Не так уже це й добре, коли твій розум від’їжджає у відпустку, а з тобою залишається лише шалений магнетизм. Магнетизм до людини, з якою тебе фактично нічого не пов’язує. А мозок-то на морі чи у спа.
І тебе мимоволі затягує невідана сила. Ти б і рада перечити, та чомусь не перечиш. N-ий раз ти не перечиш, бо сподіваєшся, що тепер уже точно магнітні полюси спрацюють у твоїй фізиці. Як важко зациклюватися на тому, що ти придумала і знаєш, що це навряд чи станеться. Але все одно ти цим живеш. Ти проживаєш це. Тебе заносить не туди, де треба, ти виглядаєш дурнувато-щасливою, постійне бажання випити (і ти сама не розумієш, чи то за щасливе майбутнє, чи то просто задля сміливості) стукає у голові, від якої навіть розум пішов.
Твій вимріяний і виплеканий мужчина навряд чи здогадується про твої магнітні бурі. Спить або спить з кимось, або не спить, теж із кимось. А ти вже одягнула маску ревнивого мавра.
Ти скаженієш. Шоу «ЯК? ДЕ? З КИМ?» розпочинає свою трансляцію. А насправді нічого нема. Він тобі ніхто, ти йому теж ніхто. Навряд у нього теж магнітна буря, пов’язана з тобою… Скоріше б повернувся розум із відпустки.