Що ж...це слово я думаю близьке більшості із тих хто читатиме ці рядки...це стан в якому кожний із нас перебував,перебуває або перебуватиме в майбутньому...
Спілкуючись із різними людьми...різного віку та соціального статусу я помітив,що кожний із них може назвати той період життя коли він був одиноким в душі...люди бездумно втрачали тих людей,які не давали їм свободу,власний простір,який потрібний кожному...і вони розходилися як у морі кораблі...і ставали самотніми в душі...так так саме там...глибоко всередині...саме звідти родом наші всі емоції і страхи...
Кожній людині притаманна фобія відчути себе самотнім і не потрібним суспільству...ця думка не раз спонукала людей покінчувати із життям...бо вони не вбачали що потрібні комусь...не бачили сенсу жити...то ж як бачимо це дійсно дуже важлива проблема суспільства на сьогодні...душевна самотність може вражати будь-яку людину,незважаючи на її статус та вік...в когось самотність пов'язана із смертю близької людини,в когось із відсутністю друзів,а є люди,яких просто інші не сприймають і не будуть з ними дружити...маю на увазі тих у кого є різні вади здоров'я та розвитку...ось від них можна запитати що таке самотність...горджуся тими волонтерами,які присвячують свій час для того щоб створити максимум комфорту для таких людей...це дійсно гідно уваги...
Що ми маємо на сьогодні в нашому місті...дійсно багато молодих,здорових,перспективних людей,які відчувають себе в душі самотніми....все із-за нестачі таких самих людей,як вони...подібне притягує подібне...неодноразово чув думку що бути одним це краще ніж мати любиму людину,яка правда інколи може викликати нашу агресію та злість...хм...цікава думка...але я їм тоді зразу відповідаю що ану згадай чим заповнена була твоя душа в той час...чи палав вогник в твоєму серці...чи відчував ти себе незважаючи на всі негаразди щасливим...?відповідь завжди одна...знову ж таки необдуманість рішень...хибний вибір,який люди часто роблять...прагнуть свободи в стосунках...і коли отримують цю свободу залишаючи людину взамін отримують з часом самотність...яка набагато гірше переноситься ніж відсутність свободи...
Ми по своїй природі інстинктивно маємо відчувати що ми потрібні комусь...якщо ні то втрачається сенс життя одразу...
Ви запитаєте чому так багато зараз самотніх людей навколо нас...а я Вам скажу бо люди втрачають по-маленьку взагалі поняття людяності...здебільшого говорю про молодь...на перший план виходять інші пріоритети-гроші,слава,спроба доказувати іншим що він кращий...
довіра до людей у багатьох зараз втрачається просто,кожний день хтось розчаровується в комусь...і стає самотнім...
Моя порада-ЛЮДИ,звертаюся до всіх...не допускайте самотності людей,які для Вас є важливими...якщо кожний хоча б знайде ту хвилинку для зустрічі чи для дзвіночка близькій людині,то багато чого можна буде змінити...пам'ятайте що все в наших руках...
Даруйте добро,увагу,щирість,робіть незабутніми моменти для коханих...
Тим в кого нема наразі коханих людей проста порада...концентруйте свою увагу на рідних людях...друзях та родині...повірте їм також потрібна підтримка і увага...не падайте духом...вірте в краще...для кожного із нас знайдеться та людина,яка буде переживати,підтримувати та любити нас...просто на все свій час...
Не тримайте в собі те , що хочете сказати комусь...можливо саме там чекають цих слів...а всі зміни треба кожному почати із себе...і щодня подумати...кому я можу сьогодні допомогти не відчувати себе самотнім в душі...?у всіх знайдеться така людина...тримаймося разом бо тільки так зможемо наповнити це буденне життя кольоровими фарбами,які так потрібні кожному із нас...