Цього тижня жителі серця Закарпаття – прекрасного міста Ужгорода – погодою не надто переймалися. Трендові теми для розмов – труси (ті, що пающие), День міста і Луцишина. Хто ужгородець – той розуміє, хто не розуміє – прочитає у «Закарпатському тижні». Тим не менше, день Х – 1120-та річниця Ужгорода – настав. Маємо чудову погоду, шашлики у центрі міста, пісні-танці і новий фонтан!
А починали ужгородці тиждень, що вже минає, войовничо-будівничими варіаціями на тему «Злочин і кара». Дійство промовисто відбувалося на вулиці Достоєвського. Намети з іменами нардепів розкладали, про пролиття крові заявляли, за свободу боролися. А крапку в «романтичних» суперечках між забудовником і жителями поставив не хто інший, як харизматичний мер Погорєлов: міський голова Ужгорода остаточно заборонив будівництво на зеленій зоні по вул. Достоєвського і Годинки. Жодна бабуся не постраждала :).
Театралів цього тижня драмтеатр потішив. Ні, опалення завчасно не вмикали. «Вільна сцена» привезла в Ужгород московських акторів. І не просто так, а розказати ужгородцям про «Жизнь в розовом свете». Фрази – розумні, гра акторів – відмінна, сльози – справжні. Кажуть, акторам так сподобалася публіка, що Стас Евентов і Анатолій Кот вже знов планують приїхати в Ужгород.
До 1120-річчя Ужгорода місцеві краєзнавці видали книгу про дати і людей, які стосуються міста. Кажуть, видання навіть може стати справжнім посібником. Але не для простих смертних громадян, а тих, хто сподобився стати очільником міста. Ні, мова не тільки про Погорєлова. Інформація про Міхая Фінцицького у книзі Сергія Федаки «Ужгород: дати і люди» стане повчальною для будь-якого міського голови. Тільки б почитали :).
Віктор Балога – ну куди ж без нього, якщо стільки всього пише у Фейсбук? – хоче інтегруватися в Альпи. Більше того – стверджує, що цього ж хоче і влада, і опозиція. Урал Віктору Івановичу не до вподоби. А швейцарські перспективи – до душі. Отак сидить собі за компом й інтегрується :).
А поки в опозиції проходять такі жваві альпоінтеграційні процеси, влада не дремлет: цього тижня на святу закарпатську землю ступила нога голови всія сім’ї депутатскія – спікера ВР Володимира Рибака. Посадовець не просто так приїхав на Закарпаття: тутешньому люду чиновник повідав про все ту ж інтеграцію в ЄС, розказав про злети і падіння депутата Маркова, відвідав ужгородських прикордонників і незлим-тихим словом згадав Балогу. Того, що Іван. За словами Рибака, без нього (Балоги) він почувається комфортно і ніяких незручностей не відчуває. Івану Івановичу, певно, не гірше – не кожен смертний працівник може у розпал роботи взяти собі відпустку на 4 дні. А Балога – може. Хто не Балога – той невдаха. Ви не знали? :)
Ющенко – не Балога. Зате у нього є трактор і він уміє ним керувати. Крім того, ота робота не буде марною, як президентство Віктора Андрійовича, – колишній очільник України будує собі у Карпатах туристичний комплекс. Кажуть, буде файно. Але дорого.
В Ужгороді буде кольорова набережна. Саме такою вирішили зробити одну з вулиць. Аби народ не пліткував про кам’яну бруківку, Православну набережну збираються вимощувати кольоровою. Тепер, і представники угорського консульства, і закарпатські прокурори не будуть ходити по ній. Кажуть, по такій красі можно только парить в воздухе :). «Зате ям не буде», – тішиться народ.
З 1 жовтня закарпатців чекають нові цікавинки. Перша – залізничні квитки подорожчають на 10%. «Копєйкі», – кажуть в Укрзалізниці. «Вонючі вагони, злі провідники, відсутність євротуалетів», – коментують песимісти. «Круті у нас поїзди. Чисто український сервіс», – кажуть оптимістичні ужгородці і йдуть купувати квиток на львівську електричку, вибираючи третій клас.
Друга цікавинка – фари. Тобто, не самі фари, а те, що з того ж таки 1 жовтня усім, хто виїде за місто доведеться вмикати фари. Навіть удень. Так що Минай, Оноківці, Оріховиця і ще купа навколишніх сіл автоматично покращують свою ситуацію з освітленням.
Поки китайці скуповують родючі українські землі, Закарпаттям найбільше цікавиться Кіпр, Японія і США. Захоплювати вони поки нашу Срібну Землю, не збираються. По крайній мірі, про це не заявляють. Але грошики вкладати у підприємства й унікальні закарпатські світлі голови не проти. Саме ці три країни – лідери за інвестиціями в закарпатський бізнес. Австрія теж не відстає – на четвертому місці. Видно, АВЕ витягує :).
В Ужгороді до Дня міста запустили новий фонтан. Перед мерією, на Поштовій. Кажуть, пустили на нього 400 тисяч. Не багато і не мало. Ужгородцям – що не фонтан, то нова радість. Лиш би не нищили. З нагоди 1120-річчя Ужгорода біля того ж таки нового фонтану вже музика-танці-співи, ну і, традиційно, шашлики-мед-вино. Куди без цього? Ввечері на місто чекає екшн-паті: на Поштовій виступить зірка Еріка (організатори кажуть, то не наша, а київська) і Андрій Іщенко, з яким відтепер будуть знайомі всі, хто прийде на концерт: до цього молодого співака знали по кліпах з Наталією Вороною, тепер у городян буде унікальна можливість почути його пісні. Сподіваємось, вживу.
Ну а завтра… А завтра! Всі-всі-всі спатимуть довго, а чепуритися – ще довше, аби час швидше пройшов. Бо ввечері місто почує спів нашумівших «Пающих трусів». Перед тим культурні ужгородці можуть відвідати концерт класичної музики з хором у філаромнії: там «Кантус» відкриватиме новий сезон. Звідти – якраз встигаєте пофоткати «Труси». О 22.00 ужгородцям обіцяють салюти! Так що можна київських дівчат і довше послухати :).
Місто святкує. Ужгородці примиряються. І очікують ще один День міста. Усі впевнені – наш любий Ужгород вартий того, аби мати два свята.
Йдем на шашлики, купуємо меду, дегустуємо вино, фоткаємо «Труси» і радуємося, що ми живемо у найкращому місті, яке не лінується двічі святкувати своє, хоч і суперечливе, 1120-ліття. Не забуваємо, що майже 90% усіх нас страшенно люблять Ужгород і пишаються, що живуть саме у цьому місті. Працюємо над збільшенням показника і відсіюємо «зґвалтований негатив», який нам нав’язують заморські діячі.
Любимо Ужгород!
Гарного свята!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua