Відомого закарпатського блогера, краєзнавця, керівника студії вебдизайну “Aldesign Webstudio” Олександра Богданова нагородили почесною грамотою Верховної Ради України за вагомий внесок у розвиток та популяризацію закарпатського краю. Відзнаку 23 травня у Закарпатській обласній раді вручив народний депутат Анатолій Костюх.
Олександр понад 17 років досліджує та вивчає Закарпаття. Він - один із перших в області розпочав вести блог про Закарпаття. Спочатку створив власний сайт, а пізніше продовжив популяризувати свою працю через блоги у Facebook, написав понад 10 тис. статей. Став відомий завдяки своїм проєктам “Закарпаття, яким його бачать птахи” та “Координати Закарпаття”, а також своїми гастрономічними блогами. За роки праці отримав чимало нагород та відзнак за свій внесок у популяризацію Закарпаття.
За словами Анатолія Костюха, завдяки праці Олександра Богданова, інформація про Закарпаття систематизована і постійно доповнюється. «Завдяки праці Олександра, люди матимуть доступ до інформації про наш край. Як виявилося, людей, які системно і цілеспрямовано досліджували Закарпаття, насправді не так і багато. Більшість із них – науковці, викладачі, йдеться про історію, археологію, етнографіку тощо», - прокоментував подію Анатолій Костюх. Народний депутат зауважив, що не раз консультувався з Богдановим, коли у журналістському минулому готував сюжети для закарпатського телебачення. Він також акцентував на тому, що внесок Олександра є відчутним саме в час розвитку швидкого пошуку інформації, використання соцмереж, сучасних медіа та загалом віртуального світу, де важливі якісні та повні дані. Тому звернувся до голови Верховної Ради, щоб відзначити закарпатського блогера.
Наразі Олександр продовжує працювати над проєктом “Координати Закарпаття” – досліджує туристичні та важкодоступні місця краю, наносить їх на карту та прокладає маршрут. Надалі охочі можуть відстежити координати та самостійно відвідати локацію. Для цього можна скористатися спеціальним вебсайтом або ж завантажити додаток, який доступний для пристроїв IOS та Android. Зараз на карту нанесено 2255 координат. Ціль – нанести 3 тисяч.
Детальніше про нинішній проект “Координати Закарпаття” ми розпитали Олександра Богданова.
– Це ресурс, на якому можна зайти різноманітні локації Закарпаття. Розробка проекту (сайту) ведеться вже більше двох років. Можна скористатися сайтом або завантажити додаток під iOS чи Android. Наприклад, ви знаходите будь-яку точку, яка тут відмічена. На ній є координати, деталі про саме місце, якщо є – то додаються фотографії, їх на ресурсі вже близько 5 тис.
Але унікальність цього проекту у тому, що тут є колекція потаємних координат, і не тільки популярних. Чим далі від цивілізації, тим більш потаємна координата. Переважно ресурси не вказують точні координати. Гіди і всі ті, хто пише про рідний край, мають розуміти, що турист, який приходить на локацію, ділиться на дві категорії. Одні — це ті, хто візьме гіда, якщо матиме точні координати, бо боїться, не хоче самостійно шукати тощо. А інші — принципово не братимуть гіда. Такий турист приїде в село, спитає: «Де ця локація?» Йому скажуть: «Треба подзвонити Олені за цим номером». - «Це гід? Ні, я хочу сам». І почує: «Ну, якщо сам — то самі й шукайте». І він принципово не звернеться до гіда.
От саме для таких людей, які не є «матрасниками» в подорожах, й існує цей ресурс. І так, усі краєзнавці, гіди, екскурсоводи користуються ним як настільною книгою. У підсумку, він вийшов більше для фахівців, ніж для звичайних любителів.
Так сталося, що ці 2500 точок - це не всі точки, що я проїхав. Є спеціальний файл, де координати потребують перевірки, доопрацювання. На одну точку може піти кілька годин. Обробляю, шукаю в старих архівах. Але якщо перша тисяча далась дуже легко, із цих 2500 в 1500 я був особисто. Брав координати, розпитував бабусь, фотографував. Ця інформація для мене набагато цінніша, ніж би я почув якісь сухі факти від історика про певний об'єкт.
Ще про точність інформації. Наприклад, я знайшов 20 статей на різних сайтах про водопад, і в жодній нема чіткого опису координат. Я потім по Гуглу заорієнтувався і з точністю до метра поставив. От така робота.
– Чи цими даними можна скористатися у вільному доступі?
У всіх своїх проєктах я займаю принципову позицію: будь-яка інформація — безкоштовно, забирайте, лише підпишіть, якщо можете. Будь-яке фото — безкоштовно, підпишіть. Будь-яке відео — безкоштовно. Навіть коли їм не підходить якість, звертаються до мене — отримують оригінал. Забирайте, підписуйте. Все безкоштовно, не заробив жодної гривні, як мені дехто нагадує. Але така моя принципова позиція.
– Як наразі, на вашу думку, розвивається туризм на Закарпатті? Які проєкти довелось зупинити через ковід і повномасштабне вторгнення? Чи плануєте їх продовжувати у майбутньому?
