Матері та дружини закарпатських військовослужбовців зібрались на акцію протесту біля Закарпатської ОДА. Жінки вимагали провести ротацію військових та повернути солдатів, які зараз перебувають у зоні АТО на Сході України, додому.
9:00 ранку. Більше десятка журналістів очікують на пікетувальників, які поволі збираються під Закарпатською ОДА. Матері, батьки, дружини воєнних краю прийшли, щоб бути почутими правлячою верхівкою області і спершу заявили про своє невдоволення працівникам ЗМІ.
Мати Марина скаржиться: «19 березня мого сина призвали у воєнкомат, дали військовий квиток, після чого забрали на двотижневе, як тоді сказали, військове навчання. Пройшло вже 3 місяці, а хлопця ще вдома не було. А це моя єдина підтримка. Чому на полігоні немає сина жодного депутата? Беруть бідних. Тих, хто не має чим відкупитись. Держава стільки грошей витратила на ОМОНівців, СБУшників – і де ті всі, що навчені воювати? А прості хлопці жодного разу не тримали в руках зброю».
Пані Мар’яна обурюється через примусову мобілізацію: «Хлопці насильно, шляхом обману зараховані до територіальної оборони. Із цілого Закарпаття хоч один батальйон із п’ятдесяти добровольців зібрати можна було б. Ми боїмось, щоб наших синів не відправили на Схід. А це абсолютно можливо, адже біля полігону в Оріховцях вже стоїть п’ять автобусів».
До мітингувальників вийшов заступник військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату майор Ігор Тищук. Він повідомив, що «термін військового навчання продовжено. Батальйон територіальної оборони сформовано для захисту державних кордонів у межах областей. Хлопці, які зараз на полігоні, мобілізовані. А статут передбачає обов’язкове дотримання такого наказу». Запевнив, що серед них є й чимало добровольців. Також майор заспокоїв жінок, що умови для проживання чоловіків цілком достойні, і забезпечено медичну підтримку. Хоча за словами матерів, сини скаржаться на погане харчування (кілька і сухий пайок), бронхіти, проблеми зі шлунками, стреси тощо.
Згодом пікетувальників запросили у фойє адміністрації для зустрічі з керівництвом області. Полковник Васильцюн попросив присутніх зберігати спокій задля оптимального вирішення наболілих питань на рівні діалогу. Активну позицію у так званих переговорах взяв батько Іван Васильович, який також стурбований долею своєї дитини, і запропонував взяти його на місце сина, лиш би з останнім нічого не трапилось.
Інтереси матерів та дружин військових з Іршавщини представила жінка Лариса, яка виступила із заявою, де йшлося, що мобілізовані чоловіки не є добровольцями, як зазначено в документах, а також не пройшли належний медичний огляд, що є грубим порушенням їхніх конституційних прав. Висловила від імені присутніх прохання захистити від передчасної смерті єдиних годувальників їхніх сімей, не посилаючи воювати на Схід України.
Пані Гелетей, вдова, просила звільнити сина Василя, який є єдиною опорою жінки, адже втрату чоловіка спричинив нервовий зрив через такі ж повістки ще у 2008 році.
Скарги жінок були вислухані. У відповідь командир батальйону розказав про всі світлі сторони життя на полігоні і причину закриття звільнень військовослужбовців. Крім того, пікетувальникам була надана юридична консультація.
Оптимістичним завершенням стало сподівання на результативний розгляд заяви із підписами на завтрашньому засіданні сесії обласної ради. Хочеться вірити, що батьківські старання, материнська молитва та підтримка допоможуть хлопцям і чоловікам живими і здоровими повернутись додому, а Україні забезпечать мир та спокій.
Юлія Медюх, студентка відділення журналістики УжНУ