День матері — міжнародне свято. В Україні воно офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.
Цьогоріч свято припадає на 10 травня, тобто буде вже завтра. Поки ви не побігли за подарунком для мами, Zaholovok com.ua пропонує почитати статтю про закарпатських мам.
Всім їм ми задали декілька питань: хто більше займається дітьми, чи все заплановане встигається, чи варто посилати чоловіка у декрет, а також як, на їх думку, потрібно виховувати дітей.
Наталя Касим, психолог та волонтерка сама більше займається дітьми, але чоловік їй дуже багато допомагає. «Не встигаю нічого:)))», - жартує жінка. Її рецепт виховання простий - слухати і чути. І шукати спільне, а не відмінне. Наталя Касим вважає, що батько обов'язково має йти, хоча б на півроку, у декрет. «Він має такі самі обов'язки, як і мама. І це нормально, коли чоловік доглядає дитину, поки мама відновлює свої знання і навички на роботі - якщо вона хоче», - вважає жінка.
«У нас нема якихось особливих святкувань у цей день, мені не дуже подобається, що це не той день, у який говорять про те, як підтримати і допомогти матерям - а так само, як і 8-е березня - день, коли всі роблять вигляд, що в нас усе прекрасно у ставленні суспільства до матерів і все що їм треба - це квіточки і листівки. Насправді ж жінкам з дітьми потрібно більше підтримки, соціального захисту, облаштованих громадських просторів і нормального ставлення у громадських місцях», - наголошує психолог.
Журналістка Зоряна Попович спільно з чоловіком виховує сина і вважає, що увагу йому приділяє однакову, тільки "сфери впливу" різні.
«Чоловік займається більше Остаповим ідеологічним вихованням, інженерними навичками та його літературно-музично-естетичними вподобаннями. За мною - сфера щоденних синових потреб, більше займаюся шкільними та навчальними питаннями. Що найчастіше не встигаю? Мабуть, проконтролювати те, як син розмежовує обов’язкове з приємним», - каже Зоряна.
Для неї у вихованні найперше – це любити дитину за будь-яких обставин, попри всі її "ляпи" в поведінці. «А якщо щось дитина робить "не так", то варто перш за все подивитись на себе (часто впізнаю в синові себе саму і одразу починаю його краще розуміти). Неймовірно важливо спілкуватися з дитиною якомога більше, розповідати цікаві історії зі свого життя, з життя своєї родини, про далеких і не дуже предків», - наголошує журналістка.
«Загалом, наш Остап дуже схожий ...сам на себе: такий же спокійний і розважливий, як я, а від тата він успадкував ніс», - жартує мама.
Вона вважає, що у декрет має іти жінка, звичайно ж, але і чоловік тут грає не другу скрипку. Свого сина Зоряна Попович чоловікові довіряла безліч разів без жодних сумнівів. А от на подарунок не чекає - «не святкуємо ми цей день» -, хоча мам своїх обоє з чоловіком вітають.
Вікторія Попович, прес-секретар прокурора Закарпатської області та мати двох дітей, каже, що дітьми займаються обоє батьків, але враховуючи її з чоловіком графік роботи (вона щодня, а він - позмінно) виходить, що по часу з дітьми більше буває все-таки батько.
«Найчастіше не встигаю просто прогулятися з дітьми по набережній, просто виспатися»,- зізнається жінка.
Успішний рецепт виховання дітей, на думку Вікторії, у кожної родини свій, свої традиції, своє бачення.
"Немає рецепту для всіх. Наш: любити їх, виховувати себе, вони завжди беруть приклад з батьків, завжди», - наголошує жінка.
«У нас старший більше схожий на мене, а молодший – копія чоловіка. Це про зовнішність, характером – так само. Вони різні, як і ми з чоловіком, але тому і доповнюють один одного, разом дорослішають і вчать один одного і одночасно нас». – описує дітей Вікторія Попович.
