Роми vs гаджо: як уникнути міжетнічного конфлікту

Останній місяць соцмережу Фейсбук лихоманить циганами. Так-так, це не невихованість автора. Правильно казати “роми”. Але у соцмережі говорять саме про циган. І пишуть про це інтелігентні люди: журналісти, фотографи, архітектори, викладачі, чиновники... Втім, небезпідставно.

Кримінальна хроніка

Очевидно, хвиля обурення у соцмережі розпочалася із запису ужгородського журналіста про побиття його сина. Якщо коротко, малого та його чотирьох товаришів недільного дня у парку “Підзамковий” оточив з десяток ромів віком 16-18 років. Після словесних образ, хулігани перейшли і до фізичних...

Як пізніше виявилося, відомо про принаймні два випадки, які сталися 22 березня та 29 березня. Сценарій той самий і район той самий. Побиття 22 березня сталося біля ЗОШ №10, а 29-го - у парку Підзамковому. Нападники діяли за схожим сценарієм. Кидалися на постраждалих зі спини по двоє-троє на одного, валили на землю і били ногами у голову. У всіх постраждалих (а їх загалом троє) – струси мозку і розсічення губ-обличчя.

Одразу ж після інциденту журналіст разом із відомим ужгородським ромським активістом Мирославом Горватом поспілкувався із оперуповноваженим Михайлом Соймою. Останньому дали додаткові свідчення, показали опізнаних по фото нападників.

Речник УМВС України в Закарпатській області Олег Подебрій результати вивчення справи не озвучив. Каже, слідство все ще триває, тож робити будь-які висновки зарано.

Поки ж прокурор Закарпаття Володимир Янко вирішив питання з керівником УМВС в області щодо посилення патрулювання в парку. Відтепер там будуть правоохоронці з собаками, залучено і "Беркут". До того ж, у вихідні та святкові дні буде організовано додаткове патрулювання. 

Ту варто замислитися над тим, чи отримала б справа такий хід, якби про не неї не повідомили поважні люди. Чи збільшили б охорону парку, якби постраждали діти не надто відомих батьків? Але разом з тим цей вчинок ромської молоді збурив закарпатців у соцмережех проти ромів у цілому. Згадали їм всі гріхи. Вм, про це далі.

У коментарі Zaholovok.com.ua Мирослав Горват розповів: вважає образливим той факт, що через купку хуліганів повинні страждати всі роми.

“Мені іноді здається, що це чи хтось замовляє, чи комусь цікаво, щоб була ця міжнаціональна ворожнеча, цей спалах ненависті між нацменшинами, які живуть на Закарпатті. Роми, як жили так і живуть, просто за останні два роки вони стали біднішими. Як і все суспільство. Я не думаю, що ромам цікаві всі ці негативні моменти. Так, є проблеми. Але ми говоримо про цих 3-5 людей, які роблять негативні речі. Я за те, щоб був порядок в Ужгороді, на Закарпатті. Якщо є винуватець, який робить ці порушення, нехай відповідає перед законом. Є різні випадки. Те ж зґвалтування у минулому році. Сьогодні ми теж бачимо проблему. Там побили когось, там ще щось зробили. Ну є ця погана молодь, яку треба поставити на місце. Але я маю відношення до цих людей? Або основна маса ромського народу? Для чого обливати брудом всіх ромів? Коли хтось щось зробить з угорської громади, ми ж не можемо звинувачувати всю угорську громаду. А найстрашніше, що все це відбувалося і в Угорщині, і у Словаччині, і в Румунії. Та й до сьогодні помалу відбувається. Але, звичайно, не в такому ракурсі. Ми повинні це пережити. Повторюся, я вважаю, що це невипадково, тим паче напередодні виборів, коли за півроку починають збирати собі бали. Але найголовніше, щоби не відбулася дійсно ця ворожнеча, щоб не постраждали люди, які і без того мають проблеми. А ті хулігани повинні відповідати перед законом. Роми сьогодні говорять: він зробив біду — нехай відповідає. Ну візьміться за цих людей! Вся ромська громада страждає через них. Я конкретно, як голова ромської громади, зацікавлений, аби міліція наводила порядок у цих поселеннях. І на Тельмана, і на Радванці... ”.

Та на цьому конфлікт не завершився.

4 квітня у мережі Фейсбук з'явився наступний запис:

Чи був насправді такий інцидент, підтвердити або спростувати не вдалося. Але градус конфлікту він, безумовно, підняв.

