Сьогодні, 4 лютого, відбулися перші старти Зимової Олімпіади-2026, яка проходить в Італії. Офіційна церемонія відкриття запланована на 6 лютого в Мілані. Від Закарпаття до складу національної збірної увійшли шестеро спортсменів, 5-ро переставляють Федерацію лижного спорту України. Напередодні в Ужгородському прес-клубі відбулася пресконференція керівництва Закарпатської обласної федерації лижного спорту та тренерів.
Йдеться про фристайлістів Олександра Окіпнюка та Неллі Попович, сноубордистку Анну-Марію Данчу, гірськолижника Дмитра Шипюка та Анастасію Шиполенко. У федерації зазначають, що планували мати щонайменше шість, а потенційно – до восьми олімпійських ліцензій. За словами Василя Гісема, виконавчого директора ГО «Закарпатська обласна федерація лижного спорту» (ГО ЗОФЛС), це значний показник, який досягнутий не завдяки злагодженій державній системі, а всупереч численним проблемам. Проте є надія, що на наступній Олімпіаді спортсменів від Закарпаття буде більше.
Закарпатські спортсмени, закарпатські тренери, закарпатські лижі
Закарпатська обласна федерація лижного спорту цього року відзначає 108 років із часу заснування. Вона пройшла історичний шлях у складі кількох держав: від Чехословаччини та Угорщини до СРСР і незалежної України і всі ці роки залишалася осередком розвитку зимових видів спорту в регіоні. Саме із Закарпаття бере початок безперервна олімпійська історія області, яка триває з 1998 року, коли Станіслав Кравчук, чемпіон світу серед юніорів, виступив на Олімпійських іграх у Нагано», – зазначив Василь Гісем.
Фристайл-акробатика залишається найбільш успішним зимовим видом спорту України за кількістю медалей. Головний тренер збірної України з фристайлу – вихованець берегівської школи, заслужений тренер України, випускник УжНУ Енвер Аблаєв. Саме ця школа, за словами Василя Гісема, дала країні Олександра Окіпнюка, переможця етапу Кубка світу, та 18-річну Неллі Попович – чемпіонку Європи, яку в федерації називають майбутньою зіркою. Після складної травми та операції спортсменка успішно пройшла реабілітацію і повернулася до змагань.
Гасло Федерації: «Закарпатські спортсмени, закарпатські тренери», – каже Василь Гісем. – Лижі, на яких виступають спортсмени вироблені на Закарпатті, уніформа хоч і в Італії, але дух там закарпатський. З 1998 року вся національна збірна України з фристайлу виступає на лижах, виготовлених у Мукачеві. Саме на мукачівських лижах «Тиса» Олександр Абраменко здобув олімпійське золото в Пхьончхані у 2018 році. Одна пара цих лиж зберігається в Музеї олімпійської слави в Лозанні, інша – на фабриці в Мукачеві».
Умови та шанси для спортсменів
Закарпаття понад 20 років залишається лідером України зі сноуборду. Видатні спортсмени – це Йосип Пеняк молодший та Анна-Марія Данча, яка цими днями виступить на своїй п’ятій зимовій Олімпіаді, що є унікальним досягненням для українського спорту. А також Надія Гапатин. Водночас у федерації наголошують: відсутність системної підготовки та команд підтримки позбавляє спортсменів додаткових шансів на ліцензії та високі результати.
У гірських лижах Закарпаття представлятиме Дмитро Шипюк, студент Ужгородського національного університету, який у 2025 році став наймолодшим учасником чемпіонату світу в Швейцарії та виборов олімпійську ліцензію. Гірські лижі, за словами учасників пресконференції, є не лише спортом, а й важливою складовою економіки регіону, візитівкою зимового Закарпаття.
Окремо було порушено питання лижних перегонів. Попри сильні традиції, сьогодні галузь переживає складний період зміни поколінь. Молоді спортсменки з Міжгір’я мають потенціал, але нестача інвентарю та фінансування не дозволила їм вибороти олімпійські ліцензії. Мета федерації – підготовка команди до Олімпійських ігор 2030 року. «Так сталося, що до Сочі -2014 наші лижники, гонщики були фаворитами. Але зміна поколінь затягнулася. Зараз ми маємо завдяки тому, що збереглася зимова школа в Міжгір'ї (обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Спартак» із зимових видів спорту), чотири вихованки це Доменіка Лопіт, Євгенія Мурач, Тетяна та Вікторія Антоній. Ми розраховували, що двоє з них будуть боротися за ліцензію, але не вийшло. Але дівчата молоді і їх ціль однозначно наступні Олімпійські ігри - це 2030 рік», – прокоментував Василь Гісем.
