Останній тиждень зими на Закарпатті був по-справжньому гарячим: політичні міжусобиці, владні амбіції, сварки «за справедливість» і прагнення до «народовладдя» ні до чого хорошого не привели. Однак, нові правителі Закарпаття наперебій запевняють: все буде добре.
Кого не було в Ужгороді останні п’ять буднів, точно повернуться у нове місто. Але не в плані всеможливих покращень: просто старий Унгвар знов прийняв на себе удар з прагнень простих і непростих ужгородців якнайшвидше впасти у владне крісло. І тут попадали усі, кому не лінь :).
Понеділок почався з нервових очікувань початку сесії Ужгородської міської ради, де замість того, щоб перейматися долею міста, народні обранці наввипередки з активістами взялися вершити долю власних кар’єр. Боротьба розтягнулася на два дні. Комусь вдалося, а хтось – у програші. Із 60 «свідомих і активних» охочих під шумок увійти до складу міськвиконкому, депутати зійшлись на «золотій середині» і вирішили, що 60 і 45 – дійсно багацько для Ужгорода, зупинившись на цифрі 21, яка відтепер буде означати кількісний склад ужгородського міськвиконкому. Про особовий – згодом. Спочатку про мера.
Як всі вже знають, Віктора Погорєлова зняли з посади міського голови. Однак, робити це не поспішали: активісти і депутати зранку на Поштовій збиралися надто неохоче. Частина з них взагалі засідала в «Унгварському». Коли пішли розмови про те, що депутатів-прогульників на сесію привезуть автозаком, зал очікувано наповнився потрібними кількома кнопкодавами, чи то пак чесними депутатами, які просто спізнювалися на засідання. А далі пішла жара.
Сварки, обговорення, крики і стандартний закарпатський політичний хаос: звільняли секретаря, обговорювали кандидатуру мера, потім поверталися до питання відставки Погорєлова і говорили про кількість заступників вже нового керівника міста.
Ну, все в такому стилі. Зрештою, депутати спромоглися на хоч якусь одностайність і дружно звільнили з посади секретаря міськради – пані Світлану Король. Далі заходилися шукати кандидата на її крісло, і одразу знайшли: після відмов Павла Чучки на користь депутата-соратника народні обранці схвалили кандидатуру Віктора Щадея. «Ну, Віктор Іванович заробив, – кажуть ужгородці. – Погорєлова кинув, Євромайдан устроїв, а потім на роботу повернувся». Кажуть, до жовтня. Бо кандидатуру свою на вибори мера Щадей обіцяв не висувати :).
Далі почалася боротьба за університет. Професор Федір Ващук все-таки пішов з посади ректора. Студенти розбушувалися так, що дійшло до бійки у ректораті. Прихильники ректора і його противники сварилися, ледь не билися, обливалися нецензурною лайкою і кидалися копійками – на знак «продажності». Заспокоїти дітей зміг тільки активіст Євромайдану Юрій Світлик, який вигукнув «Слава Україні!» і почав співати гімн. Студенти штовхатися перестали, але показали, що миру не хочуть і, як результат, в. о. ректора УжНУ – Федір Шандор, засідання Вченої ради, яка вирішила провести дострокові вибори ректора і заява Федора Ващука про залишання усіх посад в університеті. Студенти заявили, що документів їм мало і вирішили ще якийсь час провести в режимі канікул, тобто оголосити страйк до опублікування наказу Міністерства освіти про звільнення Ващука.
З міліцією на Закарпатті також було неспокійно. Генерал-майора Василя Варцабу, який нещодавно на площі Народній з усім особовим складом по-новому присягнув на вірність народу, звільнили з посади начальника УМВС України в Закарпатській області. Пізніше відбулося засідання колективу закарпатської міліції, під час якого у президії сиділи представники «Правого сектору». Результат – міліція оголосила довіру своєму новому-старому керівнику.
