Старим Новим роком, або як його називають Василем (14 січня – свято св. Василія Великого) закінчується новорічно-різдвяна естафета. Й нехай для більшості європейців не в тямки, для чого відзначати двічі Новий рік, для українців цей день має неабияке значення. Й особливо для тих, хто 14 січня ще й відзначає свої іменини (адже, незважаючи на те, що у Василів день ангели – кожного місяця, святкують його переважно раз, саме на Щедрий вечір). Щоб переконатися у цьому Zaholovok.com.ua поцікавився у закарпатських Василів – а що для них означає 14 січня.
Василь Кручаниця – головний лікар Закарпатського обласного наркологічного диспансеру.
Святкувати Старий Новий рік будемо обов’язково. Зазвичай відзначаємо разом із родиною. У мене батько теж Василь, тому цього дня хай там що, а маємо з ним зустрітися.
Ви знаєте, іменини для мене навіть більше свято, ніж день народження. Особливо це приходить із роками, адже я щоразу стаю старшим, і це мені не дуже до вподоби.
Що ж до самого імені, то воно мені імпонує. Зайвий доказ цього, що свого меншого сина я назвав теж Василем. Тож нас стає більше. І, скажу вам, всі Василі - то порядні люди. При чому це не мої слова, так просто по життю виходить.
Василь Цогла – директор Закарпатського обласного притулку для неповнолітніх у смт. Батьово.
Ми з дітьми вже стільки свят відзначили – і угорського Миколая, і нашого, і в Ужгород їздили в ляльковий театр, що на Старий Новий рік уже більше будемо відпочивати. Тим більше, то ж на суботу припадає, тому якщо і відзначатимемо, то у понеділок. Чи то ви про мене особисто питаєте? Ну, то у нас це більше сімейне свято – зазвичай батьки з Іршави приїжджають. Нічого особливого не планую.
Хоч у нас у родині Василів і немає, та й я сам народився у серпні, ім’я це мені подобається. Не скаржуся.
Василь Романець – начальник управління житлово-комунального господарства ОДА.
Безперечно святкуватиму. Це ж єдине моє свято у році. Відзначатимемо як і завжди – з родиною.
Мене Василем назвали, бо я народився 14 лютого. А тоді ж ім’я прив’язували до дня народження. Василя ж виявилося найближчим.
В свого янгола-охоронця я вірю, думаю, як і кожна людина. Адже неодноразово відчував його підтримку.
Василь Ільницький – головний редактор газети «Фест».
Старий Новий рік у нас у родині святкують здавна. Мене назвали на честь діда, який, на жаль, помер молодим, і я пам’ятаю, як до нас додому приходили його друзі пощедрувати. У нас збереглася єдина фотографія дідуся – і на ній він мав вуса. Й мені ще малому дуже хотілося бути на нього схожим. А коли у мене в 50 років народився син, якому днями вже виповниться 2 рочки, довго не думав як його назвати. Так у нас в родині ще одним Василем стало більше.
Якщо Новий рік зустрічають у всіх родинах більш-менш однаково, то Щедрий вечір характерний якраз тим, що тут намагаються зберегти ще автентичні традиції. Так і у нас – хоч соломи на столі вже і не має, та все ж звичаїв намагаємося дотримуватися. І на душі якось стає тепліше у це свято.
14 січня я святкую охочіше навіть як день народження. Адже коли на життєвому спідометрі роки все наростають, якось не надто є настрій цьому тішитися. Та й ви знаєте, на Василя у мене навіть більше дзвінків від родичів-друзів, ніж безпосередньо на день народження.
По життю ж це ім’я мені надзвичайно імпонує, ним дуже дорожу. Мені завжди хотілося, аби воно асоціювалося у людей лише з приємними речами. Втім, звичайно, догодити усім не вдається – це ж лише святому Василю Великому вдалося, аби в пам’яті людей залишилися лише найкраще. Втім прагнути до цього безперечно треба.
Василь Попадинець – начальник управління державної служби ГУ держслужби України в Закарпатській області.
Старий Новий рік – це релігійне і народне свято водночас. І воно є досить поважним. Тому відзначати його будемо.
Мене назвали на честь прадіда. Й мені це ім’я завжди подобалося. Іншого собі й не уявляю.
Василь Гнатків – депутат Ужгородської міської ради.
Безумовно цей день святкую. Єдине не певен, що цього разу зможу зустріти Старий Новий рік вдома, можливо доведеться поїхати в Київ. А так зазвичай відзначаємо в колі родини, причому так само як і Новий рік – сідаємо за стіл і чекаємо 12 години ночі. Так у нас повелося ще з дитинства.
В родині сьогодні я єдиний Василь. Хоча назвали мене в честь покійного діда, який помер задовго до мого дня народження.
Нині мені навіть важко визначитися, що для мене головне – іменини чи день народження. Адже охорона ангела-охоронця – це дуже важливо.
Моє ім’я мені подобається. І, якщо подивитися на риси характеру, притаманні Василям, то деякі з них належать і до моїх. Це, до прикладу, рішучість, впертість (як у позитивному, так і негативному плані), а також прагнення реалізувати себе, досягнути успіху.
Василина Марко – директор Ужгородського центру соціально-трудової реабілітації та професійної орієнтації „Вибір”.
Старий Новий рік – це велике свято. Більше того – я вважаю його особисто своїм святом. Адже, незважаючи на те, що є і така свята як Василина, все ж своїм янголом-охоронцем вважаю саме Василія Великого – до нього постійно і молюся. Вважається, що св. Василій допомагає в науці, й у мене впродовж життя так і виходить, що я постійно чомусь вчуся. Або ж навпаки – передаю свої знання іншим.
Зараз, уже в поважному віці, я комфортно почуваюся з цим іменем. Але так було не завжди, особливо по молодості чи в дитинстві. Багато хто переінакшував моє ім’я на Валю (і зараз є люди, які мене так називають). Утім це дрібниці. Адже кажуть, що ті жінки, у яких покровитель - чоловік, мають міцний і твердий характер.
Василь Гомонай – депутат Ужгородської міської ради.
Починаючи від угорського Міколаша і завершуючи Василем – у нас безперервна черга святкувань. Єдине, що Старий Новий рік – це вже фініш. Крім того, так випало, що саме в цей період у багатьох моїх родичів і друзів – дні народження.
У нас у сім’ї – майже всі Василі – діди, батько, син, шовгор, хресний. Відзначаємо ж ми завжди у сімейному колі – без бурхливих святкувань. Для нашої родини це дуже важливе свято, адже так повелося, що старшого сина завжди називали Василем. Я, приміром, Василь вже у 4 поколінні, мій син – відповідно у п’ятому.
Є люди, яким їхнє ім’я не подобається. У мене ж цим проблем ніколи не було. Тим більше, що воно інтернаціональне. Так, мої угорські друзі називають мене Лоці. Відтак жодних проблем із іменем ніколи не виникало.
Людмила Олійник, спеціально для Zaholovok.com.ua