Вже 6 квітня інтернет-ЗМІ розповсюдили інформацію про малолітнього ромського ґвалтівника.

Правоохоронці факт зґвалтування 6-річної дівчинки підтвердили, але говорити про національність злочинців не у правилах міліціонерів. Напевно, це на краще.

У будь-якому випадку, неповнолітньому було повідомлено про підозру у скоєнні даного злочину. Триває досудове слідство. Проводяться відповідні експертизи.

Реакція інтернету

І тут соцмережу розірвало. У цілому, циган (саме циган) пропонують бити

відселяти у спеціальні резервації, а то і в Індію

надавати громадянство Румунії (добровільно-примусово)

і взагалі без коментарів

Згадали фейсбучні коментатори і мукачівський конфлікт кінця 90-х років.

Розповіли, що то насправді не легенда. Начебто, у Мукачеві дійсно були розбірки у дусі 90-тих, при чому саме із виховною метою. Мовляв, роми стали надто “борзими”. Кажуть, що і в Ужгороді була подібна ситуація, десь в середині-кінці восьмидесятих. Згадали чоловіки і те, як гамселили ромів у складних 90-х. Втім, це все надбання історії, а то й народної пам'яті, і документальних підтверджень не має.

Звісно трапляються і більш розважливі слова, як от наступний коментар.

Втім, тут піднято питання вже ромського расизму по відношенню до, грубо кажучи, білих людей.

Мирослав Горват запевняє, що нічого подібного немає,радше навіть навпаки:

“Такого патріотизму, як роми мають останній рік, не було ніколи. Роми ходять у вишиванках. Це унікальні речі взагалі. Хто бачив 10 або 20 років тому рома, щоб надягнув на себе вишиванку? Та ніхто цього не бачив. Сьогодні МИ носимо вишиванки, наші діти їх носять, мої діти! У школах своїм дітям роми купляють вишиванки, як дівчатам, так і хлопчикам. Це унікальні моменти. Так любити свою країну, а тим паче Ужгород і Закарпаття. Я не бачив цього ніколи. Роми мають і все життя мали можливість виїхати із Закарпаття, тому що маса родичів проживають в Угорщині та Словаччині. Але ніхто не хоче звідси виїжджати. Ми так любимо свій край...”.

Швидше за все, правда лежить десь посередині. Як серед “гаджових” є расисти, так можуть бути расисти і серед ромів.

Це підтверджує і викладач кафедри політології та державного управління УжНУ, соціолог, психолог, культуролог, політолог Маріанна Колодій:

“Ми не можемо звинувачувати українську чи ромську сторону у несприйнятті іншої. Бо у ромів так само є стереотипи щодо інших етнічних груп. І в поведінці дітей це проявляється особливо. Вони сприймають інших, як тих, хто зобов'язані їм якимось чином допомогти, субсидіювати їхнє поведінку. Тут, звісно, повинен бути вплив школи. Я думаю, що в Ужгороді основне питання щодо ромів це те, чому діти не відвідують навчальних закладів. І чому ромська община не робить ніяких зусиль щодо стимулювання ромськими дітьми навчальних закладів. Це питання також до правоохоронних органів: чи відслідковують вони якимось чином те, чим займаються ці діти протягом дня, чому вони жебракують, чому торгують квітами, чому їх не зупиняють патрульні. Найближчі роки соціального вибух не буде, але згодом це може стати серйозною проблемою. Є дуже високі темпи народжуваності у ромській етнічній групі. Можемо прогнозувати, що через років 20 ми можемо мати мера або мерку міста з представника ромської етнічної групи.”

Втім, у Європі ставлення до ромів не набагато краще.

За підрахунками експертів Ради Європи, на території 47 країн — членів цієї організації нині проживає від 8 до 12 мільйонів циган. У Румунії, Болгарії, Угорщині, Сербії, Словаччині, Македонії кількість циганського населення сягає майже 10%. Протягом усієї історії свого співіснування з народами тих країн, де традиційно мешкали осідлі роми, циганські сім'ї завжди були надзвичайно бідними. Саме серед них був найвищий рівень безробіття, неписьменності, а середньостатистична тривалість життя циган і зараз приблизно на десять років менша, ніж у їхніх співгромадян інших національностей. Як стверджує звіт Amnesty International ""Ми просимо справедливості": неспроможність Європи захистити ромів від расистського насильства", який опублікований 8 квітня 2014 року, дискримінація, примусові виселення, сегрегація та освіта, нижча від визнаних стандартів, є звичайними явищами в багатьох країнах. Європейські держави не в змозі приборкати, а в деяких випадках навіть підігрівають дискримінаційні настрої, залякування і насильство щодо ромів.

