96 науковців протягом кількох років працювали над розробкою Смарагдової мережі в Україні, щоби найцінніші для всієї Європи види тварин і рослин були збережені та захищені. Проте, держава наразі не спішить виконувати норми міжнародного законодавства, а прийняття українського «смарагдового» закону, який дав би можливість якісно захистити ці території та управляти ними, гальмується.
Чому Смарагдова мережа важлива для природи України та чому це потрібно усім – і громадам, і владі, і Євросоюзу – розбираємося у розмові з Олексієм Василюком, представником Української природоохоронної групи, експертом із заповідної справи та охорони біорізноманіття, координатором групи науковців, яка розробляла Смарагдову мережу в Україні.
Що таке Смарагдова мережа
Це мережа природоохоронних територій, які мають міжнародне значення. Тобто, це території, де водяться рідкісні для всієї Європи види рослин та тварин і де діє особливий режим управління для їх збереження. Смарагдова мережа працює у більшості європейських країн, створюється на виконання положень Бернської конвенції, а її основна мета – захист особливо цінних видів та екосистем. Як пояснює Українська природоохоронна група, серед тварин охороні підлягають, наприклад, чорний лелека, рись, орлан-білохвіст, бурий ведмідь та багато інших видів. Серед екосистем – праліси, природні болота, цілинні степи, крейдяні гори та інші різновиди природи, які є рідкісними у наші часи.
Україна ратифікувала Бернську конвенцію ще у 1996 році. Крім того, відповідні обов’язки вказані, зокрема, і в Угоді про асоціацію з ЄС: завершити створення Смарагдової мережі Україна повинна у серпні 2021 року.
Території Смарагдової мережі оголошуються рішеннями постійного комітету Бернської конвенції (орган Ради Європи). Це досить довгий процес: об’єкти, які пропонуються відповідною державою як території Смарагдової мережі, подаються на затвердження комітету і обговорюються на міжнародному рівні. Якщо пропозиції, які подала держава, пройшли цю процедуру, постійний комітет Бернської конвенції приймає рішення створити об’єкт Смарагдової мережі.
Сама мережа в Україні вже розроблена. Є вже затверджені Бернською конвенцією території, і є лиш запропоновані. За якістю роботи із розбудови Смарагдової мережі Бернська конвенція у 2019 році визнала Україну абсолютним лідером в Європі.
Олексій Василюк координує групу із 96 науковців, які з 2017 по 2020 рік на волонтерських засадах працювали над розробкою Смарагдової мережі в Україні. «Це більше людей, ніж в будь-якому окремо взятому інституті Академії наук. Якби люди з різних інститутів, національних парків не зібрались і не виявили готовність працювати кілька років безкоштовно, то нічого б не було», – коментує науковець.
Наразі мережа складається з 271 території, і її площа становить близько 8-10% території України. У середньому по Євросоюзу відсоток територій Смарагдової мережі – 18%. У Словаччині, наприклад, – 36%, в Польщі – 24%.
На початку цього року, за клопотаннями науковців, Україна номінувала на затвердження Бернською конвенцією ще 147 територій. Вони – невеликі, але дуже цінні. Близько 40 з цих об’єктів знаходяться на території Закарпаття.
Україні потрібен власний «смарагдовий» закон
Смарагдова мережа будується за процедурами, які затверджені резолюціями Бернської конвенції. Вона створюється в усіх державах Європи, але в країнах Європейського Союзу називається Natura 2000. Якщо б Україна серйозніше ставилася до своїх міжнародних зобов’язань, можна було б обійтись і без розробки додаткових нормативних документів, однак…
«Дуже шкода, але наша країна на практиці не вважає конвенції своїм законодавством. Проте, всі резолюції, рекомендації, які ратифіковані державою, є частиною її законодавства. Але ми якось серйозно це не сприймаємо. У нас є дедлайн – затвердити, зробити мережу працюючою до серпня цього року. Коли підписували Угоду про асоціацію, малось на увазі, що ми в цей час уже будемо Євросоюзом. Ми поки не стали ЄС і до серпня цього року, очевидно, не станемо. Тому всім стало зрозуміло, що нам доведеться розробляти власний закон, бо інакше у не буде шансів наблизитись до цих стандартів ЄС», – коментує Олексій Василюк.
Уже кілька тижнів громадськість активно обговорює ситуацію, що склалася навколо законопроекту про Смарагдову мережу – науковці, представники екологічних громадських організацій стурбовані тим, що прийняття важливого для природи України закону затягується і гальмується.
Серед ініціаторів законопроекту є і народні депутати із Закарпаття – Ігор Кривошеєв, Анатолій Костюх, Роберт Горват, Віктор Балога. Найбільші захисники законопроекту 4461 серед депутатів ВР – Юлія Овчинникова і Олег Бондаренко.
Над розробкою законопроекту про Смарагдову мережу робоча група працювала близько чотирьох років, Міністерство захисту довкілля взяло на себе координацію цього процесу, він був дуже довгим і непростим, але у грудні 2020 року законопроект нарешті зареєстрували у Верховній Раді.
«Він певним чином навіть є компромісним. Ми дійсно дуже старалися, для того, щоб полегшити його шлях. Але виявилося, що є колосальна протидія. Причому вона не є ні зі сторони аграріїв, ні зі сторони лісівників, з якими ми часто маємо протилежне бачення. Протидія з боку нафтового бізнесу», – коментує Олексій Василюк.
