Близько 40 картин за неповний рік, неочікуване натхнення і бажання малювати у будь-який час доби. Ужгородка Оксана Брензович, яка до цього часу успішно займалася підприємництвом і продовжує ний займатися, почала відтворювати свої емоції на полотнах. Перші спроби виявилися вдалими, тож жінка поступово так захопилася живописом, що «сліди» творчості можна побачити у всьому будинку.
«Це було натхнення, - згадує Оксана свої перші кроки в новому хобі. – Я купила фарби і все необхідне і .. почала малювати! Виходило по 2 картини у день. Спочатку відтворювала все, що малювала уява. Потім пішла на заняття з малювання, спробувала робити копії відомих художників». Оксана каже, що у шкільні роки гурток малювання відвідала один раз, дуже сподобалося, але треба було отримати якийсь поштовх. Батьки не настоювали, тому дівчинка на заняття більше не ходила. Та, мабуть, креативність вирішила нагадати про себе у дорослому віці.
«Ми з чоловіком переобладнуємо на Вишці будинок, який отримали у спадок, під туристичний міні-комплекс. Тож я вирішила: оформлю кімнати власними картинами, - Оксана демонструє одна за одною свої роботи. – Я в пошуках стилю, люблю малювати природу, квіти, або якісь абстрактні форми. Мені дуже подобається А.Ерделі. У нього поєднання кольорів не зовсім природні, а такі яскраві. Такі відтінки і мені до душі. Люблю уявляти, як пасувала б картина до інтер’єру».
Оксана вже брала участь в одній з виставок у ТЦ «Дастор», кілька її картин відібрала галерея в Будапешті, де виставляються художники-аматори. Каже, що хоче глибше вивчати мистецтво, але їй подобається порада подруги, професійної художниці – малювати від душі. «Критика стримує, - ділиться Оксана.- Але підтримка друзів та особливо родини, дає натхнення. Чоловік підтримує, йому подобається. Та головний критик у мене --3-річна донька Маша. Старші діти не бачили мене раніше у такому образі, а маленька каже: «У тебе нова картина. Яка прекрасна! А де тут сонечко?».
Обидві старші доньки Оксани ходили свого часу на багато гуртків, гарно малюють. Старша закінчила перший курс у столичному виші, середня – 10 клас ужгородської школи. Поки всі у навчанні, мама – творчості! І ще встигає займатися бізнес-проектами, спільно з ужгородською дизайнеркою випускає серію тематичних сувенірних футболок про Ужгород. Думає над персональною виставкою. Адже захоплення стало справжньою пристрастю, яку не треба стримувати, а варто ділитися з іншими.
Розмовляла Ірина Бреза, фото автора