрахунок показав: майже 100 євро на оплату дороги плюс 400 доларів вистачило, щоб не лише провести там цілком комфортно трохи більше десяти днів, а й привезти кілька сумок покупок (в одній із торб, до речі, ще й знайшлися відкладені «про всяк випадок» 50 лявів; 1 болгарський ляв – близько 5,5 рідних гривень). Утім, гроші – це аж ніяк не головне. Головним було, безперечно, море. І, звісно, сонце. Про яке згадую навіть частіше, ніж щоразу дивлячись у дзеркало і радіючи засмазі.

Популярність болгарського напрямку цього сезону і власне відвідини засвідчили: Болгарія має туристичні амбіції і «нарощує м’язи» у цьому напрямку. Курортна місцина Сълнчен Бряг – яскраве тому підтвердження: цей «поліс», де все «заточене» під туризм, складається з готелів, ресторанів, нічних клубів і торговищ, і в ньому триває активне будівництво. Тож, вочевидь, Болгарія, котра цього сезону стала «зіркою» пропозицій відпочинку з хорошим співвідношенням ціна-якість, прагнутиме більшого.

А співвідношення і направду добре. Апартаменти у готелі з басейном були більш ніж просто «непогані» як на дві «зірочки», а вартість доби – меншою як у дерев’яному будиночку на тій же Міжгірщині із більш ніж «ненав’язливим» сервісом та мінімальним набором «опцій». Звісно, можна шукати недоліків і нарікати на дещо недоладний диван, відсутність «включеного» wi-fi (котрий виявився цілком зайвим), специфічний вигляд з балкону (наш готель сусідив зі складом будматеріалів та авто мийкою, що стало предметом жартів), неідеально чистий пляж, на нав’язливих торговців, деякий брак урн і вбиралень, але – це ж економ-варіант, так?..

До того ж є те, що здатне виправити навіть більші недоліки, коли б вони були – це не тільки море-сонце, а й Несебр!

Від нашого готелю одне з найстаровинніших міст Європи – за хвилин 10 автобусом (до слова, громадський транспорт комфортний, а маршрути пунктуальні й працюють за північ). Місто, котре охороняється ЮНЕСКО, і чий чудовий півострівець - Старий Несебр - болгари перетворили на туристичний рай в мініатюрі, стало місцем чи не щоденних відвідин.

Тим паче цікавих, що в містечку, на відміну від деяких туристичних осередків, живуть люди, ти гуляєш під їхніми вікнами (Несербські віконця так і кортить фотографувати!), відчуваєш атмосферу, стикаєшся з побутом, а на причалі спостерігаєш не лише прогулянкові катери, але й човни рибалок тощо.

Несебр – прекрасний, придатний для просто споглядання моря і човнів, неспішного гуляння вузенькими вуличками, знімкування елементів цієї ніби іграшкової і просто чарівної приморської архітектури (звісно, беручи до уваги і руїни античних будівель), врешті – для шопінгу.

…Вона майже така само як і ми – ця Болгарія. Успіх Сълнчен Бряга має вчити Крим, як слід «піднімати» туризм. Адже там – практично ті самі можливості: сонце, море, є й гарні пейзажі та цікаві пам’ятки, власне – що ще треба, крім бажання?! І от у болгарів – пішло; тут вже доволі розвинений сервіс, більше ввічливості як свідчення зацікавлення в тобі як у туристі, і відповідно – багато гостей. А ще тут – та сама російська, хоч ми б воліли, звісно, болгарської: надто вже потішна ця мова для тих, хто так само користується кириличною абеткою.

До слова, болгари мало свідомі різниці між двома країнами, свідченням тому став «Гастроном «Берьозка» - ніби російська крамниця, де переважає український крам (оголошення про дегустацію «руска напитка» теж не можна було не сфотографувати!). Самих же росіян межи туристів, схоже, було найбільше. Утім, тим хлопчиною, хто на пляжі запитує: «girl, what is your language?», міг цілком опинитися як парубок з Росії, так і німець. Але це жодного разу не з’ясовувалось, адже відповіддю був заперечливий жест із ввічливим «sorry». Що приємно у відпочинковому конгломераті – кожен відданий сам собі, ніхто нікому не заважає і, до слова, цілком спокійно разом із близько десятьма відсотками інших туристок купаєшся і засмагаєш топлес. …Траплялися й американські, за всіма ознаками, відпочивальники (галаслива групка таких добряче напідпитку веселих туристів заскочила в автобус з Несебра і дорогою співала), чимало угорських пенсіонерів та навіть французи і британці. Вочевидь, не тільки «справжній» Європі, але й Штатам скромна Болгарія видається непоганим місцем дешево пожити біля моря.