– Галузь розвивається, дуже тішуся за рідний край. Так, COVID усе пригальмував, війна. Але десь облаштовують атракції для туристів. Водночас самих туристів стало менше. Можливо, коли все це закінчиться, буде відновлення на більш потужній хвилі. Зараз багато гідів без роботи або на війні. Ще минулого року ми вже мали трьох загиблих гідів лише серед ужгородських.
Довелося зупинити проект «Закарпаття, яким його бачать птахи» – там зібрано сотні фото, зроблені на дрон. Чому проєкт на паузі? Тому що з моменту запровадження воєнного стану заборонено, під загрозою кримінальної відповідальності, навіть вмикати двигуни дронів. Я, мандрівник, який об’їздив понад 50 країн світу, не маю змоги повноцінно подорожувати рідним краєм, відповідно страждає і блог з анімалістики — вивчення природи, фауни, флори, фотографування, публікації на сайті. Одні проєкти зупинилися через COVID, інші — через війну. Зараз реально працює десь п’ять блогів. Наприклад, про каву, про пиво, маю особистий блог — такі проєкти функціонують, бо не залежать від умов воєнного часу. Як тільки їх знову можна буде продовжити — буду працювати далі. Були б у мене ще сили і можливості.
– Що думаєте, про тенденції таких екологічних подорожей? Як їх можна розвивати на Закарпатті?
– Якщо в селі є людина-інвестор, яка живе цим регіоном — село розвивається. Наприклад, як в Квасах чи в Колочаві. У Колочаві Станісла Аржевітін, який пішовши у владу, не забув про рідне село, направив туди інвестиції. Мільйон музеїв, кроку не пройдеш, щоб в інфотабличку ти спіткнутися Туристу два тижні треба, щоб все продивитися, все пройти. Стежки промарковані, зелені садиби працюють. Або взяти Кваси, де вкладає у розвиток Олександр Шаталов. Там власний виноградник, торгова марка, величезна пивоварня, сироварня, навіть власне «гуцульське» морозиво - гуцулато. Є в селі людина-інвестор, яка живе цим селом, і воно розвивається.
На Закарпатті є всі умови для розвитку, чисте повітря, унікальні гори. Потрібно лише, щоб люди любили цей край, вкладали кошти з душею, із зацікавленістю. А потенціал у Закарпаття величезний. Я думаю, всій Україні є чому позаздрити нашим Карпатам.
– Як сучасні технології, наприклад, будівництво вітряків, що активно обговорюється останнім часом, може вплинути на розвиток туризму? Чи не відвадить це туристів?
– Дивіться, коли почалися всі ці суди, плани, проєкти — мовляв, заставимо гори вітряками — я вам скажу, що думку у моєму колі спілкування розділились, в кожного свої аргументи. Звісно, гори красивіші без вітряків. Але хтось каже: скільки вони дадуть електроенергії у такі складні часи? Скільки податків отримає сільська рада? У кожного — своя правда. Я, звичайно, проти вітряків. Тому що я людина, яка багато ходила горами, і я уявляю, що це таке — посеред найкрасивішої полонини встановити величезну металеву конструкцію. А щоб її доставити туди — треба вирубати купу лісу. Я — за збереження пралісів, за природу. Коли, наприклад, споруди стоять у Данії, біля океану, на мілководді — і по контуру, десь за 20 км від берега, там крутяться — це вже інше. Там вони не псують пейзаж. Але коли ти виходиш з поїзда і бачиш на Боржавському хребті десять вітряків — тут я проти. Хоча 50% моїх друзів — за.
– З усіх проектів, над якими працювали, який Вам найбільше припав до душі?
Досі пам’ятаю перший день мого краєзнавства, коли я виїхав перший раз з GPS-ом і взяв свою першу координату, а це був водоспад Воєводин за селом Тур’я-Поляна. Щодо проекту, якщо порахувати кількість душевних кредитів, які я розтратив між своїми проектами, напевно, найулюбленіший – «Координати Закарпаття». Він існував спочатку у вигляді файла у мене на комп'ютері і тільки я особисто в нього ходив. Потім я виставив цей файл, щоб всі ходили. Потім під це зробився перший сайт, потім другий а тепер ще третій і два мобільних додатки.
Також понад 15 років я пишу про пивні події, пивні заклади, пивні івенти, пивні новини в Закарпатті. В це теж було багато вкладено і цей проект – один з моїх улюблених.
– Що для вас означає відзнака, яку отримали від ВР України?
– По-перше, щиро вдячний усім, хто долучився до цього руху. Вдячний своїй рідній країні — особливо в такі непрості часи — за те, що не забувають про нас. Серед усіх нагород, які пов’язані з моїми краєзнавчими проєктами, із Закарпаттям і мандрівками (у робочому кабінеті висить грамота «Найвпливовіший блогер Закарпаття 2013» від Ужгородського прес-клубу), ця — найвища. Це справді дуже високий рівень. Дуже сподіваюся, що заслужив її — настільки, наскільки можна було заслужити.
Валерія Рубаняк для zaholovok.com.ua
Фото авторки