«Є нафтове лобі, яке намагається завалити усі екологічні проекти у Верховній Раді. І цей – не виняток. Вони принципово саботують будь-які екологічні зміни в країні і виступають проти оцінки впливу на довкілля як такої. Є дуже потужна протидія, і, на превеликий жаль, дуже багато депутатів – з їхнього боку барикад. Не знаю, чи ці депутати самі мають нафтовий бізнес, чи через якусь іншу причину захищають їхні інтереси, але наразі маємо таку складну історію», – додає він.
Що може змінити законопроект про Смарагдову мережу
Смарагдова мережа розробляється без узгоджень з користувачами земель, орендарями, пайщиками, тому що це – оцінка цінності території для тих екосистем, а також видів тварин і рослин, які пріоритетні в Європі. Безвідносно до власності.
Олексій Василюк пояснює: «Тут винятково науковий підхід: Смарагдова мережа – це території, що реально потрібні для тих видів, які Бернська конвенція визначила пріоритетними. І це – однаково для всіх країн Європи. Тому, звичайно, десь там запланували вітряки на Боржаві, десь уже розорали, десь планують гідроелектростанцію, кар’єри і так далі. Таких випадків не критично багато, але насторожує той факт, що їх з часом стає все більше. Ми чітко можемо сказати, що відсутність цього закону з кожним днем накопичує тягар проблем».
Резолюції та рекомендації Бернської конвенції в Україні виконувати ніхто не хоче і не спішить. Без відповідного закону на цінних територіях Смарагдової мережі фактично неможливо організувати ні управління, ні захист. Законопроект 4461 передбачає створення планів управлінь до всіх об’єктів Смарагдової мережі.
Як зазначає Олексій Василюк, ці території в багатьох випадках досить великі, і якщо йдеться, наприклад, про долину річки, то план управління територією Смарагдової мережі буде інтегровано до плану управління річковим басейном. Якщо ж до території об’єкту Смарагдової мережі входять ліси, то план управління конкретним об’єктом буде інтегрований до матеріалів лісовпорядкування.
«У більшості випадків, плани управління будуть інтегруватись в уже існуючі документи, але тим не менш, вони мають бути розроблені для всіх територій. Крім того, землевласники, землекористувачі та інші зацікавлені сторони залучаються на етапі розробці плану управління територією Смарагдової мережі. Він не може розроблятися без власників чи користувачів земельних ділянок», – підкреслює науковець.
Законопроект також пропонує створення нового державного органу, який об’єднає в собі функції нагляду і за територіями Смарагдової мережі, і за територіями природо-заповідного фонду. Йдеться про Державне агентство заповідної справи.
«Це не нова ідея. Зараз в Україні є 8 тисяч об’єктів природо заповідного фонду – майже 7% території України, частково з ними перекриваються території Смарагдової мережі – 8%. Це величезна площа. І її буде ставати більше – десь 12%. У Міністерстві екології фізично не можуть за цим всім якісно наглядати. Як і в інших державах, в Україні має бути окремий державний орган, який відповідає за охорону природи», – каже Олексій Василюк.
Як Смарагдова мережа захищає природу
На Закарпатті один із найважливіших об’єктів Смарагдової мережі – це Карпатський біосферний заповідник. Проте, найбільш відомий на цей час – полонина Боржава. Бо це один із успішних кейсів, який показав можливості Смарагдової мережі для захисту природи.
«Вся Боржава по своєму контуру повністю є частиною Смарагдової мережі. Це унікальна територія, таких полонин у сусідніх державах просто немає. В історії з вітряками природа вже може святкувати перемогу, оскільки комітет Бернської конвенції відреагував на цю ідею. Але вже є плани Олімпіаду там проводити – це наступна серія», – коментує Олексій Василюк.
Щодо нових територій, які науковці планують подати на затвердження Бернської конвенції та які також можуть бути захищені міжнародним законодавством – решта пралісів, які не належать до Карпатського біосферного заповідника. Це – кілька тисяч гектарів лісів, які зазнали дуже незначного впливу людини або взагалі залишалися недоторканими. Крім того, захищеними можуть стати ще кілька десятків невеликих, але унікальних територій на рівнині Закарпаття.
«Коли обговорюються пропоновані території Смарагдової мережі, беруться до уваги біогеографічні регіони. В Україні їх є чотири: континентальний, степовий і альпійський. І лише в рівнинному Закарпатті є вузенька смужечка так званого панонського біогеорегіону. І саме оце рівнинне Закарпаття, яке на карті України займає дуже незначну площу, є домівкою для маси унікальних оселищ, які є лише там. Це, наприклад, місцевості, де гірські річки стають рівнинними і утворюють купу специфічних екосистем. Завдяки цьому зараз до Смарагдової мережі запропоновано 33 нові території із Закарпаття. У горах зараз пропонуються також кілька ділянок пралісів. Загалом – близько 40 об’єктів на території Закарпатської області будуть запропоновані як об’єкти Смарагдової мережі. Вони невеличкі, але дійсно унікальні: такого просто нема більше ніде в Україні», – каже Олексій Василюк.
Що далі
На цьому етапі Смарагдова мережа в Україні не може запрацювати ефективно без законодавчого фундаменту – законопроекту 4461 «Про території Смарагдової мережі». Рішення щодо нього визначатиме не тільки долю унікальних рідкісних видів та оселищ, а й змальовуватиме імідж України на міжнародній арені у відповідному тоні: дедлайн для виконання евроінтеграційних екологічнийх «домашніх завдань» – наближається.
Звернення на підтримку законопроекту вже підписали понад 200 науковців із 77 установ Національної академії наук, університетів, природоохоронних структур та представників українських і міжнародних громадських організацій. Далі – справа за народними обранцями.
Аня Семенюк, спеціально для Zaholovok.com.ua