Закарпатська журналістка Олена Мудра працює з розслідуваннями на екологічні теми з 2017 року. Писала про незаконну вирубку лісів, про земельні схеми та забудову зелених зон, махінації з міні-ГЕС у Карпатах. Уже кілька років Олена працює з темою будівництва вітряків на високогір’ї і саме це називає причиною онлайн-атак, які з початку червня спрямували на неї. Дискредитаційна кампанія проти журналістки триває й досі: фейкові матеріали про її особисте та професійне життя поширюються як на інтернет-ресурсах, так і у соцмережах. Розбираємося, як це є насправді: які методи і технології застосовують нападники, де поширюють маніпулятивну й фейкову інформацію та який вона має вплив.
Понад 20 онлайн-атак протягом двох місяців
Олена Мудра нарахувала більше двадцяти дискредитаційних публікацій за два місяці. Першу онлайн-атаку зафіксували на початку літа – 2 червня 2025 року. Саме тоді вийшов перший текст з ознаками дифамації (поширення недостовірної інформації, яка принижує честь та гідність людини, завдає шкоди діловій репутації. – Авт.) на сайті «From.ua». Звідти текст поширили такі сайти як «Politeka.net», «Informator.press», «Багнет», «Akcenty.com.ua», «Vlasti.net», «Rupor.info»
Як розповідає Олена Мудра, текст під заголовком «Закарпаття онлайн – медіа на службі у агресора» стосувався діяльності сайту «Закарпаття онлайн». «Йшлося про те, що він нібито розміщений на російських серверах і під цю діяльність підтягувались я, Оксана Станкевич-Волосянчук, Наталія Вишневська, Наталія Майстренко, Олег Диба, Олег Лукша, Валентина Непіпова. Це було загорнуто в обгортку – у наші псевдобіографії. Стосовно когось більше, стосовно когось – менше», – згадує Олена Мудра.
Крім самого маніпулятивного й неправдивого тексту, були опубліковані заяви від невідомих заявників до СБУ, до поліції та РНБО з проханням перевірити Олену Мудру, а також окремо і сайт «Закарпаття онлайн» на предмет зв’язків із росією.
Стаття на «From.ua» посилалася на низку публікацій, які попередньо були розміщені на сайті «Новини Закарпаття» Миколи Старости. За словами Олени Мудрої, у цих статтях були використані відфотошоплені скріншоти, де нібито доводилось, що «Закарпаття онлайн» має зв’язок з росією.
«Оглядаючись на ці два місяці назад, можна сказати, що просто потрібна була причина для подальшої сильної розкрутки цієї хвилі атаки, зокрема і на мене, щоби протягнути через низку цих публікацій лінію зв’язків з росією. Триває війна і все російське для українців – тригер», – пояснює Олена Мудра.
Це стало одним із фундаментів, на якому далі будувалася вся кампанія з дифамації, головним чином направлена на журналістку-розслідувачку Олену Мудру.
Звернення у поліцію від людей, яких не існує
23 липня журналістка зафіксувала двадцяту онлайн-атаку проти себе. Загалом же, за словами Олени Мудрої, у період із 2 червня по 23 липня разом з юристами вона зафіксувала щонайменше 75 згадок свого імені у цих неправдивих та маніпулятивних публікаціях, які були розміщені на понад 30 онлайн-майданчиках.
«Ці атаки також включали не лише публікацію різних текстів на сайтах без реєстрації. Також були передруки на сайтах, власників яких можна знайти – це «Коментарі», «Стопкор», «Українські новини». На сайті «стрічка новин Полтави» розвивали лінію про організацію нами фейкового ЛГБТ-віче і потім щодо того, що віче не відбулося і ми кинули ЛГБТ-спільноту на неіснуючі 53 тисячі доларів», – розповідає Олена Мудра.
Крім того, у поліцію Ужгорода надійшла заява від Маріка Федірко (акаунт у соцмережі «Фейсбук», вигаданий персонаж – Авт.) з посиланням на статті, які були опубліковані на сайті «Стрічка новин Полтави».
Окрім текстів на сайтах, були зафіксовані онлайн-атаки у соцмережі «Фейсбук» зі сторінок Маріка Федірко та «ЛГБТ-актив України». Також були зроблені кілька відео, які поширювалися з цих сторінок, окрім того, було три відео на YouTube, всі вони були поставлені на рекламу.
«Загальна кількість згадок про мене – мається на увазі від першоджерел-вхідних воріт – 75. Не кажу, скільки було поширено і містило коментарів, лайків, шерів, охоплень і переглядів. Задіяно було 31 майданчик, у тому числі три ютуб-канали «Новини України», «Політична м’ясорубка» і «Спостерігач»», – каже Олена Мудра.
Щодо територій поширення, то, за словами журналістки, публікації поширювалися мережею ботів по пабліках у Перечині та в Ужгороді, крім того – у Виноградові, звідки Олена Мудра родом. «Ужгород найбільше розумів, про що йдеться і найбільше керувався здоровим глуздом і писав, що це неправда. Але є намагання вплинути у першу чергу в середовищі, де живе багато людей, які мене знають із дитинства – у Виноградівській громаді. На людей, які ходили зі мною в школу, чи які живуть зі мною на одній вулиці, чи які колись раніше працювали зі мною. Мене очорнюють там, де мене знають, серед моїх родичів. Не спілкувалася з людьми, наскільки вони у це вірять, але рідні мене про це не питають, бо розуміють, що це все брехня», – каже Олена Мудра.
