Закарпатський музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв закрив 68-й театральний сезон виставою «Назар Стодоля».
Як розповідає Медіацентр УжНУ, цьогоріч змінили традицію, відігравши останньою не прем’єру року, а шевченківський твір, як і годиться в рік 200-річчя з Дня народження Великого Кобзаря. Після перегляду твору залишилися тільки гарні враження – дорогі костюми зачаровували, перехоплювало подих від драматичної напруги (хоч твір добре відомий глядачам, особливо студентам), а ще вабила масовість вечорниць та переливи голосів артистів.
З Шевченкіани в репертуарі театру є ще й музична драма «Мати-наймичка». На неї активно запрошували студентів, особливо філологів. Через неспокійний березень багато хто, на жаль, відмовився від культурного відпочинку. Хоча невеликій групці цінувальників театру все-таки вдалося потрапити на виставу. Враження були найрізноманітніші. Дехто захоплювався проникливістю і сентиментальністю твору і грою акторів, інші очікували чогось більшого. На мій погляд, вистава була б більш вдалою, якби пісні виконувалися наживо.
Нової вистави за творами Шевченка так і не вдалося побачити, хоч хотілося. Керівництво театру, зокрема головний режисер Анатолій Філіппов, стверджує, що в них запланована п’єса «Сліпий» за однойменною повістю Кобзаря, але через фінансові труднощі навряд чи вдасться її поставити.
Зате приємно здивував усіх Закарпатський обласний театр ляльок, який устиг за короткий термін поставити експериментальну виставу «Сторінки щоденника поета» (режисер – М.Карпенко). Твір напрочуд оригінальний, адже змальовано роки заслання поета, які важко відтворити на сцені, проте це передано так проникливо і по-справжньому, емоційно і надривно, що дух перехоплює. Професор Сергій Федака стверджував після прем’єри, що психологію людини в атмосфері заслання передано дуже влучно. До того ж багатьом глядачам вистава навівала відчуття салонної атмосфери. Незабутній твір. На перегляд цієї вистави філфаківці навіть сходили культпоходом. У більшості студентів залишилися позитивні враження. Вони побачили Шевченка живою людиною, з болями і переживаннями. Дехто навіть стверджував, що набрався життєдайної енергії, побувавши в одному з храмів культури в Ужгороді – театрі.
Якщо студентам так сподобалося в театрі, чому ж вони так рідко його відвідують? Питання до обох сторін – театралів і самої молоді. Останні відмахуються, мовляв, не мають часу, дехто нарікає, що вистави показують у незручний час (зазвичай у неділю, коли більшість студентів іще в дорозі), а найпопулярніший аргумент – нема грошей. Можливо, варто зробити крок назустріч студентам і запровадити знову практику абонементів? Колись таке було, зізнається в. о директора театру Анатолій Кримус, але театр закрили на ремонт – і цими абонементами не вдалося скористатися.
Свою думку про те, що студенти, колись опора театрального життя, не ходять на вистави, мають і театрали. Режисер Анатолій Філіппов стверджує: якщо людині не цікаво, її нічим не зацікавиш, тим більше тепер, коли є кіно, телебачення, а в театрі живе спілкування, щоразу все інакше. Хай там як, але, на мою думку, бодай раз побувати в театрі кожному студенту все-таки варто, адже відчути дух Мельпомени варто зсередини, а вже потім робити висновки – хочу або не хочу приходити.
А подивитися є на що в обох ужгородських театрах. Від програмових творів – «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля», «Матінка Кураж» – до сучасних розкутих молодіжних вистав «Обережно, жінки», «Maine libe Віра» та інших у великому театрі (як називають Закарпатський обласний державний музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв у студентських колах) та прекрасних вистав («Лісова пісня», «Енеїда», «Цирк Івана Сили», «Коняги» та інші) у малому театрі, або Закарпатському академічному обласному театрі ляльок «Бавка».
Репертуар постійно оновлюється. Навіть цьогоріч, незважаючи на складні суспільно-політичні умови, в обласному державному музично-драматичному театрі відбулися три прем’єри – двох вистав для дорослих («Матінка Кураж» (режисер – Сергій Архипчук) та «Одруження» (режисер – Петро Авраменко)) та однієї для дітей («Малюк і Карлсон»). Крім того, в театрі влаштували конкурс на кращу п’єсу для дорослих і дітей серед крайових драматургів. Перемогу здобула п’єса «В Парижі гарне літо» Олександра Гавроша про Адальберта Ерделі. Сподіваємося на прем’єру в новому театральному сезоні.
Закарпатський академічний обласний театр ляльок, який навіть давав прихисток ужгородським євромайданівцям, також потішив глядачів кількома виставами – «По щучому велінню» (режисер – Олександр Куцик), «Сторінки щоденника поета» (режисер – Микола Карпенко), «Раз хатинка, два хатинка» (режисер – Наталія Орєшнікова). Сподіваємося, що ляльковий театр порадує нас постановками вечірньої пори та виставами для дорослих.
Іванка Когутич