У селі Чорна Тиса, що на Рахівщині, троє посадовців – голова сільської ради, директор лісгоспу та колишній голова райдержадміністрації – роздали 20 гектарів землі «для своїх» людей – родичів та колишніх колег. Жителі села звернулися до правоохоронних органів, наразі відкрито кримінальне провадження, селяни надіються на справедливе розслідування і хочуть повернути землі громаді.
Полонина Крачунєска знаходиться неподалік гірськолижного курорту Драгобрат, поблизу вершин Стіг та Великий Котел, впритул до території, на якій планують будівництво нового мега-курорту на Свидовці. Місцеві жителі припускають: полонину, яка належала громаді, прибрали до рук, щоб у майбутньому перепродати.
Територія полонини, що займає 20 гектарів, була розділена на 11 земельних ділянок: 9 по 2 гектари та ще 2 по 1,4809 та 0,5191 га. Земельні ділянки передані у приватну власність під ведення особистого селянського господарства у березні-квітні 2012 року на підставі розпорядження голови Рахівської райдержадміністрації №32 від 27.01.2012 року для осіб, наближених до трьох посадовців – голови сільської ради села Чорна Тиса Павлючка Івана Дмитровича, директора ДП «Ясінянське ЛМГ» Теличука Василя Федоровича, колишнього голови Рахівської РДА Андріюка Дмитра Дмитровича.
Про це сьогодні, 17 грудня, під час прес-конференції в Ужгородському прес-клубі повідомили представники ГО «Чорнотисянський рідний край».
20 гектарів землі – для рідних, близьких і колег
Жителі села стверджують, що землі на полонині передані людям, які мають родинні або робочі зв’язки з посадовцями.
Схема виглядає так:
Голова сільради с. Чорна Тиса Павлючок Іван Дмитрович:
земельна ділянка 2 га - Максим`юк Параска - теща, жінки вже немає в живих, земельна ділянка передана у спадок (так стверджують місцеві жителі);
земельна ділянка 2 га Максим`юк Василь Васильович - син Максим`юк Параски, брат дружини голови сільради;
земельна ділянка 2 га Вербищук Василь Васильович - чоловік племінниці, яка зараз працює головним бухгалтером сільради.
земельна ділянка 2 га Дердюк Павло Миколайович - син Ганни Дердюк, яка у 2012 році працювала бухгалтером у сілській раді Чорної Тиси.
Директор ДП «Ясінянське ЛМГ» Теличук Василь Федорович:
земельна ділянка 1,48009 га та земельна ділянка 0,5191 га Ключівський Юрій Васильович - працівник ДП «Ясінянське ЛМГ»;
земельна ділянка 2 га Гафіяк Микола Миколайович - працівник ДП «Ясінянське ЛМГ»;
земельна ділянка 2 га Лавтербах Василь Степанович - працівник ДП «Ясінянське ЛМГ»;
земельна ділянка 2 га Чокрендюк Михайло Іванович - сват директора лісгоспу, колишній голова сільради Чорної Тиси.
Колишній голова Рахівської райдержадміністрації Андріюк Дмитро Дмитрович, був на посаді з 2010 по 2014 роки (підлеглі посадовця):
земельна ділянка 2 га Некрасова Марія Миколаївна
земельна ділянка 2 га Тимощенко Олександра Володимирівна
«Ми вважаємо, що ці люди за зговором трьох посадовців – голови сільради, директора лісгоспу і голови Рахівської РДА, дали згоду, щоби на них були зроблені державні акти, а посадовці у свою чергу оформили документацію на цих людей – родичів і близьких, щоб забрати ці землі у громади. Вважаємо, що ці ділянки фактично вкрадені у селян», – кажуть місцеві жителі.
Мета – перепродати землю забудовникам Свидовця або тим, хто плануватиме розширювати Драгобрат. Крім того, місцеві стверджують, що вже велися розмови про можливий продаж вищезазначених земельних ділянок представникам Буковелю, однак поки що справа далі не пішла.
Також селяни стверджують, що у напрямку полонини, на території Станиславського лісництва нещодавно (2018-2019 роки) відновлювали дорогу для кращого доступу до території.
Вид на полонину Крачунєска. На фоні - Говерла і Петрос.