Але ненадовго. Через деякий час на офіційному сайті МВС з’явилося повідомлення про нові кадрові призначення: начальником закарпатської міліції став колишній головний хустський міліцішта Василь Турдай. Той, що пов’язаний зі справою Нагірного. Нового начальника закарпатських правоохоронців захотів побачити і народ: Турдай, якого прості ужгородці вже встигли жартома назвати мегавідомим словом «Туруруді», пообіцяв, що з’явиться на віче на площі Народній, аби поспілкуватися із закарпатцями. Пообіцяв, але не прийшов. Кажуть, тепер Правий сектор із активістами будуть його шукати.
Ужгородці шалено люблять вертольоти! Як тільки модний гелікоптер приземлився в ужгородському аеропорту, його оточили не тільки працівники летовища, а й усі активісти, кому закортіло перевірити, чия машинка: всі дружно шукали Януковича. Менш оптимістично налаштовані сподівалися побачити в гелікоптері Медведчука з чемоданами, наповненими грошима, і купою цінних речей. Але нікого в тому вертольоті так і не знайшли. Офіційна версія: летить до Будапешта на техобслуговування. Неофіційна: ніяке то не техобслуговування, бо летить над малолюдними закарпатськими селами. А багатолюдні міста омине, так? :)
На Закарпатті не тільки з міліцією щось не так: чиновники теж дивно себе ведуть. Нещодавно кілька закарпатських посадовців написали заяви на звільнення… керівнику Правого сектору. Чи то вищому керівництву вже повністю зневірились, чи на Правий сектор працювали? :). Представники ПС услід оприлюднили повідомлення, що ніхто ні на кого не тиснув. І додали, що заяви про звільнення юридичної сили не мають :).
Представники Правого сектору заявили, що на Закарпатті багато охочих замаскуватися під них і здерти з людей гроші. Люди з ПС чітко сказали: збираємо кошти тільки в ОДА. Далі були проблеми з угорцями. Але не із закарпатськими, а з тими, що з Будапешту: МЗС Угорщини висловило обурення діями Правого сектору в Берегові. Правда, ПС ніяк на заяву не відреагував. Разом з тим, у хлопців на Закарпатті ніяких проблем із силовими структурами не виникає: Правий сектор домовився «про порядок» із прокуратурою, СБУ і міліцією. Надалі відомства «координуватимуть дії» з активістами. Так що за правоохоронцями тепер наглядатимуть.
Закарпатська облрада теж заповнена революційними ідеями. Настільки революційними, що рішення її подеколи здаються закарпатцям трохи дивними. Спочатку депутати згарячу хотіли розпустити облраду, але посиділи, подумали і вирішили, що втрачати свої депутатські крісла – точно не на благо народу України і передумали саморозпускатися. Натомість попросили Верховну Раду ліквідувати місцеві адміністрації, відновити переговори з ЄС про асоціацію і призначити вибори у Міжгір’ї.
Крім того, депутати позбавили деяких повноважень обласну адміністрацію, забравши собі управління майном ОДА. Потім встигли ще заборонити «Український вибір» Медведчука. Мабуть, вертоліт-таки його був :).
Ужгородські депутати також саморозпускатися не захотіли. Вважають, що питання не на часі, – головне мера скинути. І двох заступників. Далі – затвердити численний міськвиконком, який за ніч скоротили до 21. Повний список нових членів виконкому у багатьох ужгородців викликав знаки питання. А у деяких – не тільки питання :).
Вихідні розпочалися із несподіваної новини: пізно увечері, у пятницю, на будинок екс-ректора УжНУ Миколи Вегеша напали невідомі. Про події розповів його молодший син Іван, який отримав кулю від нападників.
На Закарпатті – новий губернатор. Ним став молодий Валерій Лунченко, який ще недавно представляв «Фронт змін», потім слідом за Арсенієм перейшов у «Батьківщину» і, кажуть, добре себе зарекомендував у Києві, ставши «ангелом Майдану». Чому – знають не всі :).
Закарпатці з тими всіма подіями і кадровими перестановками тихо змирилися. Кажуть, карусель, але зупиняти її – нема кому. Поки у владних кабінетах вирішували кому кар’єрно зростати, а кому – спускатися вниз, в Ужгород прийшла весна. Завтрашній понеділок вже буде третім весняним днем. Треба прокидатися!
Тримаймося!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua