Чимало закарпатців вже з перших днів війни почали активно записуватися в територіальну оборону, щоб дати гідну відсіч загарбнику і підтримати Збройні сили України. Колишні учасники бойових дій теж повертаються до війська. Ми запитали відомих закарпатців, які у мирному житті мають надзвичайно різні професії та заняття, чому вони без роздумів пішли у військкомати, а також вирішили приєднатися до сил територіальної оборони.
Федір Шандор, професор УжНУ, голова Закарпатської туристичної організації:
- Це моя батьківщина і моя земля. Раніше не був в теробороні. Записався, зараз перебуваємо на зборах. Перемога буде точно, але ситуація дуже хренова.
Владислав Товтин, історик, екскурсовод:
- Я не вперше в теробороні, був на зборах у 2015 році. Служив в армії. Нещодавно приїхав із Чехії і зразу вирішив йти у військкомат. Мені дали список, які документи треба зібрати. Я їх два тижні десь збирав, не все зразу міг знайти. Коли зібрав, написав заяву на контракт. Нам повідомили, що буде їхати на стрільбища. А вже наступного дня почалася війна. Зараз на зборах, настрій бойовий.
Андрій Ткачук, український легкоатлет із Закарпаття (Хуст), спеціалізується на бігу на ультрамарафонські дистанції та трейлі. Минулого року Андрій на чемпіонаті України із 48-годинного бігу встановив новий рекорд України та показав другий у світі результат за всю історію дводобового бігу. Сьогодні Андрій служить у 128-ій гірськоштурмовій бригаді. Спортсмен- учасник бойових дій на Сході у 2014-2015 роках:
- Чи вірю у перемогу? Так, звичайно, без варіантів. Маємо напад ворога з багатьох напрямків різного типу, але за ці роки у нас з’явилася армія, з’явилося багато фахових і професійних військових, які мають досвід бойових дій. І збільшилась підтримка самих українців». За словами Андрія Ткачука, події двох днів показують, що в планах загарбника щось пішло не так. І закуплені пакети для сміття вже можна активно використовувати.
Руслан Шварц, керівник станції заготівлі втор сировини «Проектна,3»:
- Це моє свідоме рішення. Мушу, як громадянин, як патріот свого краю, своєї країни. Я мушу щось робити, сидіти, склавши руки, просто не можу. Чесно кажучи, думав недовго. Ще вчора хотів записатися, але закривав деякі питання щодо роботи.
У перемогу вірю! Україні – понад усе і тільки вперед! Тільки перемога.
Хто сумнівається чи не хоче йти сам воювати в регіони України, де зараз ситуація набагато гірша, то хай йде в тероборону. Боїтеся йти в тероборону – помагайте, чим можете на місцях: плетіть сітки для військових, збирайте речі, помагайте біженцям, організуйте бус для волонтерів. Роботи дуже багато, не обов’язково брати автомат і йти стріляти. Навіть найбільш елементарне допоможе! І зараз це головне – бути корисним. Я вирішив, що буду більш корисним саме у теробороні.
Мар’яна Беля-Кемінь, єдина жінка, яка записалася в Ужгороді в тероборону:
- Ми з чоловіком пішли записуватися. Я не могла сидіти вдома, у мене дах їхав. Я хотіла хоч чимось допомагати. Прийшли, нам сказали, що через 40-50 хв ми виїжджаємо. Це були найшвидші, але і найвідповідальніші збори у моєму житті. Зараз проходимо злагодження. Тероборона- це моя моральна підготовка. Я, як почула про війну, готова була будь-що робити, лиш би не сидіти вдома. Хоча б мінімально допомагати. Кров здавала не один раз.
Чому пішла записуватися? Як варвари вдираються до твого будинку, ти не будеш дивитися як порпаються у твоїх речах чи ображають родину. Найбільш страшно було сказати мамі, куди я йду. Але вона віднеслася з розумінням, вона сама медик, підтримує мене.
Я вірю у справедливість. І найбільш страшно для мене розчаруватися. Багато людей йде добровільно воювати. Люди заряджені боротися, вистояти. Путін- х@ло, Слава Україні!
Ірина Бреза, Аня Семенюк для Zaholovok.com.ua