На початку пандемії українська система охорони здоров’я виявилася зовсім до неї не готовою. Доки лікарі та місцева влада тільки роздумували, як дати раду із забезпеченням лікарень та допомогою хворим, небайдужі закарпатці об’єднали спільні зусилля, щоб допомагати людям, які були в найбільшій зоні ризику. Швидко зорієнтувалися і почали готувати санітайзери та роздавати соціально незахищеним. Через соцмережі знайшли прихильників, які почали допомагати вже фінансово, щоб закупити необхідне. З часом до волонтерів прийшли й самі лікарі. Адже бракувало респіраторів, спецодягу, медикаментів.
Починали з малого: скуповували по 10-20 масок, у домашніх умовах розливали антисептики, а закінчилося тим, що забезпечили медичні заклади Закарпаття більш, ніж на 2 млн.грн.
“По телефону бронював маски, а потім їздив по всьому місту й збирав по 10 - 20 штук”
Журналіст Віталій Глагола взявся за волонтерство після того, як у період дефіциту на маски та інші засоби захисту, його знайомі почали спекулювати продажем антисептиків. Тоді Віталій зі своїм другом вирішили: з цим треба щось робити. Адже є особливо фінансово вразливі ужгородці, які зайвих коштів на антисептики просто не мають. Хлопці замовили певну кількість баночок та десятки літрів дезінфікуючої рідини. Готові генд мейд антисептики почали роздавати безкоштовно пенсіонерам та соціально незахищеним через знайомих, друзів, через оголошення у соцмережах. «Звісно, були й ті, хто просив по 10-15 баночок, бо хотів перепродати, але таких людей було небагато, - каже Віталій. Часто приходили молоді люди просили для старших знайомих. І потім надсилали фотозвіти, як їх передавали. Все дійшло до того, що знайомі почали питати, чи нам треба 200 масок, які в них є. Так ми почали роздавати маски. Коли у великій кількості до лікарень стали доправляти хворих, виявилося, що там не вистачає всього необхідного. До мене підключилася Оксана Гульпа, яка дуже багато зробила, допомогла. Цікаво, що починалося все з розливу антисептиків у домашніх умовах, а закінчилося тим, що ми почали купувати для всіх лікарень Ужгорода дезінфікуючі рамки ”, - розповідає Віталій Глагола.
Маски Віталій купував в аптеках. Спочатку переглядав сайти, бронював за телефоном, а потім їздив по всьому місту й збирав по 10 - 20 штук. Каже, спочатку йому не хотіли продавати велику кількість засобів індивідуального захисту, а потім почали впізнавати, як волотера і , навіть, робили знижки.
Але, якщо маски чи респіратори можна купити в міській аптеці, і нехай всього по 10 штук, то з дезінфікуючими рамками так не зробиш. Зі слів Віталія, волонтери закуповували їх безпосередньо від виробника. Цікаво, що до цього підприємство-постачальник займалося виготовленням сільськогосподарської техніки. Віталій в них був першим замовником дезінфікуючих рамок. Згодом волонтери з інших областей дізналися через його сторінку у Фейсбуці про виготовлення дезінфікуючих рамок, почали теж робити замовлення. Так ужгородьскі волонтери ще й підтримали і розрекламували вітчизняного виробника.
“Потім інша київська фірма побачила в мене на сторінці, яка ніколи не робила ці рамки, почала їх теж виробляти. Каже: у нас вже 1000 замовлень за кордон, але це ви нам подали цю ідею. Ми вам готові 2-3 віддати безкоштовно. І вони були вже набагато якісні, ніж перші, бо врахували всі побажання. Наприклад, у перших не було знизу такої посудини, куди б стікав антисептик. Або замість 8-ми розприскувачів ми попросили ставити 16. Напочатку рамки мали пульт, а на вдосконалених все діяло за допомогою сенсора”, - розповів Віталій Глагола.
Загалом, за весняні місяці карантину Віталію з друзями, за його словами вдалося зібрати майже півмільйона гривень, за які придбавали все необхідне. Спонтанна на початку робота волонтерів дала хороший поштовх для активної підтримки медиків.
Перші зібрані 240 тис. грн розподілили так:
«Іноді засоби індивідуального захисту були потрібні настільки негайно, що це не могло почекати до ранку»
На той час, коли почалася пандемія, найменшій дитині Власти Рейпаші було всього лише 3 місяці. Власта Рейпаші - очільниця громадської організації “Відродження України - Закарпатської області”, вже сім років допомагає українським військовим. «Власто, давай підключайся, бо хто, як не ти?», - запропонував включитися в допомогу в боротьбі з коронавірусом юрист організації Богдан Хаустов, розповідає волонтерка. У мене новонароджена дитина, я не впораюся”. Однак, трохи подумавши, погодилась. Також Власту підбадьорив чоловік, який знає наскільки важливою є волонтерська допомога. Він колишній військовий, який був у Луганському аеропорту розумів, що це може врятувати чиєсь життя. “Ми попросили всіх волонтерів, активістів нашого краю об'єднатися. Була створена сторінка у Фейсбук «Центр протидії коронавірусу. Закарпаття», а також анкета для тих, хто хоче долучитися з допомогою. На даний момент у нас активізувалося 65 волонтерів, більшість з них - голови громадський організацій, благодійних фондів, які допомагають з 2014 року військовим”, - розповідає волонтерка
Невдовзі до Власти з командою почали звертатися по допомогу лікарі, Волонтери оголосили про збір коштів у фейсбуці для закупівлі масок та іншого. У перший же день нам надійшло 75 тис.грн. На сьогодні, зі слів, Власти Рейпаші, вони з волонтерами забезпечили медичні заклади області більш, ніж на 2 млн.грн. Це не тільки ЗІЗ (засоби індивідуального захисту), а й кисневі концентратори. Їх закупили 9 штук. Також завдяки окремій грантовій програмі вони допомогли покращити побутові умови для лікарів Закарпатської обласної клінічної лікарні, які проживають в лікарні під час чергування. Завдяки волонтерам в лікарнях: Закарпатській обласній лікарній ім. Новака та Центр легеневих хвороб (Фтизіатрія) з'явилися 6 кондиціонерів, 2 пральні машини, 2 холодильники, 2 кавомашини, 2 мікрохвильові печі і 4 кулери для води.
