Пройшовши період ненависті до радянських військ і ейфорії свободи після падіння "Берлінського муру" деякі європейські країни вже після кризи 2008 року почали замислюватися, що дружба з Путіним не така вже й погана.
Економічно неефективний СРСР витрачав мільйони на придбання лояльності ще більш неефективних дружніх соцкраїн. І зараз, схоже, вони згадали, що і не так погано бути "собакою Павлова" - без особливих зусиль отримуєш подачки. Головне бути лояльним.
Угорщина. Атомний Орбан
Росія і Угорщина узгодили кредит в 10 млрд євро, які Путін дає на розширення єдиної атомної електростанції в країні "Пакш". Її будували ще радянські спеціалісти. Саме ця станція забезпечує 40% електроенергії в країні. Але ще в більшу залежність, ніж цей кредит Угорщину заганяє те, що станція побудована під ядерне паливо російського виробництво. Тобто про різноманітність його вибору, якщо відносини з Росією загостряться, говорити не доведеться.
Спочатку Угорщина хотіла виставити на тендер проект розширення станції, але як тільки дізналися про інтерес "Росатому", ця ідея відпала. Звичайно, ЄС спокійно цю угоду не пропускав. Але йому вдалось тільки скоротити термін дії контракту на постачання ядерного палива з Росії з 20 до 10 років.
Більшість експертів в цій угоді чітко проглядають те, що Путін купує лояльність одного з урядів Євросоюзу. Відтоді як атомна угода була погоджена, угорський прем’єр, Віктор Орбан, став просто чи не найкращим другом Кремля. Поїздки до Росії, прийоми Путіна в Будапешті, інтерв’ю пропагандистським каналам, фрази накшталт "водячи санкції проти Росії, Європа стріляє собі в ногу", активна підтримка будівництва газопроводу в обхід України. І взагалі угорські урядовці вже іменували угоду по "Пакш" "угодою століття".
Що цікаво, Орбан увірвався в публічну політику в 1989 році саме з вимогою вивести радянські війська з Угорщини. Проте після обрання прем’єром в 2010 році він поїхав до Путіна на економічні переговори і домовлятися по "Пакшу".
Проте Обрана не можна назвати стовідсотковим союзником Кремля. Прагматичний популіст, він, просто побачив короткострокову перспективу, яка вигідна для Угорщини і перш за все для його рейтингу всередині країни.
Не звертаючи увагу на системний розвиток економіки, Віктор Орбан годував публіку популістичними діями – обклав новими податками банки, телекомунікаційні компанії і рітейлу. Щоб було поменше шуму навіть вводив обмеження свободи ЗМІ. А останній хіт прем’єра – спроба обкласти податками інтернет взагалі вивела на вулиці Угорщини сотні тисяч чоловік.
Але ціна дружби Орбана з Путіним почала зростати через війну в Україні. І ЄС все пильніше придивляється до угорського прем’єра.
Проте угорська проблема криється далеко не в Орбані, а в тому, що така популістська поведінка має підтримку в Угорщині. І ця посткризова тенденція, яка клонує тисячами євроскептиків, стає все більш небезпечною для цілісності ЄС.
Словаччина. Дайте транзит
Словаччина, наступна після України важлива ланка транзитного газового коридору з Росії в ЄС.Транзит російського газу для цієї маленької країни приносить досить суттєві кошти. Варто тільки згадати умовляння України дозволити реверс зі Словаччини. Урядовці країни були ніби і не проти і Євросоюз наполегливо попросив, але страх перед тим, що Росія скоротить газові постачання досить довго заважав налагодженню реверсу.
Проте зараз Словаччина має ще одну загрозу своєму транзитному раю - новий російський проект газопроводу "Турецький потік". Цей проект досить сумнівний, бо ним Росія хоче змусити Європу самостійно забирати газ з турецько-грецького кордону, будуючи за власні кошти інфраструктуру. Проте, якщо все-таки уявити, що Путін нарешті реалізує свою мрію обійти газовими трубами Україну, то наступною жертвою стане саме Словаччина.
Тому навіть потенційна внутрішня загроза для ЄС від Словаччини пропорційно зменшується зі зменшенням газової залежності Європи від Росії. Чим перша активно і займається. Та і маленька словацька економіка зможе ефективно проіснувати тільки тоді, коли буде інтегрована до ЄС.
Детальніше про політику Путіна читайте у Еспресо.ТВ