16 червня у Закарпатській обласній бібліотеці презентували спільну книгу лікаря, поета, журналіста і просто духовної людини Степана Біляка та співака Петра Матія - “Благословляю день і час”.
Історія її створення досить цікава. Рік тому у тій же залі обласної бібліотеки відбулася презентація збірки поезій С.Біляка. Тоді, за словами, Петра Густі, багато присутніх звернули увагу на мелодійність віршів поета. Зауважила це і поетеса Христи Кирита, і видавець книги Ярослав Федишин, і сам автор музики — Петро Матій.
“Того року Степан Томович подарував мені книжку, і я ціле літо сидів на дачі. Сидів, читав і вибирав. Я ніколи не думав, що так буде. Ну, бо я почитав вірші — то дуже серйозна книжка, вірші такі серйозні. І я подумав: ну як на це написати пісні? Стільки серйозних пісень не може бути. Але знайшов я там і ліричні пісні, і жартівливі”, - розповів український співак і композитор, народний артист України Петро Матій.
Зауважив також, що він не композитор, а лише співає те, що дадуть. “Просто наші композитори, котрі би мали співати, пишуть опери, сплять, чорт знає що роблять, а бідні співаки мусять самі собі писати пісні. Добре, що хоч маленько знаю і розуміюся у тій музиці”, - пожартував співак. Він також жартома додав, що надихався прикладами сучасних співаків, які собі пишуть пісні під себе. “Та і я буду собі писати. Кіть комусь ся полюбить, то най співать. Но а кіть нє, то нє”, - додав П.Матій.
На самій презентації пан Петро заспівав декілька пісень із книги: і патріотичних, і злободенних, присвячених АТО, і духовних.
Одну пісню з книги виконала і юна вокалістка Лазорчик Катерина. Дівчинці було трохи складно виконувати дорослу партію, але вона дуже старалася. Зате із вітальною коломийкою про юну верховинку справилася навідмінно.
Сам автор текстів - Степан Біляк - підтвердив, що вірші його і справді дуже особисті, бо писалися виключно для себе. Втім, спершу згадав історію власного музикування:
“Пас я корови до самого університету. І пас їх недалеко від хати, цілий день співав. А коли приходив додому, батько каже: “Чого цілий день гулєкаєш? Не будеш тихо?”. Я на то не дивився, співав далі. Коли поступив в університет, прийшлось отримувати гуртожиток. І мені каже голова:
- Гуртожиток ми тобі не дамо.
- Тоді мені доведеться кидати навчання.
(Бо дійсно не можна було зробити нічого. 1961 рік, “хрущовщина”, біднота яка була). А вона мені каже:
- А ти запишешся у медичний хор?
- Співати не вмію.
- А говорити вмієш?
- Вмію.
- Ну і співати будеш.
І я дійсно записався у хор. Співав, коли яка компанія була: то у басах, то у тенорах (ред. сміється). І так проспівав два роки, а на третій вже прийшла з Міжгірщини Оксана Ганич. І прийшло їй у голову перевірити слух. Перевірила і каже: “Ти можеш бути свободний”. А я не можу бути вільний, бо я через це гуртожиток маю. “Прийдеш ще раз на хор, я тебе сама з гуртожитку вижену”. На тому музикування і завершилося”, - розповів Степан Біляк.
Каже, знав, що буде писати з самого дитинства, хоч і не любив того робити. “Писав я як. Написав — відклав, написав - відклав. Де сидів, там і відкладав. Пройшли роки. Я думаю: підходить вже і життя до кінця, треба щось із того вибрати. Так і вийшла перша книга. З'явиться і друга збірка. Але це не напружений труд. Це теж те, що я написав раніше”, - додав С.Біляк.
Наступна його книга поезій, отже, побачить світ приблизно у серпні цього року.
Що ж до історії книги пісень, то створювалася вона дуже швидко. Буквально за півтори тижні, аби встигнути до гарного свята — Дня медика.
Ярослав Федишин, видавець пісенної збірки, розповів, що рік тому сам був на презентації збірки віршів Степана Біляка і вже тоді вона йому дуже сподобалася. Чув і про ідею написання музики до них, а тому слідкував за цим процесом.
“Буквально півтора тижні тому Степан Томович мені передзвонив і сказав, що пан Петро зробив цю роботу і написав пісні. А його колеги, Михайло Броді, наприклад, набрали правильно ці ноти на комп’ютері. Мене ж Степан Томович попросив виконати цю місію і видати книгу до Дня медика. Не було нічого, окрім флешки. Ми зробили обкладинку терміново, вичитали, коректура, друк і так далі. За тиждень ми вручили книгу. Тому збірка була дороблена буквально вчора, ще гаряча була з виробництва. Лиш сьогодні клей підсох”, - розповів видавець.
Саме Я.Федишин видавав першу збірку поезій Степана Біляка, а тому не мав жодних сумнівів під час публікації пісень. Саме він збирається надрукувати і другу збірку поезій.
Похвалив книгу і знаний український фольклорист, літературознавець, бібліограф, мистецтвознавець, педагог Іван Хланта. Каже, що почув у текстах не просто якийсь ямб чи хорей, а справжній коломийковий розмір. І саме тому Петрові Матію вдалося написати мелодії до цих віршів. Іван Хланта також висловив сподівання, що колись новостворені пісні стануть народними і увійдуть до золотого фонду ЮНЕСКО.
Журналіст Василь Ільницький відзначив старання Степана Біляка на ниві журналістики. Каже той багато років сумлінно видавав газету. А Володимир Кузьмик, заступник начальника управління охорони здоров’я ОДА, зауважив, що його, також медика, Степан Біляк надихнув на створення і видання власної книги. Мовляв, спершу боявся реакції громади, але згодом побачив, що все далеко не так страшно. Василь Густі, модератор зібрання і голова Закарпатської організації Національної Спілки письменників України, також казав, що Степан Біляк — не перший медик, котрий став писати вірші і навіть пісні.
До теплих слів привітань приєдналися і решта присутніх. Окрім того всі дружньо заспівали для автора “Многая літ”.