Питання декрету для родини Поповичів дуже підходяще:
«У декрет, на мою думку, іде той, хто хоче і може. Тут не має бути гендерної політики. Все має вирішуватися у конкретній сім`ї в залежності від ситуації. Чи готова я довірити дітей чоловіку? Повністю. З старшим сином я була в декретній відпустці рік. З молодшим – 6 місяців, потім з ним до 3-х років доглядав чоловік, доглядав фактично за обома. Так склалася ситуація у нашій сім`ї, що це рішення виявилося для нас оптимальним і правильним і час показав, що ми не помилилися. Тим більше у нас два сини і тато їм потрібен не менше мами, а буває і більше. Тато ніколи не буде сюсюкати з дітьми, більше дисципліни. Помітила, що молодший син швидше дорослішає і хлопці взагалі виростають більш раціональними, логічними, і в той же час не менш емоційними і лагідними. Є ще плюс. Ми звикли, що жінка, народжуючи дитину, практично «випадає» з активного життя на деякий час. А у випадку, коли у відпустку по догляду за дитиною іде і чоловік, у неї з`являється можливість більш активно себе проявляти і реалізувати. Звичайно, спочатку спокійно працювати, коли дома, навіть з надійним татком, залишається малюк, досить важко. Проте, з часом усі підстроюються під ситуацію і помічаєш позитивні моменти. Жінки часто самі не допускають чоловіків до так званих «жіночих» справ, а потім кажуть «він мені не допомагає». Я вважаю, кожен мав би робити те, що може і що добре для сім`ї. Це стосується і хатньої роботи і догляду за дітьми. Так само, якщо у жінки є можливість заробляти більше чоловіка - нічого поганого в цьому не бачу. Повірте, це ніяким чином не принизить чоловічу гідність. Навпаки. Ви побачите, як він зміниться на краще. У багатьох європейських країнах це нормальна практика, у окремих скандинавських навіть не те, що вітається, коли батько доглядає за дитиною, а навіть є обов`язковим».
Що ж до святкування Дня матері, то воно, на думку жінки, не таке вже й важливе.
«Я не чекаю ніяких подарунків, так само як в принципі і на 8 березня. Мені часто роблять мої чоловіки подарунки раптово, несподівано і це повірте, набагато приємніше, ніж щось чекати і не отримати, чи отримати не зовсім те, чого чекав. Днями прийшла з роботи додому, а молодший син чекав мене з букетом конвалій, які нарвав на городі у бабки, - дуже приємно було. Або старший просто зробив з яскравого паперу конвертик і там сердечко з текстом «я тебе люблю» - не до дня Валентина – просто так захотів. Це найцінніше»,- наголошує Вікторія.
Даніелла Геворкян примудряється поєднувати виховання синів-близнюків та посаду керуючого справами виконкому Ужгородської міськради.
«Мені здається, що більше часу дітьми займається мій чоловік. Однак, якщо б Ви спитали його, то гадаю він би відповів так само. Тому правильним буде сказати, що ми всі обов'язки розподілили навпіл порівну і це із самого народження дітей. Напевно тому материнство, а я мама двох хлопчиків-близнюків, мені далося так легко і радісно. Щодо того, що не встигаю, то це однозначно відводити і забирати діток із садочка. Самі розумієте - робота. Напевно ще я б хотіла частіше їх балувати різними кулінарними витребеньками і смаколиками, але і тут брак часу. Не зажди знаходжу часу на те, щоб почитати їм або з ними книжки, помалювати. Щодо решти обов'язків то з ними справляюся – мушу»,- каже жінка.
Щодо успішного рецепту виховання, то тут, на думку Даніелли Геворкян, все просто: головне у цій нелегкій справі це любов і терпіння. «Ще я прихильниця того, що з дітьми потрібно проводити якнайбільше часу. Всі свята, відпустки, подорожі в нашій сім'ї проводяться з дітьми, завдяки чому діти вже зараз легко адаптовуються до різних ситуацій, відразу легко приймають правила поведінки в тих чи інших місцях та містах, у них багата уява і фантазія, бо вже встигли побачити декілька країн. Бабуся і дідусь у нас більше для зміни декорацій, ніж як спосіб позбутися дітей на вихідні чи свята. Основне правило - ми завжди і всюди разом», - наголошує жінка.
Хлопці, взагалі, зовнішньо більше схожі на маму, а щодо характеру, то однозначно від неї їм дісталися впертість але і наполегливість, цілеспрямованість. «Якщо чогось хочуть навчитися, особливо Даня, годинами можуть робити спроби, і поки свого не доб'ються не відступлять. Ну, в своїх бажаннях вони також дуже наполегливі, так що іноді наші (моя і чоловіка) нервові системи піддаються справжнім випробуванням. А ще діти так само як жестикулюють і стільки ж багато говорять (так каже мій дорогоцінний чоловік). Ще одна в нас абсолютно спільна риса - Давід, Даня і я просто обожнюємо желейні резинові конфетки», - жартує Даніелла.
Що стосується декрету, то тут у родини все вже було давно вирішене. «Так сталося, що коли хлопчикам було 4 місяці ми з чоловіком прийняли рішення, що мені варто повернутися на роботу, а йому залишитися з дітьми вдома, якщо хочете називайте "в декреті". Тим більше, що характер його роботи це дозволяв робити. І я абсолютно спокійно залишила його "на хазяйстві", а ввечері після того як поверталася перебирала в нього естафету. Зараз хлопцям вже по 3,5 роки і мушу зазначити, що він справився на всі 200%. Він мій герой. Тому вважаю, що рішення про те, хто буде вдома з дітьми необхідно вирішувати в кожному окремому випадку індивідуально. Нічого в цьому крамольного не бачу», - каже жінка.
