Книжкові магазини обирають товар з огляду на попит. Чи задовольняє пропоноване усіх потенційних закарпатських читачів? Очевидно, не завжди. Особливо із власного, закарпатського. Нерідко доводиться чути нарікання, мовляв не вистачає книг тієї чи іншого тематики, тих чи інших місцевих авторів. Натомість з обласного бюджету щорічно виділяють певні кошти на книговидання. Zaholovok.com.ua поцікавився, які книги потрібні закарпатцям, а також звернувся із інформаційним запитом до обласної влади з проханням повідомити, які книги видані за кошт бюджету у 2011-му. Ось що ми почули.
Людмила Григаш, директор Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф.Потушняка:
Минулого року ми отримали 40 назв, які були видані за сприяння ОДА – серед них твори Олександра Гавроша, Галини Малик, Мирослава Дочинця, книга «Замки Закарпаття» тощо. І всі вони не залежуються на полицях. Щоправда, є такі видання, які до цього часу до нас не дійшли, але при цьому їх активно питають. Це, до прикладу, роман Дмитра Кешелі «Запишіть у свідки мої сльози» або Миколи Середи «Секрети карпатського травника». Особливо чекали і на книгу «Розвиток спорту на Закарпатті в незалежній Україні» - нею теж постійно цікавляться наші читачі.
Разом із тим є книжки, видані ще в 2006-2007 році, але які взагалі не користуються попитом. Так, жодного разу у нас не запитали роман Тайві Тум «Сповідь» чи «Чоловіка з птахою на плечі» Івана Петровція.
Цього не скажеш про книжки Пагирі, Хланти, Лендєла – вони зачитані вже майже до дірок. Украй потрібне перевидання й «Енциклопедії Закарпаття: визначні особи 20 століття», «Історії міст і сіл УРСР. Закарпатська область», «Антології педагогічної думки Закарпаття» (В.Гомонай). Постійно у нас питають і статистичні щорічники «Народне господарство» - хто для роботи (для розвитку свого підприємства, наприклад), хто для наукової діяльності, а хто просто із цікавості. У нас є всього два примірники (один із яких бібліотека сама купує), але їх катастрофічно не вистачає. Дуже гостро відчувається брак дитячої літератури, й особливо для середнього шкільного віку. Ледве відбиваємося від запитів і на книгу В. Ільницького та С.Федаки «Перші особи» - у нас її просто немає і дістати її неможливо.
Не вистачає також у нас і книг по туризму (особливо це стало помітно із розвитком зеленого туризму), праву, транспорту, енергетиці, спорту, бізнесу, підприємницькій діяльності, про будинки сімейного типу (на цю тему – просто шквал запитів) тощо. Та що там казати, немає в бібліотеці і «Луйтри в небо» Петра Мідянки – адже ця книга була видана не закарпатським видавництвом (які зазвичай дарують нам хоча б по-одному примірнику), а київським. Поповнювати ж бібліотечний фонд власним коштом не маємо змоги. Адже нам уже два роки як не виділяють грошей на ці потреби.
Мирослав Дочинець, письменник:
Минулий рік став справжнім проривом у сфері державного видавництва. Адже у світ вийшло чимало гарних, якісних і таких потрібних книжок (Ю.Станинець, Д.Кешеля, П.Мідянка, Л.Повх та багато інших). Є вже якийсь відбір. Відбирати почали усе ж найкраще, а не все те, що вода принесла.
Але треба піднімати тих визначних письменників, завдяки яким нас знає Київ. Маю на увазі Юрія Мейгеша, Івана Чендея, Федора Потушняка, Михайла Томчанія. Молоде покоління фактично і не знає цих авторів. До того ж у радянські часи їх твори якщо й виходили, то в усічених варіантах.
Потрібно перевидати і закарпатські новели, оповідання, детектив. І в таку антологію буде кого включити. Є ж у нас твори і Василя Кохана, і Михайла Рошка, й Івана Петровція. Чим ми можемо про себе заявити? Лише через демонстрацію нашого унікального етносу. Адже література стала вихолощеною, а від того – однобарвною. А найцікавішими є етнічні, фолькові речі. Свіжий подих. Чому Руслана перемогла на Євробаченні? Чим зацікавив Петро Мідянка столицю? Вочевидь, саме своєю самобутністю і неповторністю. Тому саме така провінційна європейськість, регіональна своєрідність, які спостерігаємо на Закарпатті, і може стати нашим основним козирем.
Любов Мандриченко, вчитель української мови та літератури ЗОШ №5 м. Ужгорода
Література рідного краю в школі вивчається один раз на семестр. Тому намагаюся давати додатковий матеріал на позакласних уроках. Тим більше, що закарпатська література – якось осторонь від загальноукраїнського процесу. З 5 по 11 клас у шкільній програмі ви не зустрінете жодного закарпатського письменника.