Часом були випадки, коли засоби індивідуального захисту були необхідні лікарням настільки негайно, що це не могло почекати до ранку. “У мене була така ситуація: Яцина (головний лікар обласної клінічної лікарні імені Андрія Новака, - Авт.) дзвонив вночі і й питав, чи маємо халати, бо вони терміново потрібні. До ранку не можна дочекатися, треба вже. І вночі волонтери одразу везли їх”, - каже Власта Рейпаші. Серед однієї з найбільших перешкод у своїй діяльності жінка називає брак транспорту. “Ми отримали великогабаритні дезінфікуючі рамки. За транспортування віддали 5 тисяч гривень. Могли ще докласти й купити за ці кошти щось інше, маски, наприклад, респіратори чи комбінезони. А все інше нам дуже легко вдавалося. Ми дуже вдячні нашому земляку, Василю Лемаку, судді Конституційного суду України. Він нам дуже допоміг на значну суму коштів. Як з респіраторами, якраз в найгарячіші моменти він практично забезпечив ними всі лікарні області, і багаторазовими комбінезонами та масками”,- додає волонтерка.
За словами Власти Рейпаші, об'єднання волонтерів забезпечило майже всі лікарні області засобами індивідуального захисту, більшість -- дезінфікуючими рамками. Зараз мають 52 звернення від всіх медзакладів Закарпаття.
«Та ми й самі, лікарі, по суті є волонтери, приносили все що мали»
З Оксаною Цімботою, обласним пульмонологом, координаторкою “COVID-центру” Закарпатської обласної лікарні імені А. Новака ми зустрілися близько дев`ятої години вечора. Останні місяці лікарка працює майже без вихідних.
Оксана Цімбота дуже добре пам'ятає свій перший робочий день, коли все тільки почалося. Тоді надворі був квітень. Каже, всім було дуже страшно. Лікарі не знали, як з COVID-19 працювати. Але вона була настільки відповідально налаштована допомагати, що навіть не усвідомлювала до кінця, яка важка робота попереду всіх чекає. «Перше знайомство віч- на- віч з хворою на коронавірус було в одному з районів на виїзді по ургенції, але, маючи вже досвід захисту, для мене не було новиною одягти респіратор, окуляри, дві пари рукавичок. Я поїхала на ургенцію до важкохворої. Коли подивилась на знімок в ординаторській, для мене стало відразу зрозуміло: це не є звичайна пневмонія. Це - атипова, вірусна. Не хотілося вірити, що той ковід вже так близько”, - згадує Оксана Цімбота. Каже, що поки держава ще не почала допомагати, вчасно зреагували адміністрація обласної лікарні і волонтери.
«Все необхідне почали самостійно закуповувати з фонду лікарні ім. А. Новака, до якого долучались меценати, різні фірми, організації та і просто добрі люди, - з теплотою в голосі розповідає лікарка. – Та ми й самі, лікарі, по суті є волонтери, приносили все що мали. Наприклад, купили 20 респіраторів, потім ще 15, хто скільки зміг... Звучить, може, й дивно зараз, а це нам тоді дуже важливо було. Треба - окуляри купили. Потім - ліки, які не включені в протокол по суміжній патології. Звідки їх взяти, а супутні хвороби у пацієнтів є і під час коронавірусної хвороби загострюються. Бачать колеги, лежить бабка, до якої ніхто не ходить, не може їх купити, підуть тихенько й докуплять. Тому медики з волонтерами й об'єднуються, багато спільного”.
Пані Оксана розповідає, що якби не вчасна волонтерська допомога, в медиків був би значно сильніший страх заразитися на коронавірус. Також, якби не було максимального захисту, менше б людей пішло працювати із зараженими на коронавірусну інфекцію. На питання, чому першими, хто прийшов на захист медиків стали саме волонтери, а не держава, Оксана переконана, що держава просто не була до цього готова. Каже, що вітчизняна медична система - як і українська армія. Її теж спочатку забезпечували волонтери.
Зараз медики в Закарпатській обласній лікарні ім. А. Новака працюють за «вахтовим методом». Вони живуть тут тиждень, вони отримують все необхідне, і харчування також. “Якщо так буде й до кінця, то все нормально”, - каже пані Оксана і запевняє, що на сьогодні лікарня повністю забезпечена.
Оксана Нірода
Фото надані героями публікацій
«Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Погляди авторів цього матеріалу не обов'язково збігаються з офіційною позицією NED».