Інтернет – це архів та довідник, в якому можливо знайти всіляку інформацію. Наразі інтернет часто використовують для читання новин, перегляду телепрограм та прослуховування радіо. Здавалося, що тут може бути не так? Насправді в наш час ЗМІ не можна довіряти на всі 100%, а однією з провідних причин є те, що інтернет швидко еволюціонує. Зʼявилися такі інструменти, як фотошоп і ШІ (штучний інтелект), які, на жаль, людина використовує не завжди гуманно. У світі інтернету та мультимедіа розвивається Дипфейк.
Дипфейк – це небезпечна технологія, яка за допомогою штучного інтелекту (і не тільки) створює фальшиві відео та аудіо, котрі складно відрізнити від правди. Саме тому вони стають зручним інструментом для маніпуляцій і пропаганди. Пропаганда та дипфейки стали особливо поширеними в Україні відтоді, як почалася війна (2014 р., а надалі й у 2022 р.).
Під час війни підступний ворог маніпулює населенням і робить це через неофіційні ЗМІ (маловідомі, здебільшого регіональні медіа, телеграм-канали…) та соцмережі. За результатами опитування молоді в Ужгороді, яке провела наша редакція: 35,9% людей користуються соціальними мережами 3-5 год на день, а 32% – більше 6 год.
Припускаємо, що за ці 5-6 годин кожна людина може виявити щонайменше 1 фейк, а отже більша частина з них могла стикнутися з дезінформацією. Саме тому важливо вміти не лише отримувати інформацію, але й критично її сприймати. І тут на допомогу приходить медіаграмотність.
Медіаграмотність – це здатність аналізувати, відрізняти правду від маніпуляцій і усвідомлювати, хто і з якою метою створює інформаційний продукт. Про те, як саме розвивають медіаграмотність на Закарпатті, розповіла Наталія Толочко, доцентка кафедри журналістики УжНУ. Викладачі разом із магістрами проводять тренінги в школах у межах курсу "Методика викладання медіаграмотності", де реалізують творчі проєкти з протидії дезінформації, інфогігієни, навчаючи дітей і підлітків критично мислити, перевіряти інформацію та розпізнавати фейки.
Одним із підсумкових завдань курсу “Методика викладання медіаграмотності” є проведення лекцій і практичних занять за межами університету – у форматі тренінгів і воркшопів. Зазвичай такі заходи відбуваються в межах Всесвітнього тижня медійної та інформаційної грамотності.
Минулого року разом зі студентами ми провели уроки з медіаграмотності у двох ужгородських навчальних закладах для школярів середньої та старшої школи. Раніше магістранти також працювали з дітьми ВПО та студентами військової кафедри. Разом із лектором курсу – професором Юрієм Бідзілею – ми розробляємо завдання, що поєднують освітній компонент і створення медіаосвітнього контенту. Студенти креативно підходять до роботи: створюють ігри, навчальні відео, подкасти. Загалом кафедра журналістики системно працює над розвитком медіаграмотності – від протидії дезінформації до аналізу маніпулятивних наративів, зокрема й у межах міжнародного проєкту DESTIN, – зазначила пані Наталія.
Поняття медіаграмотності добре відоме не лише студентам і школярам.
Колектив Ужгородського пресклубу розробив власну серію тренінгів для громад Закарпаття. Ірина Бреза, керівниця пресклубу та одна з організаторок, розповіла:
Ужгородський пресклуб проводив тренінги в межах інформаційно-освітньої кампанії «Як це є насправді» за підтримки Посольства Литви в Україні. За словами керівниці пресклубу та однієї з організаторок проєкту Ірини Брези, було заплановано щонайменше вісім таких тренінгів у громадах Закарпаття – зокрема в Іршаві, Нижньому Селищі, Сваляві, Дубовому, Ясінях.
“Тренінги розраховані на активних членів громад – молодь, переселенців, усіх, хто споживає інформацію та активно її поширює”, – пояснює Ірина Бреза.
Перед початком навчання організатори проводять анкетування, щоб з’ясувати, з яких джерел учасники отримують новини та які теми можуть бути вразливими до фейків. Як зазначає керівниця пресклубу, тип джерел відрізняється залежно від громади, хоча спільні вподобання все ж є.
“Під час тренінгів ми детально зупиняємося на тому, як критично ставитися до інформації, відрізняти фейки та розпізнавати фото- і відеоконтент, згенерований штучним інтелектом”, – додає вона.
Окрім теоретичної частини, учасники виконують інтерактивні завдання та знайомляться з ресурсами перевіреної інформації й інструментами для виявлення дезінформації. Після завершення тренінгів слухачі заповнюють анкети, що дозволяє оцінити рівень засвоєння знань і зібрати відгуки.
“Учасникам подобається такий освітній формат, адже завжди корисно розуміти, як це все є насправді”, – підсумовує Ірина Бреза.
У часи війни легко натрапити на дезінформацію, особливо якщо стежити за новинами у сумнівних ЗМІ. Через прогрес соцмереж та попиту на швидкі новини, сучасна людина частіше споживає не великі статті, а короткі тези або дописи, які публікують у “Telegram”; “TikTok” та “FaceBook”. Значно менша частка населення в Україні слідкує за офіційнми медіа. Аби уникати дипфейків та пропаганди, варто стежити за якісними медіа:
“Українська Правда” – https://www.pravda.com.ua/
“Український тиждень” – https://tyzhden.ua/
“Суспільне” – https://suspilne.media/
“Detector Media” – https://detector.media/
“BBC NEWS Україна\BBC NEWS” – https://www.bbc.com/ukrainian
“ҐРУНТ” – https://t.me/gruntmedia
Для того, щоб підвищити рівень медіаграмотності рекомендуємо такі безкоштовні освітні ресурси :
- “Медіаграмотність для початківців”, 5-годинний онлайн курс: https://ed-era.com/course/media-literacy/
- “МЕДІАГРАМОТНІСТЬ: ЯК НЕ ПІДДАВАТИСЯ МАНІПУЛЯЦІЯМ?”, 30-годинний онлайн курс: https://prometheus.org.ua/prometheus-free/resisting-media-manipulation/
- “МЕДІАГРАМОТНІСТЬ ДЛЯ ОСВІТЯН”, 60-годинний онлайн курс:https://prometheus.org.ua/prometheus-free/mediagramotnist-dlya-osvityan/
- Серія мінісеріалу “Пʼятихвилинка медіаграмотності” на YouTube: https://youtu.be/tMQudmwJUf8?si=X6kwv_lPtZksoTMP
Приклад Закарпаття показує, що розвиток медіаграмотності можливий навіть у невеликих громадах – завдяки співпраці університетів, громадських організацій і медіа. Але жодна програма не буде дієвою, якщо кожен із нас не докладатиме зусиль до інформаційного самовиховання.
Катерина Жеребак, студентка 4 курсу кафедри Журналістики УжНУ