Соціолог Маріанна Колодій заспокоює: соціального вибуху в Ужгороді скоро не буде. Однак проблеми зі сприйняттям ромів таки є.

“Все це відбувається у соцмережах з приводу не тільки ромської громади, але й інших етнічних груп. Часом це хвиля проти росіян, часом проти угорців. Власне, це є певна особливість медійної взаємодії у таких засобах масової комунікації, як медійні мережі. Хтось один виставляє історію, яка є неприйнятною для основною частими населення, і люди, не боячись відповідальності, яка є у безпосередньому спілкуванні і якої немає у спілкуванні через Інтернет, часто ведуть дискусію з позиції своїх усталених стереотипів, або не боячись якихось таких різких і іноді гучних слів. Часом це дійсно провокує відверті конфлікти, але Ужгороду на найближчий період соціальний вибух у сенсі ромського питання не загрожує. Але те, що у нас є проблеми щодо несприйняття тих чи інших спільнот - правда.

Просто вони на різному рівні проявляються. Скажімо, раніше ужгородці нічого не мали проти росіян на рівні сусідства, роботи, а зараз ситуація дещо змінилася. Ставлення у цих питаннях стало негативним, так само як і до ромського населення. Але з ромами ми готові жити у одному місці, ми готові навіть жити на одній вулиці, але ми не готові бути сусідами. Тут вже треба розбиратися у причинах. Просто існує стереотип, що там, де роми завжди брудно, вони не хочуть вести господарство. Тут допоможе лише комплекс заходів. І якщо ми говоримо про їх вирішення, то потрібна комунікація на рівні громадських організацій, громад, влади та багатьох інших аспектів.

Є така річ у соціології, яка до кінця недосліджена. Виявляється, що люди, які живуть поряд з ромами, тобто у безпосередньому сусідстві, мають набагато менше стереотипів по відношенню до ромів, ніж ті, хто у безпосередньому сусідстві чи на одній вулиці не жили і не мають досвіду сусідства. Це означає, що є шанс. Бо з одного боку, всі відповідають, що не хотіли б бути сусідами з ромами, але, з іншого боку, коли вони вже є сусідами, то мають більш таку реальну картину: чи вони дійсно крадуть, чи вони дійсно не доглядають подвір'я, чи дійсно не виносять сміття. Тобто люди, які не мають безпосереднього досвіду сусідства, більше схильні піддаватися стереотипам у сприйнятті ромів, ніж ті, хто мають можливість безпосередньо спілкуватися з ними.”

Телефонуйте 102

Окремо слід підняти питання правоохоронних органів. Їх у коментарях люди згадують не менш часто, ніж самих винуватців резонансу.

Як і тут, більшість дописувачів звинувачує міліцію у бездіяльності та недостатній увазі до ромського населення.

Лідер ужгородських ромів Мирослав Горват з людьми частково погоджується. Вважає, що покарання конкретних винних, а то й розкриття їх особи, дало б змогу знизити градус конфлікту та відвести звинувачення з усіх ромів.

“Ситуація нелегка, але ми не повинні цю ворожнечу розширювати у Інтернет-медіа. Ми повинні толерантніше ставитися до того. Ми повинні говорити про те, що як існують подібні ситуації на Радванці і в Ужгороді, більше міліція нехай працює у цьому напрямку. Нехай приїжджає, нехай більше співпрацює зі мною. Я відкрита людина, я щодня працюю з ромами, спілкуюся з людьми.

Що стосується вирішення конфлікту, то тут велика роль правоохоронців. Нехай звітує міліція, нехай вона покаже свою конкретно роботу, що вона зробила. Не хотілося би, щоб такі поважні люди коментували так негарно. Бо насилля - це непоодинокі випадки на Закарпатті, але про них ніхто не говорить. Але коли ром щось зробить, то одразу є такий спалах ненависті. А хотілося би навпаки у разі виникнення таких моментів зустрічатися, обговорювати ці моменти, але не такими методами. Це люди з вищою освітою роблять. Інтелігенція. А що говорити про тих, які читати-писати не вміють. Я вам скажу, більшість ромів взагалі не знає, що робиться у місті. Спілкуєшся з ними, а вони не знають, що робиться. Не у кожного є телевізор, а тим більше інтернет”.

