Минулий тиждень для закарпатців, а особливо – для жителів Ужгорода видався напруженим й інформаційно дуже нестабільним: нудне очікування виборів без вибору переплелося із новинами про міни у залі міської ради, цитування висловлювань кандидатів і бомби в автомобілях працівників виборчих штабів. І, хоч, понеділок офіційно таки завершив виборчу біганину і поклав крапку суперечках у стилі «хто гірше», містечкові цікавості на цьому точно не завершились.
Перед виборами уже колишня Ужгородська міська рада на чолі з Віктором Погорєловим не могла не піддатись спокусі ще раз спробувати зібрати сесію. Однак, оте чергове «уже точно останнє» засідання не могло обійтись без традиційного замінування. Але ужгородські депутати настільки мужики, що змогли провести сесію, сидячи на бомбах: повідомлення про міну в приміщенні їх не спантеличило і намагання правоохоронців вивести народних обранців із зал ні до чого не призвели. Депутати віддано і щиро виконували свій «обов’язок» і мінімальною кількістю голосів таки пропхали «потрібні» проекти рішень. По-ужгородськи і без усякого стиду.
Закарпатська обласна рада такої фінальної гастролі не влаштовували. Проте, як тільки вибори на їхньому рівні завершилися, стартували звичні для закарпатців тикання пальцями у стилі «хто більше грішний»: губернатор Закарпаття Геннадій Москаль, який очікувано і впевнено став депутатом облради, перше, що робив після офіційного оголошення результатів, почав ябедничати громаді, про те, що брати Балоги обманули закарпатців і лишилися собі у ВР. Але як це не втримати крісло у Києві, коли вдома ітак все окей? :)
Ужгород весь тиждень жив терзаннями совісті містян: народ не знав, як краще вчинити – піти на вибори і розмалювати бюлетень (що в результаті зробили 10%!), чи займатися своїми справами і не ходити витрачати час на дільниці. Кандидати в мери Ужгорода за останні п’ять днів, звичайно, зробили все, для того, аби люди остаточно не хотіли бачити жодного з них міським головою, однак, вибір ужгородцям таки довелося зробити. Майже крилаті фрази Ратушняка таки показали висловлювання й обіцянки Андріїва більш адекватними. Тому й маємо такий результат. Хоча, без підтримки команди ЄЦ він міг би бути й іншим.
На цьому тижні неабиякі нерви мали й представники «Громадського конвенту»: активістам на домашні адреси поприходили листи з погрозами. Через кілька днів у місті вночі пролунали два точно не випадкові вибухи. Постраждалими виявилися прихильники Богдана Андріїва. Неприємні інциденти навряд чи пов’язані між собою, однак, схоже, мають ознаки звичайних, традиційних ужгородських розборок, одну з яких хтось міг організувати і сам для себе: п’ятниця 13-го видавалася надто інформаційно одноманітною.
Другий тур виборів зібрав зовсім невелику явку. В Ужгороді, який називали однією із «гарячих точок» 15 листопада, на дільниці з’явилося 38% виборців. 10% з них – розмалювали бюлетені. Решта – обрали нового мера Ужгорода. Богдан Андріїв отримав 20 665 голосів ужгородців, Сергій Ратушняк – 10 932. І як би не раділи прихильники «меншого зла», народ визнає: тепер треба ще прискіпливіше слідкувати за роботою мерії. Бо далі – точно буде.
Гарного тижня!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua