У четвер, 24 квітня, в Ужгороді на набережній Незалежності відбулося прощання із 26-річним захисником, солдатом, оператором взводу безпілотних систем Едуардом Перебзяком. Воїн зник безвісти 5 січня 2025 року після російського авіаудару. 8 січня побратими змогли забрати тіло Едуарда, щоб рідні провели його в останню путь. Його поховали з військовими почестями на Пагорбі Слави. В Едуарда залишилися батько, мати, брат та сестра. Про це повідомили в Ужгородській міській раді.
«Едуард Михайлович Перебзяк народився 18 березня 1998 року в Ужгороді. Навчався в школі №15, вирізнявся спокоєм та глибиною думки, прагненням до знань. Змалечку захоплювався комп’ютерними технологіями, полюбляв художню літературу, особливо фентезі. Після випуску зі школи Едуард обрав шлях техніка-програміста – успішно закінчив Ужгородський національний університет.
У 21 рік Едуард склав присягу солдата строкової служби, невдовзі підписав контракт зі Збройними Силами України. Заочно завершив навчання у виші у Черкасах. 17 березня 2024 року вступив до лав 95-ої десантно-штурмової бригади як оператор взводу безпілотних систем. Знання зі спеціальності, отримані у вишах, допомагали Едуарду відстежувати ворога, оберігати воїнів та захищати життя кожного з нас. Побратими та військове керівництво поважали його за розум і хоробрість.
За мужність та відвагу під час захисту Вітчизни Едуард Перебзяк отримав високі державні нагороди:
«Хрест Хоробрих» від Головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського;
«Хрест Доблесті» та «Хрест Десантно-Штурмових військ» від міністра оборони Рустема Умєрова;
«За знищення ворожої техніки» та «Хрест пошани» від командира 95-ї ОДШБр.
5 січня 2025 року внаслідок ворожого авіаудару він зник безвісти. Родина безмежно вдячна бойовим побратимам сина, які 8 січня, ризикуючи життям, змогли забрати тіло Едуарда, щоб рідні провели його в останню путь», − йдеться у повідомленні Ужгородської міської ради.
Вічна пам’ять і шана Герою.