По коментар Zaholovok також звернувся до речника УМВС України в Закарпатській області Олега Подебрія. Він, як і Мирослав Горват, стверджує, що перед законом всі однакові:

“Спробую пояснити. У міліції нема жодної статистики за національністю. Чи то є ром, чи то є не ром... Для нас є правопорушення і є порушник закону. Відповідно до правопорушника відповідні заходи вживаються. Томи ми в жодному матеріалі про правопорушення, які ми публікуємо на сайті закарпатської міліції, не згадуємо про національність людей. Бо це не має жодного значення. А те, що там десь розкручується, можливо, це штучно. І треба бути дуже уважним. Багатьом нашим колегам журналістам не варто робити голосних заяв, бо у результаті це може вийти за якісь рамки чи може у такий нелегкий час, який переживає наша держава, збурити людей до необдуманих вчинків.”

Мирослав Горват також додає, що ситуація на Закарпатті останніми роками стала кращою:

“На щастя вже того, коли заїжджало багато міліціонерів у табір, нема, бо закони стали трошки інші. Скажу відверто: є бідне населення, яке не може щодня дозволити собі мати чистий одяг або новий, або машину мати, жити у шикарному будинку. Ми стараємося показати тим людям, як треба сміття прибирати, переконати, щоб їхні діти ходили у школу, батьки шукали роботу, щоб вони нелегко, але змінювали своє життя. Зараз я ходжу по ЖРЕРах, аби їх не викидали з роботи. Ми тепер стараємося більше інтегрувати себе у суспільство. Але допоможіть нам. Все громадянське суспільство повинне зрозуміти, що будувати його треба спільно. Без нас ви його не збудуєте. Тому що ми живемо у одному місті, у одному краї, роми тут живуть півтисячоліття...”

Активіст також наголошує, що рівень злочинності серед ромів навпаки знизився:

“Міліція говорить: боже, та такого не було уже років 5. Це уже великий прогрес. Я пам'ятаю, коли тільки починав працювати у правовому напрямку, то щодня, щомісяця були такі різні спалахи: бійка, підпал. Сьогодні цього нема, стає все менше і менше”.

Статистика і майбутнє

Свого часу автор книги “Фрікономіка” Стівен Левітт дослідив цікаву тему абортів у США. Він стверджував, що дозвіл робити аборти у США вплинув на спад злочинності на 50%, і тому спричинив соціальну вигоду в розмірі понад 30 мільярдів доларів щорічно. Стівен Левітт статистично довів, що помітне зниження насильства з 90-х років у західних суспільствах викликане легалізацією абортів, приблизно за 15-20 років до того. Він стверджував, що від заборони робити аборти страждали передусім бідніші, уразливіші верстви населення, тож саме вони і стали більш активно користуватися цим правом після легалізації. У свою чергу в 90-ті роки покоління тих, хто поповнив би кримінальні хроніки, просто не існувало. Ці люди не були народжені.

На Закарпатті маємо ситуацію кардинально іншу. Велика державна допомога на першу, другу, а ще й на третю дитину викликала серйозний бум народжуваності серед ромського населення.

Десятки тисяч гривень за кожне немовля, та ще й у прогресії (чим більше народиш, тим більше одержиш), за розрахунками політиків, повинні були швидко відновити кількість населення до колишніх 52 мільйонів, а згодом і перевищити цю цифру. Але на практиці закарпатське суспільство отримало несподіваний ефект. Свого часу “Закарпатська Правда” писала, що ромські немовлята становлять 13% від усіх народжених у краї. Разом з тим серед померлих малюків їх 32%, тобто кожне третє дитя, яке не дожило до року.

На практиці все виглядає не так страшно. За словами Мирослава Горвата в Ужгороді є до 5 тисяч осіб ромської національності. Аби не вплутуватися у політику, їх точний перерахунок хочуть зробити восени, але вже після виборів.

Та ужгородців більше турбує не сама кількість ромів, а те, як вони будуть адаптовуватися у суспільство. Адже закарпатці відомі як дуже толерантні люди... Та і якщо говорити про останній випадок з побиттям хлопців у парку, йдеться про народжених у 1997-1999 роках, коли ніяких допомог не було. Окрім того, за свідченнями постраждалих, йшлося не про найбідніших представників етносу...

Лідер ужгородських ромів не менше за інших містян стурбований долею новонароджених. Каже, що нормальних умов для них нема вже зараз, а Ужгород нічого не робить.