Ключовою проблемою у підготовці спортсменів виконавчий директор назвав фактичний розрив спортивної вертикалі: від дитячо-юнацьких шкіл до центру олімпійської підготовки. Попри формальне існування цих установ, роками не закуповується базовий інвентар, закриваються відділення фристайлу та сноуборду, відсутні кошти на участь у міжнародних змаганнях. Це, на думку Василя Гісема, суперечить постанові Кабінету Міністрів №1462 від 20 грудня 2024 року, яка чітко визначає вимоги до центрів олімпійської підготовки, зокрема щодо інвентарю, харчування, проживання, медичного супроводу та фінансування стартів.
На пресконференції також прозвучала критика на адресу керівництва обласного центру олімпійської підготовки, яке, за словами спікерів, не виконує покладених функцій, попри наявність бюджету та статусу комунального підприємства. Тим часом спортсмени із Закарпаття продовжують тренерську кар’єру в інших країнах. Зокрема, Станіслав Кравчук, український фристайлист, учасник чотирьох олімпійських ігор, нині головний тренер жіночої збірної у США. За минулий рік визнаний найкращим тренером зимових видів спорту у США. «А у нас ту школу по фристайлу, яка функціонувала на базі центру олімпійської підготовки Закарпаття, закрили відділення сновборда в Ясінях. Кажуть нема дітей. Та як будуть діти, якщо ви не купуєте той мінімальний інвентар, батьки ж не можуть все тягнути. Жодної пари лиж, черевиків не купують. В залі потрапити для тренуван проблема, – скаржиться Василь Гісем. – У цьому питанні треба би навести якийсь лад, бо якщо ми хочемо мати олімпійців, вертикаль повинна працювати». Хоча, як зауважив виконавчий директор федерації, є і позитивні зрушення. Домовлено з новим керівництвом обласного департаменту освіти, молоді та спорту про відкриття відділення сновборду у Міжгірській зимовій школі, Федерація виділила 2000 євро на інвентар, почали тренуватися діти. Так само треба зробити в Ясінянській школі олімпійського резерву, каже В.Гісем.
Створення системної бази підготовки можливе
Серед стратегічних пропозицій – створення в Пилипці системної бази підготовки зимових видів спорту з опорою на місцеву інфраструктуру, школу з гуртожитком і партнерство з бізнесом. Така модель могла б забезпечити підготовку спортсменів не лише до найближчих, а й до наступних двох олімпійських циклів. Про це на пресконференції говорив Микола Щадей, голова ФСТ «СПАРТАК». Він також розповів про інші ініціативи, які реалізуються на практиці. «У 2025 році разом із Федерацією лижних видів спорту ми відновили сноуборд за ініціативи федерації та за підтримки департаменту. Цей напрям почав розвивати Євген Гулій, майстер спорту, і це принципово важливо. Так само з 1 січня в нашій школі відкрито відділення біатлону за зверненням Федерації біатлону України, – каже Микола Щадей. – Ці види спорту безпосередньо пов’язані з Олімпіадою. Але ключове питання: хто поїде не лише на найближчу, а й на одну-дві наступні Олімпіади. Сьогодні чіткої відповіді немає, адже всі відомі нам олімпійці з лижних гонок і біатлону виховувалися на базах у Чернігівській і Сумській областях, які нині зруйновані або недоступні через війну.
Щоб мати майбутній резерв, потрібна системна матеріально-технічна база вже сьогодні, каже голова ФСТ «СПАРТАК» . Такі умови є в Пилипці: підйомники, відповідна інфраструктура, загальноосвітня школа з гуртожитком, який відремонтували у воєнний час, тренери й діти, які вже займаються. «Пропозиція полягає в тому, щоб створити на базі Пилипецької школи навчальний заклад зі спортивним профілем за прикладом інших спеціалізованих шкіл. Нині проблема не в тренерах, а в нестачі дітей: зниження народжуваності та виїзд сімей за кордон. Тому важливо створити умови, де діти можуть навчатися, проживати й тренуватися, а батьки будуть упевнені в системі, – каже Микола Щадей. – Лижні види спорту є дорогими, і не кожна родина може це собі дозволити. Саме тому потрібна координація держави, місцевої влади та бізнесу – доступ до підйомників на пільгових умовах, транспорт, інвентар. Це можливо реалізувати, якщо зібрати все в єдину систему». Закарпаття, зокрема Пилипець, Міжгір’я та Воловець, має всі природні й інфраструктурні передумови для цього, включно з необхідною висотою понад 1000 метрів. Потрібно лише об’єднати наявні ресурси й запустити системну підготовку майбутніх спортсменів.
