«Свинячка», або Блошиний базар по-ужгородськи

Що таке Свинський базар, або ж «Свинячка» ужгородцям пояснювати не треба. Всі знають, що це стихійний ринок у районі Радванка поруч із ринком «Нива». Власне, сам ринок виріс на місці колись величезної  «Свинячки» - стихійного ринку, на якому щонеділі продавали свиней і усілякий крам, переважно вживаний. Назва «Нива» якось не прижилася... І тепер речовий ринок, на якому речі дещо дешевші, аніж на Краснодонців, П’яному базарі чи у стоках спеціалізується на стихійному секонд-хенді.

Поруч же – залишки «свинячки» - типовий блошиний базар, як звуть такі торговища у Європі, щоправда кількакрат менший, аніж був ще кілька років дотепер.

Чи то увесь «вінтажний» крам Ужгороді вже спродали, чи справді – цурря мало кого зараз цікавить? Факт той, що зараз тут книги, перемішані з посудом, платівками, старезними мобілками-утоплениками, антикваріатом, сувенірами, запчастинами, орденами, монетами і ще бозна чим.
Торгують тут українці, мадяри, цигани – всі на купу. Реакція на фотоапарат різна. Дехто запитує:
-    Нашто фотографуєте?
-    Для новин. Хочу указати як ви тут живете.
-    Но, фотографуйте, де мож пак поникати?
Або ж:
-    Што туй ходиш, іди он там Януковича сфоткай з його паразітами!
-    Ви мене може не за того маєте? Я така ж людина як і ви. Роблю свою роботу…
-    Ага, я по фотоапаратові даз за тісячу долару вижу ош такий ги ми. Иди удсіть Азарова урода сфоткай.
За нервового продавця заступається його сусід:
-    Ви го перебачте, вун туй на вшитких гойкать. Донька му хвора, а грошей нич не є, пензія мала та завто вун такий злий. Ненавидить ушитих, а май владу. Не творіться.
-    Та я не творюся. Мож вас сфотографувати?

-    Мене – мож. Айбо я нич інтересного не продаю. Ідіть там дале – там дідо продає радянські бритви із прекрасної сталі. Ви бородатий – вам тото буде інтересно. І посміхається.
Знаходжу бритви. Справді хороші. Витончене лезо блищить на сонці і тонко дзенькає, якщо торкатися пальцем. Доступна ціна. 70-150 грн. Дядечко відкриває старий саквояж і видобуває на світ ще з чотири бритви. Ніяк не позбудеться звички тримати кращий крам під прилавком, мабуть. Через два столики похмурий дідок править за німецькі сточені маже до колодки бритви «Золінген» по сто доларів (!), а за майже не сточені – по двісті. Базар. Торгуйся.
Веселий рудий чоловік з довгим волоссям продає радянські платівки і маленьку, самотужки відреставровану, гітару, більше схожу на укулеле. Бачить мій інтерес до краму, ставить пляшку пива на землю і бере на гітарі кілька  акордів. Фотографується залюбки. Просить надіслати фото і дає адресу друга.
Серед купи сувенірів і іншого напівпотовченого мотлоху досить вишуканого литва череп з алебастру. Чомусь питаю дозволу: Можна сфоткати?
-    Ні, не можна, – заперечує хазяїн, торгуючись із кимось за статуетку з єгипетським фараоном, якого покупець вперто називає «індєєц».
Але я вже фотографую. Бачачи невідворотність процесу, продавець питає:
-    А вто нашто?
-    Для новин. Хочу показати як цей базар живе.
-    Но тоди сфоткайте і мене. На рекламу.
Напрявляю об‘єктив у його бік. І миттєво передумує:
-    Нє, не треба.
Роми – жінка і чоловік продають потовчені мобілки. Якийсь майстер знайшов потрібний корпус: «Ержіко, та кілько ти кажеш за сього утопленика?»
-    Двадцять п‘ять…
-    Ержіко, рано було двадцять! Вто непорядно!
-    Но чорт из ним, най буде двадціть. Оби сь те на казала ош я непорядна.
Торговці мають свою репутацію і гонор. Поки Ержіка отримує гроші за мобілку, її чоловік заохочує: «Сфотографуй ї!»
-    Мене не треба! – Ержіка закриває лице.
-    Но товди – мене! – здіймає руку чоловік і усміхається у кадр.
«Нарізано» кілька кіл серед мотлоху. Куплено два ситечка для того, аби наливати крізь них чай (4 грн за обидва), американський маскувальний чохол для будівельної каски, подарованої колись другом (10 грн.) і хороший кухонний ніж китайського традиційного «строю» цай-дао (18 грн). Поторгувався. Фото зробив. Недільній ранок переходить в обід. Речі поступово пакуються по сумках і візках. «Свинячка» розбрідається. До наступної неділі.

Олександр Попович. Фото автора.

Більше фото дивіться у розділі "Фоторепортаж" Частини ПЕРША і ДРУГА.