“Мені подобається, як у Мукачеві будують нову школу для ромського населення. А в Ужгороді не будується нічого. Та питання не у тому, де вчитимуться ті новонароджені, а у тому, що ці діти, які вже є, не відвідують школу. Є відсоток дітей, які не ходять у школу. Хотілося, щоб і в цьому напрямки ми співпрацювали. Є методи у Словаччині, Угорщині, коли влада залучає ромських батьків у освітній процес. Але то треба працювати. А сьогодні мало що влада робить. Проблеми є, але ми не хочемо багато про них говорити. Можна поїхати і просто подивитися на це в Ужгороді. А в Ужгородському районі ситуація ще гірша. Всі про все знають на Закарпатті: як роми жили, живуть і як збираються жити.

Але ми бачимо і позитивні зміни Є багато молоді, яка вже має вищу освіту завдяки міжнародним донорам, які фінансують студентам стипендії. Давайте їм ще трохи допоможемо, дамо роботу, щоб вони інтегрувалися самі і залучали до цього процесу й інших ромів. На Балканах тільки через цей процес пройшли зміни. Ми не повинні мати такі ситуації, як маємо зараз. Ми повинні їх попереджувати, займатися цією громадою, а не чекати поки якийсь ром почне змінювати ситуацію у таборі. Сьогодні треба залучати молодь, яка має освіту і розуміється у цих інтеграційних процесах”.

Мирослав Горват також пояснив, чому роми потребують більшої допомоги, ніж так звані білі, гадщові ужгородці:

“З ромами потрібно працювати додатково лише через те, що це найбільш бідні, найбільш неосвічені люди, найбільш неграмотні. Є багато людей, яку змінилися, але є й такі, з якими потрібно працювати. Все одно є відсоток людей, які за межами цього суспільства живуть. Будинок самовільний, документів нема, діти у школу не ходять. Цілі сім'ї без документів, які навіть від держави не отримують жодної допомоги. Серед цих 20% є люди, яких важко інтегрувати. Без допомоги держави це не вдасться. А хуліганами, повторюсь, має зайнятися міліція”.

A що насправді робить місто для ромів?

Ужгородська міська рада іще 5 вересня 2014 року підтримала проект Програми «Ромське населення» на 2014-2015 роки з доповненнями, які внесла громадська організація "Карпатське агентство прав людини «Вестед»".

Розробляли правники програму підтримки ромського населення близько двох років. Як прокоментувала координатор Ужгородського Центру правової інформації та консультацій Марія Менджул, більшість заходів Програми не потребують фінансування з бюджету. Вони є організаційними, просвітницькими. Йдеться про круглі столи з головами ромських товариств та керівниками навчальних закладів, забезпечення умов для охоплення дошкільною освітою дітей-ромів, організація підготовки до першого класу, функціювання факультативних курсів, гуртків з урахуванням інтересів та потреб дітей-ромів в школах, проведення медичних оглядів дітей-ромів тощо.

Окрім того, виконується на Закарпатті і План заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року (прийнятого Кабінетом Міністрів України 11 вересня 2013 року). Як саме, у грудні 2014 моніторили численні закарпатські ромські організації.

Тоді оцінку реальної ситуації на місцях і шляхи вирішення ромських проблем у ході гострого обговорення та дискусій мали змогу висловити ромські лідери – Геннадій Чічак, Сергій Чічак, Матвій Балінт, Ігнат Тирпак, Мирослав Горват, Роланд Газі, Олександр Лацко, Жолт Лакатош. Усі вони акцентували увагу на тому, що роми, на жаль, вирішують свої питання самотужки і немає тієї підтримки, на яку вони розраховують з боку органів місцевого самоврядування.

Маріанна Колодій підтверджує слова Мирослава Горвата і так само наголошує, що проблеми вирішиться лише спільними зусиллями:

“Конфлікт перейде у фізичне життя як тільки роми опиняться у близькому середовищі існування знаної частини населення. Бо на сьогоднішній день в Ужгороді ми маємо місця компактного проживання ромського населення і тому, зрештою, не маємо таких ситуацій безпосереднього контактування у сенсі співжиття, добросусідства з ромами. Тобто ми спостерігаємо їх десь у процесі нашої чи їх життєдіяльності, коли ми йдемо на роботу, коли вони йдуть на роботу, збирають сміття чи жебракують і т.д.

