В Ужгородському прес-клубі відбулася презентація 44-й випуску білінґвальної серії «Між Карпатами і Татрами», в якому побачили світ вибрані поезії зі збірки «У простір» («W przestwór») видатного сучасного польського поета Казімєжа Бурната. Презентували видання Тетяна Ліхтей, доцент УжНУ, засновниця та упорядниця серії «Між Карпатами і Татрами» та Олександра Козоріз, перекладачка з польської. У заході взяли участь представники наукової та творчої спільноти Закарпаття.
Тетяна Ліхтей підкреслила особливість випуску: «Досі у нас були класики польської літератури, а тепер це сучасник. Це людина, яка живе у Вроцлаві, але душею і серцем з Україною». Йшлося про польського поета Казімєжа Бурната, автора понад двадцяти поетичних збірок, перекладача (з чеської, польської, угорської) і організатора міжнародних літературних фестивалів. «Він змережив Україну – від Ужгорода до сходу, – зауважила Ліхтей. – І це не просто подорожі, це ж контакти, співпраця, переклади». Вона зауважила, що відкрила автора саме Олександра Козоріз.
Оксана Кузьма, завідувачка кафедри української літератури УжНУ високо підкреслила професійність перекладачки: «Це вміння єднати і культури, і покоління. У нашому цифровому світі така перекладацька культура – це вже останні з могікан». Оксана Кузьма наголосила, що переклад – це не техніка, а глибоке проникнення в інший світ: «Треба знати контекст, мислення, психологію автора. І пані Олександра блискуче з цим справляється». Вона також підкреслила важливість постаті самого автора: «Сьогодні дуже важливо говорити про тих, хто підтримує Україну. І Казімєж Бурнат – це саме така людина».
Цю думку продовжила Наталія Петріца, завідувачка кафедри словацької філології, яка назвала поета «знаковою постаттю не лише польської літератури, а й українсько-польського культурного діалогу: «Він – великий друг України і робить усе можливе для розвитку цього мосту між культурами». Письменник Василь Густі, говорячи про серію, зазначив: «Це вже не лише закарпатський проєкт. Це надбання всієї України». І додав про про поезію Бурната: «Ми читаємо його вірші та читаємо свої думки, свої переживання, теж так думаємо, а це дуже важливо».
Олександра Козоріз розповіла історію знайомства з автором: «Я побачила його у Facebook і одразу написала. І вже за хвилину отримала відповідь». Вона згадала, як поступово почалася співпраця: «Я почала перекладати, викладати тексти, і для нього це була приємна несподіванка». Згодом така співпраця переросла у повноцінне видання. Вона наголосила на складності перекладацької праці: «Якщо не працюєш над перекладом щодня, навіть просто думаючи, результату не буде. Це не лише знання мови. Це внутрішнє чуття, розуміння ритму, логіки вірша». Олександра Козоріз наголосила, що цей процес є безперервним: «Я постійно повертаюся до текстів, переробляю, шукаю точніше слово. Мені важливо, щоб звучало чесно».
Окремо вона звернула увагу на природу поетичного перекладу: «Комусь здається, що достатньо знати мову. Але без внутрішнього чуття і розуміння законів вірша нічого не вийде. Кожен вірш має свою внутрішню логіку, і перекладач мусить її відчути». Підсумовуючи свою роботу, Олександра Козоріз зазначила: «За чотири роки вийшло шість видань. Але це не про кількість, а про шлях. Це діалог двох культур, який ми продовжуємо». Презентація завершилася читанням поезій.
