У стані воєнних дій Угорщина та Німеччина – дві країни Європи, які виступають проти введення енергетичних санкцій проти РФ. Разом з тим, в Україні живе понад сто тисяч етнічних угорців, які прагнуть підтримки й готові боронити землю, яка стала їм рідною. Ми поговорили з етнічним угорцем, який живе в Україні.
Тібор Томпа народився у сім’ї угорців у Берегівському районі Закарпатської області. Понад 40 років він живе в Києві, де навчався в університеті, а потім був керівником в різних бізнес сферах.
Як етнічний угорець Тібор розвивав та підтримував культуру Угорщини у столиці. Брав активну участь у Київській спілці угорців, яка об’єднала близько 500 етнічних угорців столиці. Вони обмінювалися угорською літературою, разом святкували національні свята, навчали дітей угорської мови у недільній школі. В цьому культурному середовищі в гостях бували відомі світу угорці: футбольний тренер Йожеф Сабо, оперна співачка Гізелла Ціпола, архітектор Янош Віг.
«З Києва ми з дружиною виїхали через два тижні після початку війни,- каже Тібор.- Наша квартира розташована у напрямку штурмових бригад окупантів. Тому лишатися було небезпечно для життя».
- Як вам живеться в Україні? За десятки років проживання чи відчуваєте утиски згідно вашої національності?
За ці роки у мене було чимало можливостей переїхати до Угорщини, але я їх відкидав. Мені в Україні комфортно й затишно. Хочу повернутися із своєю дружиною до Києва якомога скоріше. Утисків до себе жодного разу не відчував. Навпаки, ще за часів студентства була радше позитивна дискримінація. Коли на екзаменах не міг правильно пояснити технічні правила українською мовою, викладачі щиро підтримували і говорили – кажи, як виходить. Але ще в ті часи мені було принципово не отримувати поблажок через національну приналежність, тому вивчав українську.
На мою думку, поняття «утиски угорців в Україні» - це хіба що непорозуміння, або ж навпаки нав’язування вигідної комусь ситуації. Етнічні угорці в Україні зацікавлені і далі тут проживати і захищати країну. Для цього потрібна рішуча підтримка й спільні дії усіх спільнот, волонтерів та органів влади. Різнобічна підтримка Угорщини тут надважлива у тому числі. Захищаючи Україну - вона захищає й етнічних угорців, які тут живуть.
- Наскільки Угорщина все ж допомагає Україні і чого на вашу думку бракує?
Угорщина за даними аналітики прийняла найбільше переселенців з України на душу населення. Це заслуговує на вдячність, як і гуманітарна допомога.
Водночас, останнім часом я сильно розчарувався своєю історичною батьківщиною. У мене склалося враження, що в Угорщині нема критичної маси людей з критичним мисленням. Вважаю, що угорці навіть не проросійські, а проегоїстичні. Не хочуть усвідомити, що після завершення війни через їх обмежений вектор нормально підтримувати міждержавні стосунки буде вкрай важко. Як і не можуть повірити у те, що саме Україна стримує російську агресію від поширення на країни НАТО. Ми, разом з іншими етнічними угорцями краю, відбудуємо Україну, а Будапешту з таким відношенням і антигуманністю буде гірше, ніж після Тріанону.
- Згідно з дослідженнями 25% угорців думають, що Київ сам винен у війні з боку росії… Як донести до них достовірну інформацію?
Основний біль там, на жаль, - це дуже сильна російська пропаганда. В Угорщині працює багато проросійських ЗМІ, які активно поширюють ключові сигнали російської пропаганди. І частина угорців у них повірила. Це стосується в тому числі і фейків про «утиски етнічних угорців в Україні». З початком війни пропаганда лише посилилася. Масово поширюються неправдиві гасла про те, ніби українці хочуть, щоб за них йшли воювати угорські солдати. Це повна нісенітниця. Розумію, що цьому сприяла й передвиборча кампанія в Угорщині, під час якої чинна влада всіляко спекулювала тематикою війни в Україні. Дуже сумно і обурливо чути аргументи щодо дешевого російського газу. Я таким недалекоглядним угорцям кажу, що у нас питання не ціни газу, а бути чи не бути. І у них, які стоять осторонь, може постати те ж питання. Угорці рятують свою шкуру, аби їм було тепло, а не душу й тіло, яке має жити. Думати про свій добробут без врахування безпеки – обмежено і недалекоглядно. Угорці вже двічі ставали не на той бік у війні, і я щиро сподіваюсь, що не зроблять такої помилки знову. Може нарешті після формування нового уряду угорська влада прокинеться та перегляне позицію щодо співпраці з Росією та риторику, яка суперечить загальноєвропейській. Адже, повторюся, з нинішніми поглядами Будапешт ризикує піти вслід за рашистами і залишитися в повній міжнародній ізоляції. А цього рідна мені угорська нація не заслуговує.
Наталія Головачко