Скільки коштує якісний спортсмен
Йосиф Пеняк, заслужений тренер України, член президії ГО ЗОФЛС прокоментував шанси на перемогу закарпатських спортсменів на цьогорічній Олімпіаді. «На мій погляд, перспективи майже не змінилися, результати, ймовірно, будуть ті самі. Була надія на прогрес, але щось пішло не так, і над цим ще треба працювати. Загалом зроблено чимало, однак спортсменів у нас замало. Якби їх було більше, був би й вибір. У провідних командах є по п’ять–десять сильних спортсменів, які реально претендують на Олімпіаду, а в нас уже багато років – один-два. Більше просто немає через нестачу ресурсів, – каже Йосип Пеняк. – Уся проблема, на мою думку, у фінансуванні. Батьки не здатні тягнути такі витрати. Підготовка одного спортсмена високого рівня коштує приблизно 25–40 тисяч євро на рік, це інвентар і участь щонайменше в десяти стартах. А старти можуть бути в Японії, Канаді чи інших країнах. Спортсмени з Австрії, Німеччини чи Канади без проблем літають на змагання, а в нас щоразу постає питання: де взяти гроші і як доїхати. З інвентарем ситуація така ж складна».
Коли сильний спортсмен має п’ять–шість сноубордів, то для наших два – вже привід для гордості, – констатує тренер. Усе впирається у фінансування. «Я сам після інституту два роки працював у Воловці, намагався розвивати гірські лижі. Два роки обіцяли, що діти отримають лижі, і я змушений був це повторювати дітям. У певний момент совість уже не дозволяла продовжувати. Тренер має займатися тренуваннями, а не постійно шукати фінансування. Це питання має вирішуватися на державному рівні. Бізнес, якщо й допомагає, то зазвичай своїм: дітям або родичам. Якщо держава хоче мати більше спортсменів і результатів, механізм дуже простий: більше фінансування – більше можливостей – більше успіхів», – резюмував Йосип Пеняк.
Є на кого рівнятися
Ситуацію про підготовку спортсменів прокоментувала Марина Чундак, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту. Вона негативно відгукнулась про закриття відділення зі сноуборду в Ясінях. «Це відділення було для нас донором, саме звідти приходили спортсмени, яких ми далі готували у школі вищої спортивної майстерності. Коли ясінську групу закрили, потік юних сноубордистів фактично припинився. Я вже лише дотреновувала тих спортсменів, які були в мене в групі, - каже Марина Чундак. - Війна також дуже вплинула: троє моїх вихованців, сильних чемпіонів України, виїхали за кордон. Водночас мене дуже тішить, що один із моїх вихованців, Женя Гулій сьогодні став тренером нового покоління в спартаківській школі. Це надзвичайно важливо.
Коментуючи перспективи на міжнародному рівні, Марина Чундак зауважила, що відсутність у збірній спортсменів-лідерів, які виконують роль орієнтира й мотиваційного «локомотива», ускладнює зростання результатів. « Я дуже вдячна Йосипу Пеняку-старшому і Йосипу Пеняку-молодшому, які були не лише сильними спортсменами, а й потужними мотиваторами. Коли моя 16-річна донька (сноубордистка Анну-Марію Данча) потрапила до збірної зі сноуборду й почала їздити на міжнародні старти, вона постійно орієнтувалася на них: тягнулася, порівнювала результати, прогресувала. Тепер молодь тягнеться за нею», - каже Марина Чундак
На сьогодні рівень у світі сноубордистки Анну-Марію Данчу – топ-8. «Перші 16 спортсменок стартують практично в одному часовому коридорі, різниця в десяті, соті секунди. Потрапляння до цієї шістнадцятки – це вже боротьба не лише фізики, а характеру, волі, балансу й внутрішньої мотивації. Там виграє не тіло, там виграє дух. Я дуже пишаюся, що Анна- Марія вирушила на свою п’яту Олімпіаду і що на італійських схилах знову загориться синьо-жовтий вогник», - резюмувала Марина Чундак.
Учасники пресконференції насамкінець наголосили, що без консолідації зусиль влади, бізнесу, спортивних федерацій і медіа розвиток зимових видів спорту залишатиметься фрагментарним. Вони закликали журналістів активніше порушувати проблеми галузі та контролювати виконання державних програм, адже без системних рішень олімпійські успіхи Закарпаття й надалі триматимуться виключно на ентузіазмі спортсменів і тренерів.