Так само, як і Вікторія Попович вона вважає, що свято повинне бути щодня: «Дарувати квіти мамі і не тільки на свята, але і просто так, дітей навчив мій чоловік. Переконана, що у неділю вранці мене буде чекати три букети - один великий і два маленькі. Можу сміло заявити, що в мене ростуть справжні джентльмени. На рахунок святкування, то найбільше свято у нас вдома тоді, коли ми вивішуємо прапор на балконі. Відверто, не знаю чому, однак моїх дітей це приводить у захват. Ось така штука. Так що прапор ми вже повісили. Користуючись нагодою хочу привітати всіх мам із чудовим святом. Щодня ви виконуєте найважчу роботу на землі, тому Бог Вам всім в поміч!».
Мирослава Качур, лікар-ендокринолог у ЗОКЛ ім. А.Новака, спільно з чоловіком виховує трьох дочок. Вихованням дітей вона займаємося спільно з чоловіком, а також задіяні бабусі та дідусі.
«Кожен має свою частинку відповідальності, - за мною, гуртки та секції, наприклад, художня гімнастика, якою займалася старша донька (маємо багато відзнак), музичне виховання для обох старших, школа раннього розвитку для найменшої, зараз обговорюємо, куди ще її віддати - танці чи також на гімнастику. За чоловіком - спортивне дозвілля (лижі, верхова їзда, якою теж займаються обидві старші доньки, активні вилазки кудись на природу). Бабусі привчають дівчаток до певних сімейних традицій, залучають їх у свої секрети. З приводу, що не встигаю, однозначно важко відповісти. Якщо це стосується якоїсь домашньої роботи, то завжди щось не встигається, щодо особистого, то є купа недочитаних книг, професія вимагає постійної роботи над собою, інколи ловлю себе на думці, що хочеться ще частіше бути разом з дітьми, бо старші вже підросли, і мають своє коло інтересів та друзів», - розповідає жінка.
Успішного рецепту виховання, на її думку, ніякого немає. Головне - це власний приклад, любов у сім'ї, повага, щирість, розуміння один одного.
«Про риси, які успадкували діти від мене, напевне, краще видно зі сторони. Думаю, що це вміння радіти кожній дрібничці, радіти, коли всі близькі біля тебе», - наголошує Мирослава.
Питання про декрет дуже делікатне, кожна сім'я вирішує його індивідуально. «Однак вважаю, що в декрет, все ж таки, повинна йти мама. Адже головна місія жінки - це материнство, так закладено природою. Мама більше відчуває свого малюка, і на перших порах малечі потрібна саме мама. Адже дитинці потрібне грудне вигодовування, її потрібно виколисати на руках, виспівати їй колискові, тоді дітки виростають лагідними, добрими. Своєму чоловіку дітей можу довірити на 100 відсотків, він з ними повністю справляється. Нагодує, в школу, садок відвезе, казку прочитає, ще й ляльковий театр покаже. Якогось особливого святкування дня матері в нас немає, і подарунків особливих не чекаю. Можливо це будуть квіти від чоловіка. Обов'язково вітаю свою маму. Головний мій подарунок - це моя сім'я, і я дякую Богу за неї»,- каже Мирослава Качур.
Катерина Денисенко – мати двох чудових дітей, наразі, в основному, займається дітьми.
«Більше дітьми займаюся, звісно, я, але чоловік дуже багато допомагає. На встигає займатися собою, але це тимчасово, поки молодша дочка маленька, весь час я виділяю їй».
На її думку найуспішніший рецепт виховання – це люблячі один одного батьки і багато терпіння.
«Дочка 100 відсотків холерик, як і я, а син спокійний і розумний – в батька», - розповідає Катерина Денисенко.
А от до декрету ставлення у жінки чітко визначене: «Декрет – це тільки для мами! Жодна робота у світі не заставить мене залишити дітей на тата чи бабусю. Хоча чисто теоретично, дітей чоловікові я б довірила».
А от щодо подарунку на свято, то найкращим, на думку Катерини Денисенко, є родина.
Як бачимо, скільки мам, стільки й думок. Головне ж у будь-якому віці не забувати про своїх найрідніших і дарувати їм квіти не лише на свята, але, головно, увагу протягом цілого року.
Нагадаємо, декілька років тому ми писали подібну статтю про закарпатських татусів. На нашу думку, сказане у ній актуальне і дотепер.