Є такі у соціології методики виміру соціальних установок щодо ставлення до різних етнічних груп. В Україні є така цікава ситуація. В принципі, дослідження різних років показують, що до ромського населення ставляться досить лояльно тобто немає ксенофобських настроїв. Але що мається на увазі? Те, що вони є громадянами України. Це нормально. Те що, вони живуть у Закарпатській області. Це для населення також нормально. Те, що вони є мешканцями міста Ужгород, Нормально. Але коли ми доходимо до вужчих питань, а як ви ставитеся до того, що роми будуть вашими сусідами, вашими родичами, вашими колегами по роботі. Отут зростає цей рівень ксенофобських настроїв. Він досить високий, тобто не можна сказати, що населення у нас є досить толерантним. Тут не виключно до ромів, а до різних етнічних груп.

Причини цього у тому, що з одного боку, вони живуть досить компактно, ми з ними мне контактуємо, то і конфліктів у нас менше. А з іншого боку, саме оте їхнє компактне проживання у різних містах Ужгорода та Закарпатської області сприяє також тому, що ми дуже мало знаємо про ромську культуру, ромський спосіб життя. Я маю на увазі представників інших етнічних груп, зокрема українців це породжує саме незнання про культуру, особливості поведінки, особливості ієрархії соціальних стосунків ромів. Ми мало їх знаємо. Ми бачимо, в основному, ту картинку, яку споглядаємо щодня. Це копирсання у смітті, це жебракування. Тут і ЗМІ, треба сказати, сприяють Так, часто пишуть “Зловили крадія-рома”. Можна і не вказувати етнічну приналежність, тому що кожного дня вказують злодюжку українця, злодюжку росіянина. Тобто тут комплекс таких речей і питань, які створюють, я би сказала, нестабільну, хоч і не загрозливу, ситуацію у сенсі етнічних взаємовідносин з ромським населенням.

Для того, щоб виправляти цю ситуацію, треба працювати на різних фронтах: і активісти ромських громад повинні більше розповідати і доносити про ромську культуру, про ромський спосіб життя, робити ці громади більш відкритими, особливо у сенсі знання мови. Тому що та мова, якою вони спілкуються, часто це симбіоз угорської, русинського, закарпатського діалектів і ромських якихось слів. Це не є власне ромська мова. Вагомим фактором є і підняття рівня освіти ромського населення. Окрім того слід цю інформацію доносити до інших етнічних груп, тому що є вже усталені стереотипи у суспільстві, з приводу того, що роми - це неосвічені, роми - це завжди ті, хто люблять свободу понад усе і не люблять облаштовувати свій побут і житло. Роми - це ті, хто не любить працювати і бажають отримувати легкі гроші. Треба працювати над тим, щоб ці стереотипи розвіювати, бо роми є різні, ромські родини є різні. З іншого боку, питання ще у тому, щоб була якась політика на Закарпатті щодо подолання цих ксенофобських настроїв. Можливо потрібні міжетнічні Дні добросусідства, дні ромської культури, дні української культури для ромів, якісь такі свята, які би грали роль об'єднавчої сили”.

***

Сьогодні, , 8 квітня, Міжнародний день ромів. Метою свята є самоідентифікація ромської етнічної групи як єдиного народу, привернення уваги до самобутньої культури та історії етносу ромá та 80 ромських субетносів, подолання дискримінації, утисків та відчуження ромів.

“У цей святковий Міжнародний день ромів хотів би побажати наступне: якщо суспільство не зрозуміє ситуацію ромів на Закарпатті, це буде погано. Буде погано найближчі 100 років. Суспільство, а саме теперішня еліта, повинні зрозуміти ромську громаду, Якщо ви щось робите, залучайте ромів, робіть спільно з ними, тоді подібних негативних процесів стане менше”, - наголосив Мирослав Горват.

Хотілося би вірити, що активного конфлікту в Ужгороді вдасться уникнути, адже ніхто нікуди не подінеться. “Простим білим ужгородцям” доведеться зживатися з так само ужгородськими ромами, а вже яким буде цей процес, залежатиме від обох сторін.

Довідка

За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, чисельність ромської спільноти в Україні становить 47,6 тис. осіб (0,1 відсоток населення країни), проте ромські неурядові організації називають кількість від 150 до 400 тис. Найбільшими місцями компактного поселення ромів є: Закарпатська (до 30 відсотків українських ромів), Одеська, Полтавська, Черкаська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська та Чернівецька області. Соціально-економічне становище ромів в Україні є значно гіршим у порівнянні з іншими громадянами країни в цілому. Проблеми ромів України зумовлені комплексом соціально-економічних причин: їх освітній рівень залишається найнижчим, що зумовлює високий рівень безробіття (більш ніж 54% ромів не мають роботи), лише 3,5% ромів отримують пенсії.

Ярина Денисюк, спеціально для Zaholovok.com.ua