Сьогодні, 19 червня, біля контрольно-пропускного пункту військової частини м. Ужгорода відбулась акція протесту матерів та рідних закарпатських хлопців, які наразі беруть участь у військових діях на Сході країни. Близьких людей цікавить конкретна інформація щодо перебування їхніх дітей та повернення додому.
Пані Емма з Перечина розповідає, що її сина відправили з дому 17 березня, усе проходило в такому поспіху, що навіть не було змоги попрощатися, тепер підтримує з ним зв'язок через мобільний зв'язок. «Він нічого не розповідає як там, каже, що «в нас усе добре», він каже «добре», а я чую яка там стрілянина. Я його народила, годувала, я хочу, щоб моя дитина повернулася. Я не розумію за що моя дитина воює», - каже зі сльозами жінка.
Серед трьох загиблих закарпатців біля селища Щастя був і товариш сина ужгородки пані Зіни, син якої теж перебуває у Луганській області.
Стурбовані батьки хочуть, аби дітей відпустили додому хоча б на кілька днів, кажуть, що деякі хлопці уже не витримують психологічно. За словами підполковника Євгена Бондаря, замінити закарпатських хлопців неможливо, оскільки не має ким. «Я розумію мам, я розумію усіх, але рішення приймає не командування бригади. Я буду доповідати вищому керівництву про цю ситуацію», - запевнив заступник командира бригади по роботі з особовим складом.
Попередньо, як розповів пан Євген, двоє людей із Закарпаття знаходяться у полоні, є домовленість волонтерських організацій щодо їхнього повернення. «Назначений викуп, кошти зібрані. Наразі відбувається процес врегулювання процесу передачі грошей. Одного військовослужбовця поки-що не можемо знайти, проводиться пошук».
Рідні ж закарпатських хлопців налаштовані й надалі тримати це питання на контролі і мають намір написати листа до вищестоящого військового керівництва.
Фото Ольги Палош та Ярини Денисюк