«У 2014 році, коли люди дізналися, що 20 гектраів землі на полонині від нас фактично забрали, всі зібралися і зробили сільські збори. Був присутній тодішній голова РДА Дмитро Андріюк, голова сільради Іван Павлючок, директор лісгоспу Василь Теличук. Коли люди почали запитувати, на яких підставах, у зв’язку з чим ці земельні ділянки привласнили, оформили на своїх родичів та підлеглих, вони відповідали, що, нібито, хотіли не для свого збагачення приватизувати полонину, а для блага села – щоб потім продати інвестору і вкласти ці гроші в село, побудувати дитячий садок, тощо. Тоді на зборах люди вирішили, що державні акти на ці земельні ділянки передадуть у сільську раду для громадян села. З того часу пройшло 5 років. І десь три з половиною місяці тому у мережі Інтернет ми побачили, що продається одна із цих ділянок. До нашої громадської організації «Чорнотисянський рідний край» почали підходити люди, телефонувати, питати, що у цій ситуації можна зробити. Ми зібралися і вирішили від громадської організації написати до правоохоронних органів заяву-повідомлення. Звернулись в Генеральну прокуратуру, в Державне бюро розслідувань, НАБУ. Через місяць ми отримали відповідь від Генпрокуратури, що справу передано до Нацполіції до нашого райвідділу. Після того ми чекали на відповідь від поліції, пізніше написали ще одне звернення в обласну прокуратуру, після чого отримали повідомлення із слідчого відділу про відкриття кримінального провадження за ст. 364 ч 2. КК України», – розповів журналістам Іван Поп’юк, голова ГО «Чорнотисянський рідний край».
Представники цієї громадської організації сьогодні також особисто звернулися до прокуратури Закарпатської області з клопотанням до прокурора щоби цю справу з райвідділу забрали до облуправління. «Ми розуміємо, що у нас вона може застрягнути і не розглядатися», – кажуть жителі Чорної Тиси.
Цікавість посадовців до цієї полонини жителі села пояснюють так: «Полонина Крачунєска межує із курортом Драгобрат, і посадові особи злакомилися на ці ділянки, бо вона має велику цінність в грошовому еквіваленті. Будь-яка інша полонина у перспективі теж має цінність, але не таку, як Крачунєска, бо вона вигідно розташована. Йдеться і про такий проект, як мега-курорт Свидовець і відповідно, посадові особи задумались над тим, що можна заробити на цій землі й немалі кошти», – каже Іван Репарюк, представник ГО «Чорнотисянський рідний край».
Продати – будь якою ціною
Жителі села стурбовані й тим, що одна з ділянок на полонині Крачунєска уже була виставлена на продаж.
Іван Поп’юк зазначає: «Ми зробили запит в Держгеокадастр і виявилося, що земельна ділянка, яка була записана на Чокриндюка Михайла Івановича – свата директора Ясінянського лісгоспу, вже була переписана на іншу особу, яка мешкає в Кіровоградській області. Всі інші ділянки залишилися записані на тих осіб, які були з початку. Ціна оголошувалася 120 тисяч доларів за 2 гектари, в оголошення писали, що готові продати землю за ціну, меншу ринкової. Пізніше вже йшлося про 90 тисяч доларів, коли вже дізналися, що ми написали заяви. Коли у 2014 році почалася війна, вони пообіцяли, що державні акти будуть стояти у сейфі, а через деякий час їх передадуть на громаду села. Запитували сільського голову, яка доля цих документів і земельних ділянок. Він відповідав, що там власники, це його не стосується, хоча на його тещу записана одна ділянка в 2 гектари, на племінницю, на його шовгора (рідного брата дружини) теж по 2 гектари. Коли ми побачили, що ділянки взялися продавати, ми вже заворушилися».
Полонина Крачунєска, курорт Драгобрат та земельні ділянки, які зачіпають плани щодо побудови комплексу на Свидовці, знімок із Публічної кадастрової карти
«Полонину віддали людям, які там ніколи не були»
Микола Морозюк, ГО «Чорнотисянський рідний край», розповідає, що полонина раніше активно використовувалася жителями села, а зараз – все йде спад: « Крачунєску використовують зараз мало мало людей. Мій рідний брат має стаж роботи на Крачунєсці – 56 років. Він там випасав худобу. Зараз моєї племінниці чоловік там вівчарством займається. Завдяки цьому полонина й тримається, бо до цього року там нормальної дороги не було. Раніше ми постійно просили голову сільської ради зробити туди дорогу, але він завжди відмовлявся, що немає коштів. Вони просто хотіли запустити цю полонину, щоб люди туди менше ходили, аби легше можна було ті землі продати», – каже чоловік.
«Я не розумію, чому полонину віддали людям, які там взагалі ніколи й не були, не знають де та Крачунєска знаходиться, але зараз мають по 2 гектари землі. Мій брат, який там пропрацював 56 років, моя мати, яка там працювала дояркою більше 20 років, мій батько, який 25 років там теж випасав худобу, ще один мій брат там 15 років працював, я особисто на Крачунєсці пропрацював 6 років. І як так може бути, що землю віддали людям, які не мають абсолютно ніякого відношення до цієї полонини? Не буду себе враховувати, але моєму брату, якого дуже шанують в селі за його працю, щороку дарують подарунки на проводи на полонини, чому йому не виділили на Крачунєсці хоча б 10 сотин землі? Завдяки моєму братові ця полонина підтримує традиції вівчарства. І там було би набагато більше худоби, якби раніше була зроблена нормальна дорога. Наразі там зробили дорогу прямо на полонину, але вже і почали продавати землі: є доступ до земельних ділянок», – обурюється Микола Морозюк.
