У конференц-залі Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака відбулися VI Новаківські читання на тему «Андрій Новак очима сучасників та нащадків» як продовження традиції, започаткованої 2016 р. до 150-річчя лікарні.
Андрій Новак народився 21 листопада 1849 р. у селі Урмезієво, Марамороської жупи (Австро-Угорщина)- 11 вересня 1939 р. Ужгород, Угорщина. Диплом лікаря загальної практики отримав 30 листопада 1872 р. в Будапештському університеті. 16 квітня 1873 р. обраний ординатором Публічної лікарні міста Ужгорода, а 21 січня 1874 р. – директором-головним лікарем, змінивши на посаді першого директора лікарні Якова Прайса, який очолював заклад з 2 грудня 1870 р. З посади директора лікарні вийшов на пенсію 1 червня 1928 р.Андрій Новак одночасно був директором Державної акушерської школи в Ужгороді від дня її заснування, з 6 вересня 1890 р. 27 листопада 1890 р. отримав титул професора. Залишив посаду директора школи 1 вересня 1927 р.
Доктор Андрій Новак був відомою, шанованою особистістю, яка відзначилася не лише у царині охорони здоров’я, але й у громадському житті міста та краю Угорщини і Чехословаччини, громадянином яких був. Змінивши 1874 року на посаді першого директора лікарні Якова Прайса, у 1879 р. запросив до лікарні сестер ордену св. Вінцента-сатмарок, що позитивно відзначилось на догляді за хворими та веденні господарства закладу.
Завдячуючи ініціативності, енергії, насназі, наполегливості Новака шляхом добудови та реконструкції розширено головний корпус лікарні, за що його у 1888 p. відзначено орденом Франца Йосифа. 30 вересня 1900 р. освячену екуменічну каплицю, збудовану на території лікарні з ініціативи настоятельки М. Домітілли, рішуче підтриманої Новаком. У 1912–1917 рр. зведено основні корпуси лікарні.
Новак був діяльним депутатом міста й Ужанської жупи, успішним керівником, членом різних громадських організацій, активно виступав у місцевій пресі на актуальні теми. Був ініціатором належної організації соціальної допомоги неімущим співгромадянам. У роки Першої світової війни відзначився як керівник Ужанської філії Червоного Хреста, організатор курсів з підготовки добровільних сестер, директор І. Резервного шпиталю.
Громада Ужгорода 21 жовтня 1913 р. належно відзначила 40-річчя трудової діяльності Новака, а 1917 року міська рада обрала його почесним громадянином міста та перейменувала вул. Ліктьову на вул. Дра. Новака Ендре, яка донині пронизує територію лікарні під назвою вул. Андрія Новака. 16 квітня 1923 р. з нагоди 50-річчя громадської та службової діяльності Адміністративний комітет Ужгорода відкрив на його честь тримовну меморіальну дошку в хірургічному корпусі лікарні.
У наші дні визнання заслуг Новака вилилося у відкриття його погруддя у скверику лікарні (31 грудня 2002 р.), заснування Фонду Новака та відкриття Музею історії лікарні (24 грудня 2007 р.), присвоєння лікарні його імені (25 червня 2008 р.), відкриття меморіальної дошки на будинку, де він з родиною мешкав (16 травня 2016 р.), заснування бронзової Медалі Новака (19 травня 2016 р.). У наступні роки на корпусах лікарні встановлено інформативні таблички про час та обставини введення їх в експлуатацію. Лікарня підключилася до відкритих екскурсій для широкої публіки з відвідуванням території та музею закладу.
