Ярослав Галас – один з тих журналістів, хто пише так, що його матеріали пам’ятають роками, навіть десятиліттями. Це профі, який ґрунтовно підходить до теми, об’єктивно до проблеми та з емпатією до співрозмовників. З початку повномасштабного вторгнення Ярослав у війську. Зараз він є речником 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Крім усієї іншої пресофіцерської роботи, він пише матеріали про хлопців на фронті, читаючи які чітко уявляєш цих людей, їхні звички, мрії, досвід, минуле і теперішнє життя.
Ми зустрілися з Ярославом і поговорили: про життя, і про смерть, і про Москаля, і про ТЦК.
- Коли я вступив в університет, тоді студентів ще брали на строкову службу. Я був налаштований, що піду. Дуже хотів, бо вважав (а це було ще за Радянського Союзу), що кожен молодий хлопець має відслужити в армії, щоб змужніти і стати справжнім чоловіком. І коли це відмінили (кінець 80-х – початок 90-х), я був дуже засмучений. Потім зрозумів, що я тільки виграв, що та служба – жахлива втрата часу. Потім ще один був такий момент: поїхав я по програмі обміну в Америку, 1998 рік, ми жили в американських сім’ях, і в тій сім’ї був дуже популярний на той час Jeep Grand Cherokee. Дуже модна була машина
Я ще думав, коли мене возили американці, чи зможу я колись отримати таку машину. І от через стільки років я потрапив в армію, про яку мріяв, і мені мій кум привозить Jeep Grand Cherokee 2000-го року. Тепер думаю: бійтеся здійснення своїх юних мрій в такому віці. Тепер я їжджу на Grand Cherokee, я в армії і мені 53.
Повне інтерв'ю читайте у нашій Ранковій каві з Ярославом Галасом.
Оперативні та перевірені новини Закарпаття – на нашому Telegram-каналі