Два роки поспіль закарпатський фермер Павло Тізеш готувався до виходу на ринки Євросоюзу. Нині чоловік експортує до Європи зернові. Співпрацює з ЄС останні 5 років, загалом з органічним сільськогосподарським виробництвом працює понад 12 років.
Ферма «Ботар» у однойменному селі Виноградівського району відома передусім дегустаційним залом, де туристи з усієї України та з-за кордону вивчають смаки карпатских ягід. Повидло, а на місцевому діалекті – леквари понад десятка сортів готують у Ботарі. Починав з того, що робив сливове повидло. А потім купив 110-річне приміщення, де колись сушили тютюн. Тепер у міні-цеху виробляють 20 видів леквару – повидла по-закарпатськи, 6 із них – на дегустаційній тарілці у національному горському стилі. І приймають туристів з усієї України та закордону. Крім того фермерське господарство вирощує кучерявих свиней (свиня-мангалиця) та сірих рогатих корів, висіває зернові культури, а також готує м’ясну екологічну продукцію. Подивитися на угорських корів та свиней мангалиць і продегустувати леквар у закарпатське село приїжджають автобусами.
Закарпатський леквар до Європи!
А свій вихід на європейські ринки Павло Тізеш починав саме з ягід. «Починалося все з повидловаріння звичайних слив, продавали продукцію за кордон,– згадує Павло Тізеш. -- Згодом ми організували цех, розширили виробництво, розпочали виробництво соків. Через 3-4 роки свиней завели, корів, побудували маленький ковбасний цех. Спочатку закарпатське повидло продавали в Угорщині, Австрії, потім перейшли на український ринок. Український ринок потребує теж еко-продуктів. Але останні 3-4 роки замовлення на продукцію зменшилися, у людей нема стільки грошей. Тому ми робимо повидло тільки під замовлення під торговою маркою «Пан Еко», – коментує Павло Тізеш, і зайнялися експортом сировини». Фермер постачає до Європи органічні зернові: спельту (вид пшениці), гречку, ячмінь пивний і насіння конопель технічних.
Спельту із закарпатського Ботара охоче купує Німеччина та Італія, тут з них виготовляють макарони твердих сортів. Для подальшої переробки зерна самій фермі потрібен млин, поки що такого виробництва немає. Гречку «бере» Франція, підприємства з виробництва дитячого харчування. Насіння закарпатських конопель йде на виготовлення ліків.
До європейського ринку, за словами Павла Тізеша, господарство йшло близько двох років. Поки підготували документи, налагодили контакти, виконали необхідні умови європейських замовників. «Ми маємо всі документи. Це і сертифікат по органіці з Угорщини, необхідні документи з біологічного контролю, а також українські сертифікати, необхідні для виробництва та постачання органічної сировини. Євросертифікат для митниці, ще кілька паперів, – перераховує фермер. – Цей шлях ми пройшли, можемо працювати».
Європейський контроль - обов’язковий
Двічі на рік у господарство приїжджають експерти з ЄС для контролю. Перевіряють, в яких умовах утримується худоба, як вирощуються зернові. Потім – контрольні аналізи в лабораторіях як українських, так і за кордоном.
«Є певні вимоги, які стосуються виробництва органічної продукції. Наприклад, стільки можна вирощувати свиней на 1 квадратний метр, або корів не можна прив’язувати, вони вільно мають ходити. На одну корову має припадати 1 гектар землі тощо».
Федір Шандор, професор, експерт з питань туризму та екологічного місцевого виробництва вважає, що такі фермери, як Павло Тізеш, відважні люди.
«Якщо розширюєшся, то вже важко дотримати усі вимоги «еко». Адже у Європі екоферма – це, до прикладу, не більше 25 свиней, 50 курок чи 10 кроликів. Якщо більше – може вже йде про антибіотики та інші засоби, несумісні з екомаркуванням. Другий момент – важкі умови, гористість, кислотна вулканічна земля. Люди, якщо почали працювати на землі у нашій області, то треба їм відразу золоту медаль», – зазначає професор.
Ще до того, як розпочати сільськогосподарський бізнес, чоловік працював у селі Ботар фелдьшером. Згодом потрапив на курси фермерів в Угорщину, зацікавився цієї справою. Згодом пройшов стажування вже у Грузії. Із захопленням згадує, як тамтешні фермери двічі на місяць проводили у центрі Тбілісі ярмарки продукції власного виробництва. Розкладали великі столи та організовували справжнє свято для жителів.
У планах –нові напрямки ековиробництва
Не так давно Павло Тізеш розширив площі зернових і на територію Львівської області, там орендує 500 гектарів. Каже, що справу треба любити, жити нею, і не зразу налаштовуватися на прибутки.
Фермер поступово освоює нові напрямки виробництва екопродукції, запустив виготовлення еко-йогуртів. І постійно розширює асортимент напоїв та повидла: терновий леквар (повидло) чи настоянка з конопель – це ще не найоригінальніші продукти. Шукає нові ринки, веде перемовини з латвійськими закупівельниками та знайомиться з такими ж закоханими у свою справу виробниками в Україні. Зокрема, налагоджує співпрацю з підприємством із виготовлення одягу з конопель, сам із задоволенням носить одяг, взуття та шкарпетки з цієї рослини.
У Павла Тізеша ще чимало ідей. Перед кризою планував побудувати біля ферми готель у сільському стилі. Тепер, каже, не буде стільки клієнтури. Але екскурсії на кучерявих свинок не втрачають популярності. Та й оригінальні тарілки з лекваром зажди приваблять охочих приїхати за кількасот кілометрів до Ботара.
Ірина Бреза, Ужгородський прес-клуб
Фото автора