Житель Чорної Тиси Іван Репарюк каже, що місцеві жителі не дуже мають надію на те, що полонну реально вдасться повернути громаді: «Багато людей не вірило, що будуть якісь дії, що справу буде зрушено з місця. Зараз відкрито кримінальне провадження. Ми надіємось, що цей етап, на якому знаходиться справа, не залишиться без уваги громадськості й самих селян. Будемо надіятись, що і вони повірять, що все ж таки, правда буде. Незалежно від цих посадових осіб, які зараз знаходяться при владі. Влада рано чи пізно закінчується. І цим посадовцям треба жити разом з нами в селі, дивитися кожному в очі. Диву даєшся: як до сьогоднішнього часу, вони не прийшли і не сказали, що ми передаємо акти на село».
Краєвид на гору Стіг із полонини Крачунєска
«Два тижні тому була сесія сільської ради, – каже Іван Поп’юк, – я задав питання сільському голові, що буде з тими земельним ділянками. Він сказав, що є на то суд, він до цього не причетний, хай собі вирішують».
Микола Морозюк дивується: «Тоді звідки у його тещі 2 гектари землі на полонині? Тим більше, що, коли на неї переписували земельну ділянку, їй було близько 75 років. Як на своїй дрібній пенсії можна робити бізнес? Це говорить про те, що це було зроблено спеціально на своїх близьких людей, щоб потім землі продати і збагатитись».
Крачунєска має бути у власності громади села
Представники ГО «Чорнотисянський рідний край» кажуть, щоу них є відеодоказ, як тодішній голова Рахівської РДА говорить, що земельні ділянки на полонині оформлялися на «довірених осіб», які, коли їх попросять, віддадуть акти інвестору. «Із залу на сільських зборах лунали питання, чому ділянки були оформлені саме на цих людей. Голова РДА відповів, що, мовляв, ми знаємо, що коли ми скажемо віддати ці землі, їх віддадуть», – коментує Іван Поп’юк.
Микола Морозюкдодає «Я переконаний, що вони робили це для того, аби збагатитися».
«Навіть по тій ціні, яку вказали в оголошенні про продаж земельної ділянки – по 600 доларів за сотину, це 1,2 млн доларів», – каже Іван «Поп’юк».
Полонина Крачунєска, 20 гектарів, роздані людям, наближеним до трьох посадовців. Знімок з кадастрової карти.
Справа 20 гектарів – лакмусовий папірець для влади і правоохоронців
Орест Дель Соль, представник руху Free Svydovets,під час спілкування із журналістами зазначив: «Ми підтримуємо громаду села Чорна Тиса у боротьбі за справедливість у земельній справі. Бо ми бачимо, що у цьому віддаленому селі часто є нездорова атмосфера. Люди під тиском. Ті, хто при владі, вважають, що можуть все вирішувати одноосібно і це земельне питання, припускаємо, теж є зловживанням владою».
«Якщо ці посадовці хочуть довести, що вони дійсно хотіли якесь благо для села, то хай зараз просто передадуть ці ділянки на громаду. Ми надіємось, що правда буде. Це лакмусовий папірець, як для них, так і для правоохоронних органів», – підкреслює Іван Репарюк.
Орест Дель Соль додає: «Жителі села молодці, що об’єднались в громадську організацію і намагаються довести це питання до суду. Є надія, що суд буде розуміти, що це аномалія – давати десятьом громадянам, які близькі до трьох посадовців, таку красиву полонину, яка має перспективу. Не обов’язково забудовувати її. Можна готелі будувати у самому селі Чорна Тиса, а туристи хай їздять відпочивати на полонину теж. Це важливо, що все село розуміє ситуацію, що є проблема із прозорістю влади, що ці всі документи були оформлені не публічно. Тому ця справа повинна бути публічною, оскільки люди, які є при владі, звикли, що все можна вирішити у кабінетах. Вважаємо, що тут така сама ситуація, як і з проектом мега-курорту Свидовець, – непрозорі рішення і думки про те, що будуть мільйонні інвестиції. Все має бути публічно і прозоро».
«Ще треба розуміти, що люди під тиском. Бо дійові особи цієї земельної справи – це колишній голова райдержадміністрації, голова села, директор лісгоспу. І є різні телефонні дзвінки селянам, є загрози щодо того, що когось можуть і звільнити з посад, тому важливо, щоб суспільство підтримало селян і розуміли, що це важливо не лише для села Чорна Тиса, а це є важливо для всієї України», – вважає Орест Дель Соль.
Микола Морозюк додає, що деякі жителі Чорної Тиси досі мають надію, що посадовці виконають свої обіцянки: «Є люди, які досі вірять, що чиновники повернуть ці землі. Або навіть у те, що документи вже передані в село. І навіть не знають про те, що одну з ділянок уже намагалися продати».
Наразі ГО «Чорнотисянський рідний край» чекає на реакцію правоохоронних органів і має надію на те, що 20 гектарів на полонині таки вдасться повернути селянам.«Це єдине рішення, яке буде справедливим. Долю полонини має вирішувати село, громада», – каже Іван Поп’юк.
Аня Семенюк, спеціально для Zaholovok.com.ua