Новини

Андрій Любка розповів, які казки варто читати дорослим

У дитинстві Андрій Любка дуже багато читав, мав прекрасну бібліотеку і обожнював книги про пригоди. «Тореадори із Васюківки» письменник має в домашній бібліотеці й зараз. Каже, що буде підсовувати книги Всеволода Нестайка донечці та радить, які казки варто почитати не тільки дітям, а й дорослим.


Zaholovok.com.ua розпочинає серію невеличких матеріалів про дитячі читацькі смаки відомих закарпатських письменників. Передусім тих, котрі беруть участь у традиційній передсвятковій акції «Письменник за прилавком» та літературному конкурсі «Книга на Миколая». Першим про своїх улюблені книги дитинства розповідає Андрій Любка.

«Я читав дуже багато. У мене була добра бібліотека, бо бабуся була вчителькою. Особливо любив книжки про пригоди та подорожі. У старшому віці це був Жуль Верн, наприклад. А моєю найулюбленішою книжкою дитинства були «Тореадори з Васюківки», бо вона дуже добре адаптувалася до того життя, яким я жив. Хоч я виріс у невеликому містечку, воно нагадувало таку патріархальну глибинку. У мене був свій двір, я міг там викопати собі метро або зробити на дереві якусь хатинку. Тому Нестайко – це автор №1 мого дитинства. І це так книжка, яку я маю досі уже в новому виданні і точно буду її своїм дітям підсувати, бо я думаю, що вона має їм сподобатися», – каже Андрій Любка.  

«Це ж зовсім інше дитинство. Дитинство з деревами, камінням, пригодами якимось, шалашами посеред поля, сховками. Зараз діти лише в комп’ютерах. І мені хотілося б, щоб оця книжка стала таким собі гайдлайном, інструкцією, як жити нормальне дитинство», – додає письменник.

На питання, чи читав казки вже у зрілому, дорослому віці, Андрій Любка відповідає: «Читав казки із антропологічного, культурологічного зацікавлення. Бо у казках дуже часто промовляють такі архетипи, про які можна судити про народ. Тому, наприклад, я перечитував казки балканських народів.  Казка – це народний різновид притчі. Тобто вона абсолютно не є лише для дитини», – вважає Любка.   

«Нещодавно я прочитав книжку, схожу на казку і схожу на Нестайка, але закарпатського письменника. Це «Родаки» Дмитра Кешелі.  Вона дуже сподобалася. Мені здається, це може бути книжка для якогось хлопця, якому 12-14 років і, водночас, вона цікава мені в моєму віці, бо це такий міфологічний світ дитинства і доведення того, що, як от Малкович каже про «А-ба-бу-га-ла-ма-гу»,  – це твори для дітей від 2 до 102 років. Це цікаво для всіх», – каже письменник.  

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.