Ужгородці люблять ярмарки. Або не люблять. Або люблять, але не такі. Одне можу сказати точно: журналісти не дуже люблять ярмарки. Спитайте будь-кого з нас.
Річ не у тому, що половина товару і продавців майже одні ті й самі. І навіть не у однаковій атмосфері патріотизму у дусі села, що так любовно створюється музичним супроводом і вишиванками з вінками на прилавках. Все-таки проблема у частоті відвідин. Якийсь ярмарок ви, дорогі читачі, пропускаєте, про якийсь не чули, на якомусь напилися і було весело.
У автора от теж була подібна історія на зорі журналістської діяльності, так би мовити. То було «Закарпатське божоле», імовірно, 2013 року… Це той ярмарок, котрий традиційно проводиться у підвалах «Совиного гнізда. Так от автор пішов туди зі знайомим журналістами і натрапив на вельми привітного угорськомовного винороба, котрий так невимушено дав двом дівчатам перепробувати половину свого асортименту. «Чорний принц», малинове, смородинове, «Троянда Закарпаття»…Всього там по грам 10 (а відмови він не розумів). Завершилася справа тим, що автор розгулював центром Ужгорода у квітчатому віночку і вважав це цілком нормальним. Тут хочу зауважити, що Майдану, як такого ще не було і вінки з вишиванками не встигли стати мейнстрімом. Кава автора з подругою протверезила і все стало на свої місця. Тобто віночок перемістився у сумку. А потім ви могли, до слова, позувати у ньому на «Фото патріота». Але це вже інша історія.
Більше яскравих спогадів з ярмарок якось не пригадується.
Повертаючись до реальності зауважимо, що цього річ ужгородці могли обирати: хенд-мейд чи мед-вино. Зі спостережень, вистачало відвідувачів на обох. Цікаво, чого хотіли досягнути організатори: протиставити два заходи чи навпаки іще більше розширити дозвілля містян і туристів.. Оскільки ми правди все-одно не дізнаємося, коротко порівняємо побачене.
BIG-ART-PICNIC у Ротарі-парку був те, що називається,компактним. Тут вистачало різноманітних виробів і з паперу, і з дерева, і з текстилю. Трохи псували враження шашлики і дим від них. А також дивні надувні споруди. З плюсів, варто відзначити подібність оформлення: прості столи, скатертини, стільчики. З мінусів, трохи не вистачало певної атмосфери. Але це словами не передати. Наостанок варто додати, що ярмарок BIG-ART-PICNIC у нас вперше, захід заїжджий і невідомо, чи повернеться колись. З цих причин і не буду його детально аналізувати.
А от про мед варто поговорити детальніше. Тут і досвід, і спостереження минулих років, і можливість порівняння з іншими ужгородськими ярмарками...
Вже п’ятий за ліком «Медовий спас» зустрів автора традиційним усім. Товаром, музикою, локацією, сценою… Здається, навіть танці були ті самі… Але то Галя балувана. Напевно, середньостатистичний ужгородець менше впізнає всі ці деталі. Не доводиться їх щороку фотографувати.
Перші враження від ярмарку склалися у п’ятницю. Навчений попереднім гірким досвідом автор до останнього відтягував візит, але доля така невблаганна. І все ж найгірші сподівання виправдалися. Один і той же товар, мізер відвідувачів, голодні очі продавців… Якщо це читає хтось із міськради: подумайте, чи варто робити ярмарки у п’ятницю зранку? Там така страждальна атмосфера, їй-богу.
Саме тому фото автор не зробив і відклав цю справу на суботу. І не помилився!
Озброєний «Геліосом» з чудовим розмиттям і дальнобійним «Юпітером», з новими силами і свіжою головою… Ближче до теми) Людей на ярмарку було як бджіл і, здається, вони були задоволені. Особливо раді були діти. Автор дитиною особливо любив той осінній ярмарок, де можна було виграти ягнятко. Хоча ні разу доля не посміхнулася. Ні разу, Карл.
Раділи і батьки. Наприклад, тато з сином крутив у руках дерев'яний конструктор. “Та купити тобі той гараж? Хочеш?”,- разів три перепитував дитину. Хлопчик, як і всі у його віці, крутився навколо і якось непевно відповідав “Та купи”. Думаю, той батько таки купив іграшковий гараж-кондтруктор, щоправда собі)
Що дивно, біля меду покупців було мало порівняно з тими ж прикрасами чи сиром…Можливо, зіграло роль економічне становище краян. Хоча ціни, як на домашній мед, були цілком нормальними.
Порадувало, що ярмарок став більш "ярмарковим". Дешеві китайські сувеніри таки замінили сир, мед, вино і вироби народних умільців. Без перших не обійшлося, але їх ятки не здавалися сильно популярними, тож варто очікувати і подальшого зменшення їх кількості. Поменшало і знаменитих полосатих наметів. Разом з тим чомусь поменшало бубликів(
“Родзинкою” цьогорічного ярмарку для автора стала бригада активних жіночок, яка наліво і направо роздавала людям запрошення на “бомбезно круту” роботу. Ну, ви бачили такі креативні оголошення на своїх під’їздах. А ще здивували релігійні агітатори. Раніше вони наче таким на ярмарках не займалися. На фото хлопці сперечаються з якимось пенсіонером.
А по-доброму порадував цей сажотрус, який щиро радів міні-концерту.
Дуже ефектно виглядали на фоні всього ярмарку неоднотипні в’язані хенд-мейд прикраси.
Окремо варто поговорити про довжину ярмарку. Це непояснюване явище, але чим далі від центру, тим людей ставало менше, хоча по часу це якихось 5 хвилин ходьби. Можливо, надалі варто обирати більш квадратні площі, аби продавці подалі не відчували себе ображеними…
Третій день ярмарку не сильно відрізнявся від другого. Хіба трохи поріділи ряди продавців і незначно покупців.
У ідеалі автор би з’єднав ці два заходи: арт-пікнік і медовий спас. З тим тільки, що шашлики окремо. Бо дим із м’яса на текстильні прикраси – це якось було не дуже. А от більше цікавого і якісного хенд-мейду добре б розбавило продуктовий ярмарок. Можливо, чергування таких яток заводило б зацікавленого ужгородця все далі вглиб набережної… Ну і музичний репертуар. Якби ото перенести живі виступи більш сучасних колективів і на сцену медового ярмарку поближче до центру, - відвідувачів би побільшало. Бо ужгородці не надто готові ходити далеко заради концерту, не важливо якого (хіба це якийсь популярний фолк).
У цілому бачимо деякий святковий прогрес, тож можливо, скоро журналісти ходитимуть на ярмарки як на свято?))