Особисто я намагаюся знайомити дітей із тими іменами, які нині, на жаль, призабуті. А відтак – невідомі широкому загалу. Це, до прикладу, Ірина Невицька, Зореслав, Василь Ґренджа-Донський, Іван Ірлявський. Утім отримати книжки цих авторів дуже складно, і в цьому нам суттєво допомагає видавництво «Ґражда». Але все одно, уроки ми починаємо з того, що видруковуємо цю літературу, робимо ксерокси.
Діти ж на таку літературу реагують цілком нормально. Часом навіть залишаємося на перерві обговорювати той чи інший твір. Так, школярам дуже подобається повість Ірини Невицької «Матійко Куколка», яка чимось схожа на «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена. Тому інтерес у закарпатській літературі є, аби лише твори наших письменників видавалися. Бо ж інакше як познайомиш учнів із тим найкращим, що дала наша земля.
Іван Ребрик, письменник і видець (засновник МПП «Ґражда»)
Наше видавництво чи не єдине на Закарпатті, яке значну частину книжок видає власним коштом. На державне ж замовлення - хіба 1-2 книги на рік (а загалом у «Ґражді» щороку виходить близько ста назв). От приміром у минулому році ми подали кілька заявок, а підтвердили нам лише одну – «Червона йонатаночка» Юрія Станинця. Це дуже цінне видання, адже близько третини текстів надруковано взагалі вперше. Тому дуже добре, що хоча б у цьому ми змогли знайти порозуміння з владою. Хоча, знову ж таки, залишається маса книжок, які так само потрібно було б фінансувати державним коштом. Але…
Цього ж року ми вже видали 7 книжок власним коштом: «Люби своє: літературознавчі статті» Н.Ребрик, «Наздоганяючи минуле. Його історія: Спогади про батька» В.Кришеника, наукова праця «Іван Франко в історіографічному трикутнику» Р.Офіцинського кілька поетичних збірок, серед яких і поезії Василя Хмелюка. На виході вже книги авторства Олекси Мишанича «Русини: політика, історія і культура» та Надії Вархол «Народні вірування українців Східної Словаччини».
Державним же коштом зараз готуємо альбом «Закарпаття – місцеве самоврядування». Це офіційне видання, але яке має і практичне значення. Адже тут вміщено інформацію, разом із координатами про всіх обласних, міських, районних депутатів, селищних голів. Є поділ і Закарпаття за різними сферами. Словом, це таке собі рекламно-презентаційне видання офіційного Закарпаття.
Подали ми також проект ( його зараз якраз розглядають в ОДА) унікального альбому, ідею якого виношуємо вже близько 20 років. Адже всі матеріали були вже зібрані давно, єдине, що стало на заваді – брак грошей. Йдеться про альбом чорно-білих світлин фотографа Гасича. Тексти та передмову до цього альбому свого часу написав Петро Скунць. Зараз ми його адаптували до сучасності і готові видавати. Цей альбом нині має вже і меморіальне значення, адже є чимало таких краєвидів, які вже просто не існують – в силу людського фактору або ж природних чинників. Тому дуже сподіваємося, що цей проект таки буде мати підтримку влади.
Із обласної адміністрації на наш запит відповіли:
На ваш запит щодо виданих книг у 2011 році за рахунок Програми підтримки засобів масової інформації, видання творів закарпатських авторів та розвитку інформаційної галузі на 2011 рік повідомляємо наступне.
Відповідно до рішення експертної ради з питань видання творів закарпатських авторів та проведених відкритих конкурсних торгів було профінансовано та видано такі книги:
Дочинець М. „Вічник” - у сумі 29 500,00 (двадцять дев’ять тисяч п’ятсот) гривень;
„Земне тяжіння” (розповіді про аграріїв краю) - у сумі 59 700,00 (п’ятдесят дев’ять тисяч сімсот) гривень;
Кешеля Д. „Запишіть у свідки мої сльози” - у сумі 25 400,00 (двадцять п’ять тисяч чотириста) гривень;
Кухта В. „У садах золотих” - у сумі 18 000,00 (вісімнадцять тисяч) гривень;
Матола М. „Дозоване повітря” - у сумі 27 000,00 (двадцять сім тисяч) гривень;
Мідянка П. „Марамороський розлом” - у сумі 32 000,00 (тридцять дві тисячі) гривень;
Повх Л. „Саламандра йде у мандри” - у сумі 31 000,00 (тридцять одна тисяча) гривень;
Станинець Ю. „Червона йонатанка” - у сумі 58 312,00 (п’ятдесят вісім тисяч триста дванадцять) гривень;
Товтин В. „Контрольний поцілунок” - у сумі 29 000,00 (двадцять дев’ять тисяч) гривень;
Фединишинець В. „У сімдесять сьомій державі” - у сумі 36 000,00 (тридцять шість тисяч) гривень;
Ходанич П. „Косіння трави” - у сумі 23 000,00 (двадцять три тисячі) гривень