Зображення сина із озвучкою від ШІ та факти з біографії
За словами журналістки, у публікаціях було абсурдне все: «Зазвичай правда, яка була в тих матеріалах, стосувалася лише того, що я – Олена Мудра, того, що я дійсно журналістка. Це єдина правда. Вони брали різні факти з моєї біографії, дуже маленькі, наприклад, те, що я дійсно народилася не на Закарпатті, вони накрутили тут дійсно жахливо абсурдну історію. Також взяли факт того, що у мене дійсно є син і його звати Максим, накрутили ще одну лінію – застосували до його зображення ШІ, озвучили його і висловили те, що хотіли. До цієї історії головне має бути питання – хто і чому це замовив? У мене є підозри, що причетними до цього може бути компанія «Вітряні парки України», яка вже є автором двох судових позовів через мою професійну діяльність. А вона пов’язана із висвітленням теми незаконного будівництва ВЕС у Карпатах», – каже Олена Мудра.
На питання щодо впливу, журналістка відповідає, що замовники цих онлайн-атак вкрали у неї багато часу. «Я дуже багато його витратила на роботу з юристами, з адвокатами. Робота з журналістськими матеріалами фактично паралізована, але я компенсувала це тим, що мені вдалося надати цій історії розголосу і багато колег і в Україні, і закордоном зацікавилось темою про незаконну діяльність «Вітропарків», про будівництво ВЕС на Полонині Руній та про екологічні злочини, які вчинені лісниками навколо Полонини Руної і біля гори Гострої та гори Пікуй. Тепер про це знає значно більше людей», – зазначає Олена Мудра.
Щодо захисту від онлайн-атак, журналістка розповідає, що звернулася по допомогу до ГО «Жінки в медіа», до юристів із «Платформи з прав людини», а також до українських та міжнародних журналістських організацій. Олену Мудру, зокрема, підтримали і «Репортери без кордонів». Щодо спростувань, журналістка відповідає: «Коли з’явилися ці публікації, я відповіла на всі питання юристів. Усе опубліковано у статтях організації «Жінки в медіа». Для чого виправдовуватись, якщо це брехня?».
27 червня Олена Мудра також подала заяву до Ужгородського районного управління Національної поліції із викладенням фактів, що мають ознаки правопорушення з правовою кваліфікацією згідно із ч. 2 ст. 171 ККУ (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) та ч. 1 ст. 182 ККУ (порушення недоторканності приватного життя). 28 червня до ЄРДР внесли відомості щодо цих двох проваджень. На запитання zaholovok.com.ua щодо стану справи у пресслужбі поліції Закарпаття відповіли, що розслідування триває.
Що ж це було?
Ліза Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа», членкиня Комісії з журналістської етики у коментарі zaholovok.com.ua зазначила, що випадок із Оленою Мудрою – це «системна дискредитаційна кампанія, яка містить кілька форм технологічно обумовленого гендерного насильства (Technology-Facilitated Gender-Based Violence, TFGBV) і гендерної дезінформації».
За словами Лізи Кузьменко, онлайн-атака включала:
дискредитаційні публікації з вигаданими фактами, що стосуються і професійної діяльності, і особистого життя журналістки, зокрема її родини;
використання синтетичного контенту, згенерованого ШІ (deepfake-персонаж, ймовірно voice cloning сина), для підсилення фейкових наративів;
маніпулятивні наративи, які апелюють до тем, що є особливо токсичними в умовах війни — нібито зв’язки з РФ, незаконний перетин кордону тощо;
таргетування на місцеві громади, щоб підірвати репутацію і створити тиск у найближчому соціальному середовищі.
«Ми фіксуємо, що ці публікації та відео поширюються через сумнівні онлайн-ресурси і Facebook-сторінки, у багатьох випадках синхронно, що свідчить про координованість атаки. Використані інструменти — від дешевих сайтів-«зливних бачків» до технологій генеративного ШІ (наприклад, voice cloning)», – каже Ліза Кузьменко.
Вона додає, що знайти безпосереднього замовника у таких випадках складно — як через анонімність акаунтів і платформ, так і через можливість використання підставних осіб чи вигаданих організацій.
«Збіг тематики (забудова Карпат вітряками) та моменту початку атак вказує на зв’язок із розслідувальною роботою журналістки», – зазначає Ліза Кузьменко і підкреслює, що за дослідженнями ГО «Жінки в медіа», 81% українських журналісток, які стикались з онлайн-насильством, не ідентифікували його як насильство, а наслідками були стрес, самоцензура і погіршення працездатності.
«Випадок Олени Мудрої — показовий приклад, чому це варто кваліфікувати саме як онлайн-насильство, і чому потрібні швидкі реакції платформ та правоохоронців», – наголошує Ліза Кузьменко.
Наразі громадська організація «Жінки в медіа» допомагає Олені Мудрі, зокрема надає адвокаційну, юридичну та психологічну допомогу. Крім того, в організації розробили гайд «Що має зробити редакція в перші 24 години після онлайн-атаки на журналістку». Це – алгоритм з дій для медіа, у редакціях яких стаються схожі онлайн-атаки на їхніх працівниць.
Матеріал підготовано у рамках інформаційної кампанії "Як це є насправді" Проект фінансується в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії за підтримки Посольства Литви в Україні.