Так, недорогі не тільки проживання, але й – харчування. Навіть у самому «серці» курорту ресторанне меню вирізняється цінами, відчутно меншими за наші (і це не говоримо про добрі салати з мідій ціною близько 5 лявів та навіть не думаймо про те, скільки б вечеря з морепродуктів коштувала у нас). Кухня – смачна, майже у моєму стилі: в пошані сир, овочі і морепродукти. Утім, для м’ясоїдів смакот теж вистачає – у Болгарії люблять запікати страви з багатьох інгредієнтів. Так, «колеги» брали в ресторані «сеч» (сковорідку чи то блюдо, яке дозволяє подавати страви, підтримуючи жар) – наїдок з кількох видів м’яса із овочами, якої достатньо для вечері на чотирьох. А от таратор (національний холодний суп з огірками) підвів: в одному з ужгородських кафе куштувала значно ліпший, утім, маю намір зготувати інший спеціалітет – салат «сніжанка». Ну, «лявова» (у сенсі за 1 ляв) текіла увійшла в наші легенди, а поціновувачі пива теж похвалили свій напій. Сири ж – це улюблена тема: кілограм чудової фети – 16 гривень у перерахунку (дівчатам варто бути обережними – сир смачний, але все ж доволі жирний!), а елітні сири з пліснявою – в рази дешевші за пропоновані у наших супермаркетах (чоловік і досі смакує презентованими «болгарськими», а направду – французькими брі і дороблу). Ну а що казати про кисломолочне! Болгарія – рай для любителів кефірів-йогуртів (власне, ця країна і є батьківщиною останнього, і вибір йогурту, до речі, без наповнювачів, там просто дивовижний).

Для мене відкриттям став айран – пляшечка освіжаючого кисломолочного напою, взята на пляж, цілком замінює обід. Дешевшими і в кращому асортименті є й оливки та оливкова олія, усілякі персики-виноград тощо, і загалом ціни на харчі нижчі відсотків так на 20-30. Вино… Що казати: 1,5 літра доброго сухого білого менш ніж за 5 лявів – послаблює позиції щодо «здорового способу життя», й пляшка «Софії» оселяється у нашому холодильнику…

Червоні вина у них добрі, і, взагалі, що радує, напій пропонується як належить: сухе вино – за змовчуванням, інше тут не популярне. До речі, каберне, виготовлене за «білим» методом, теж порадувало в котрийсь з вечорів на несербській терасі. Кілька пляшок, придбаних у подарунки, підтвердили болгарський стандарт: чудове співвідношення ціни-якості, гідні й доволі насичені сухі вина з чистим букетом…

І, якщо вже ми говоримо про економіку відпочинку, то – невеличка порада: варто одразу зробити розвідку і з’ясувати ціни в околицях – у ресторанах і супермаркетах (ми ледь не щодня знаходили ще краще і ще дешевше). А лише плануючи відпочинок, цілком доречним було рішення за допомоги турагенції тільки замовляти автобус, а помешкання бронювати через Інтернет (до слова, таки варто брати не готельний номер, а апартаменти з кухнею – завжди є змога швидко зготувати щось нескладне і приємне з місцевих продуктів). Варіант же з власним авто взагалі скидається на найбільш підходящий…

Щодо екскурсій… Їх не кортіло зі старту – мався на увазі відпочинок майже в стилі «сон-пляж-обід-пляж-сон». Утім… Несебр, звісно, Несебр, до того ж – у різну пору дня! Були й Бургас і Созополь. Друге – симпатичне портове містечко, курорт, подібний на Несебр стилем архітектури та має підземну церкву з чудовим різьбленням, а також вважається арт-містом. Бургас – це вже city, на кшталт нашого Львова, туди туристів возять на шопінг просто з нашого готелю. З цим нам не пощастило: поїздка у їхній хвалений торговий центр на околиці вилилася лише у втрату часу та втому. Сама ж прогулянка містом, в котрому, направду, нема нічого аж такого цікавого, ще раз довела: Болгарія – країна, яка, прагнучи до Європи, намагається відійти від стандартів життя держав колишнього соцтабору, але не в усьому їй це вдається…

Короткий підсумок: відпустка на морі раз на рік – must have!

Що ж, тест на питання «чи хочу я туди повернутися?» «моя» Болгарія витримала. Так, хочу, волію приїхати з чоловіком, більше приділити увагу морю, все ж виконати план з пробіжок узбережжям та занять йогою, відвідати порт Варну (підозра про те, що я просто-таки закохана в човни – справдилася!). До речі, про деталі відпочинку без чоловіків, звісно, змовчую… Додам лише: прикро, що так і не навчилася плавати…

Алла Хаятова, для Zaholovok.com.ua