Після важкого поранення на фронті, ампутації ноги, майже року безперервного лікування та офіційного висновку про непридатність до військової служби закарпатський ветеран Михайло Каганець досі не може отримати наказ про звільнення. Через це чоловік не має можливості оформити військову пенсію, не отримав передбачену законом додаткову винагороду за поранення, а також, за його словами, вже кілька місяців не отримує навіть мінімального грошового забезпечення. Свою історію Михайло Каганець розповів zaholovok.com.ua.
Усі необхідні документи, каже ветеран, оформлені ще навесні. Три військово-лікарські комісії та центральна ВЛК визнали його непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку, а медико-соціальна експертна комісія встановила довічну інвалідність ІІ групи, пов'язану із захистом України. Проте процес звільнення, за його словами, не рухається.
«23 квітня 2025 року під час виконання бойового розпорядження на позиції "Тополя" біля села Лемешівка на Чернігівщині ми з побратимом отримали важкі поранення. Він загинув, а я втратив ногу», – розповідає Михайло Каганець. Після поранення він майже рік безперервно перебував на стаціонарному лікуванні – з 23 квітня 2025 року до 11 травня 2026-го. «У мене є форма 100, довідка форми №5, усі виписки зі стаціонару, довідки про тимчасову непрацездатність. Пройшов три ВЛК. Спочатку мені підтвердили важку травму, пов'язану із захистом Батьківщини, і продовжили лікування на 120 днів. Потім ще на 120 днів. А третя комісія визнала мене непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку», – говорить ветеран.
24 квітня 2026 року, каже він, аналогічний висновок ухвалила Центральна військово-лікарська комісія, а 11 травня МСЕК встановила йому довічну інвалідність ІІ групи. Попри це, наказ про звільнення так і не видано. «Матеріали передали до військової частини. Я вже перебуваю на обліку в ТЦК, але мене досі не звільнили», – каже чоловік. Саме через це, пояснює він, не може оформити військову пенсію. – Я не можу звернутися до Пенсійного фонду. Якби мене звільнили одразу після завершення лікування, уже був би пенсіонером. А зараз усе затягується».
Окрім цього, ветеран стверджує, що досі не отримав передбаченої постановою Кабміну №168 додаткової винагороди за поранення. «Мені не виплатили понад 450 тисяч гривень, які передбачені за час лікування після поранення», – каже він.
Ще однією перепоною стала помилка в одному з ключових документів. «У довідці форми №5 неправильно написали моє по-батькові. Замість "Васильович" вказали "Володимирович". Згідно з паспортними даними, ідентифікаційним кодом і військовим квитком я Васильович. Через одну цю помилку документи можуть повернути назад. Рапорт на виправлення я подав ще в березні, але відповіді досі немає», – розповідає ветеран. .
За словами Михайла, він уже кілька місяців не отримує жодних виплат: «Червень закінчився, а я не отримав абсолютно нічого. Хоча до повного звільнення мені повинні виплачувати мінімальне грошове забезпечення. Виходить, мене не звільняють і водночас не платять». Чоловік переймається, що втрачений час позбавить його частини належних виплат. «Якщо до 11 серпня мене не звільнять, можу втратити кілька місяців пенсії. Є визначені законом строки, і якщо їх пропустити, гроші вже не повернуться», – пояснює ветеран. Він розповідає, що неодноразово звертався до військової частини, а також за допомогою юристів ветеранського простору надсилав офіційні запити. Там перенаправляють за іншими телефонами, а на запити відповіді не надають. «Я не прошу нічого зайвого. Просто хочу, щоб виконали закон», – говорить Михайло.
На його переконання, подібні ситуації можуть стосуватися не лише його самого. «Є хлопці після важких поранень, після ампутацій, які також місяцями не можуть завершити оформлення документів. Потім починаються суди, адвокати, нові звернення. Не хотілося б, щоб люди, які втратили здоров'я, після фронту ще воювали з бюрократією», – каже ветеран.