Дивний заголовок, правда? Залежно від внутрішньої позиції не поспішайте кидати у мене тапками або хвалити. Я загалом проти расизму. Чорні, білі, жовті...та хоч би сині, яка різниця. Всередині все той же набір кісток і м’яса. Але, на жаль, так думають не всі. І колір шкіри навіть у 21 сторіччі вирішує. Взагалі будь-що вирішує.
До прикладу, останні події у Німеччині. У центрі німецького міста Кельн у новорічну ніч невідомі влаштували масові сексуальні домагання та пограбування сотні жінок. Багато із них, за заявами постраждалих, мали “африканську” зовнішність. Події, підсилені загальним невдоволенням німців політикою щодо біженців, викликали значний розголос і навіть цілі акції протестів.
Подібне ми мали і в Ужгороді. Наприклад, коли троє ромів зґвалтували вагітну жінку або коли група молодих людей ромської національності побила “білих” хлопців. Просто публічні масові акції з питань моралі у нас непоширені, тож справа обмежується більше Фейсбуком чи кухонними розмовами.
Але я журналіст. Я читаю новини міліції частіше багатьох людей. Так от історія про чоловіка, який зґвалтував хвору і немічну дружину арматурою і залишив стікати кров'ю аж до смерті чомусь не набула у соцмережах аж такої популярності. Може, тому що чоловік був білим?
Ніхто на каже, що потрібно робити поблажки комусь за темний колір шкіри. Але чому б не сприймати людей рівними? Колишній прес-секретар тоді ще УМВС України в Закарпатській області Олег Подебрій не раз казав, що міліція статистики за національністю не веде. І тим не менше раз по раз у новинах цієї установи я бачу соромливо приховані фрази, на кшталт, “мешканка місцевого табору”, “молодий смаглявець” тощо. Зате статистика не ведеться. І насправді це погано. Подібні дані могли б підтвердити або розвіяти расистські погляди моїх краян. Хтозна, яку картину ми б побачили? 50 на 50? 70 на 30? 85 на 15? Можливо, я б отримала фактаж, аби закрити рота тим інтернетним прихильникам “ізоляційних таборів” для “чорних”, або ж стала на їх бік і визнала помилку у власному світогляді. Але статистики нема і ми всі залишимося при своїх поглядах.
Повертаючись до Кельну. У людей зараз ця проблема викликала багато думок, тверджень. Одне з них і наштовхнуло мене на твердження про користь расизму.
Автор пише, що саме расизм звернув увагу деяких політиків на проблеми сексуального насильства над жінками, яке існувало задовго до приїзду мусульман до Німеччини. Разом з тим це є і викривлення реальності, коли проблему жінок використали для акценту над біженцями. Але мене більш зацікавило перше твердження.
Чи є проблема насилля над жінками у нас? Так, безумовно. Особисто я пережила три спроби нападу на мене із цілком передбачуваними намірами. Пощастило лише у кожному випадку по-своєму. Два рази були спричинені тим, що я просто йшла додому після 10-ї вечора, бо маршруток вже не було. Один у цілком пристойній обстановці. Всі чоловіки були білими. Тому мене ніхто ніколи не переконає у якійсь винятковості “білої раси”. Але.
Багатьох людей чіпляє саме питання кольору шкіри. Воно збурює, підіймає на поверхню ті проблеми, які раніше не обговорювалися. Або обговорювалися, але не так. Можливо, ми б могли використати ці моменти і просто змістити акценти зі, скажімо, ромської національності на власне зґвалтування? Або із побиття хлопців ромами на рівень розвитку молодіжної культури?
Я не дуже уявляю, як би це мало відбуватися на практиці. Я давно перестала вірити у ідею можливості перенавчання людини. Чесно. Десь а третьому курсі університету після Ніцше й ідей про подолання самого себе вчорашнього і рух до “надлюдини”. До питання расизму зауважу, що філософ не ділив людей за кольором шкіри чи ще чимось. Просто хотів, аби людство розвивалося і вдосконалювалося. Але, можливо, таки варто доносити свою думку? Всім нам. Расистам, нерасистам. Без дискусії про зґвалтування, ромів, побиття, мігрантів, насильство та що завгодно, - розвитку суспільної моралі не відбудеться. Це, свого роду, діалектика мислення.
Расизм не викорінити. Принаймні найближчим часом цього, очевидно, не відбудеться. Він живе не лиш в Україні, а й у цілком собі модерних розвинених країнах Європи.
Правда ж у тому, що є люди, як білі так і чорні, які не можуть чи не хочуть соціалізуватися, жити за правилами суспільства. Їх ще називають девіантами. І якщо частина з них робить це якісно та змінює філософські основи людського буття, засади побуту навіть, то решта вибирає шлях паразитів. Вона не змінює світ навколо себе згідно хибних чи правильних понять. Ні. Вона просто знищує встановлений порядок у найбрутальнішій формі.
Сексуальне життя, наприклад. Безумовно, за останні 130 років в Україні воно зазнало дуже різких змін. Часу на обдумати не було. Віяння нової реальності просто змінювали цей аспект людського життя. Спершу СРСР, потім бурхлива свобода 90-х. У результаті маємо таку собі кашу зі старих уявлень про цноту і новітніх інтернетних про свободу у цьому плані. Але насправді кожен має вирішити це сам для себе. Єдиного рецепту нема. Є лише застереження. Силою примушувати до сексу нікого не можна, будь-то фізичний чи психологічний тиск. Оце ключове питання, а не національність ґвалтівника.
Повторюсь, на мене чинили подібний тиск тричі: два рази фізично і один раз психологічно. І я жодного разу не заявила у правоохоронні органи. Тут можна безкінечно довго говорити про причини. Недовіра міліції, спідниця замість штанів, страх висміювання тощо. Але може, ці чоловіки відчули через мене свою безкарність і згодом таки когось примусили до сексу?
Кожен із нас своїм замовчуванням, своєю неуважністю, байдужістю закладає фундамент для насилля. Над чоловіками у тому числі. І добре, що є старий-добрий расизм, який підіймає ці глибинні проблеми на поверхню. Про них треба говорити. І голосно. Тоді з часом ми подолаємо всі подібні ганебні явища. І буде соромно, як приставати до незнайомих людей на вулиці, так і писати про необхідність вазектомії і абортів для всіх ромів. Бо це буде некультурно. І я дуже сподіваюся дожити до цих часів.
UPD. Прочитати мою статтю щодо конфлікту ромів та "білих" закарпатців можна за посиланням.