Весна невпинно втікає у минуле, залишаючи в душах кожного з нас найрізноманітніші спогади про себе, які завжди відтворюватимуть у пам’яті музику щастя або ж смутку, що супроводжували нас протягом цієї пори. Сьогодні весна співає свою фінальну пісню, передаючи естафету теплому літечку, котре вже майже увійшло у наші домівки.
Щодо мене, то цьогорічна весна подарувала мені нову казку, нове щастя,нову неймовірність. Ця пора знову принесла в моє життя тепло Твоїх обійм, лавину ніжності та море позитиву.
Немає слів, які б пояснили почуття, котрі вирували в мені у ті ключові миті. Тоді здавалося, що світ став лише моїм, час зупинився, а щастя, що прийшло, триватиме вічно.
Складно описати, що відчуваєш, коли усвідомлюєш, що за кілька митей обіймеш таку важливу, таку потрібну та рідну, свою людину… В час очікування секунди спливають як вічність, здається, що ця щаслива мить навмисне спізнюється, щоб перевірити силу почуттів.
Та зрештою моє щастя мене таки обіймає, даруючи нову казку, і часом навіть здається, – дарує мені нове життя. Навколо все завмирає. Хоч поряд рідні та друзі, проте у ту мить є лише ми, є лише я і Ти, Твоя щирість і моя мрія, які зливаються в єдине ціле, неначе танцюючи найчарівніший танець любові.
Весна, яка, допоки я писала ці рядки, уже минула, подарувала мені палітру незабутності та щастя. Вона без перебільшення стала МОЄЮ, бо разом з нею прийшло моє щастя, щастя, яке носить Твоє ім’я.