У четвер, 24 квітня, в Ужгороді презентували книжку «Доброволець» про воїна 128-й гірсько-штурмової бригади, який поліг у боях під Бахмутом – Володимира Дев’яна. На основі спогадів, розповідей побратимів, фотографій та повідомлень видання про сина-героя написав батько. Презентували книжку «Доброволець» в актовій залі Ужгородського ліцею «Лідер».
Володимир Дев’ян добровільно приєднався до лав української армії восени 2022 року та служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Зі слів батька, Володимира не одразу взяли до війська.
«Він лише за п'ятим разом зміг добитися, аби його взяли до армії. Лише коли приніс свої ордени та медалі за спортивні досягнення, − згадує батько Володимир Дем’ян. − Одного дня він сказав мені слова, які я запам’ятав назавжди, з гордістю промовив: "Тату, мене взяли"».
Воїн Володимир Дев’ян захищав Україну на Донецькому напрямку. У грудні 2022 року під час боїв біля Бахмута 29-річний Володимир Дев’ян поліг у нерівній боротьбі з вагнерівцями.
«Він воював недовго, з 24 вересня, він як вийшов на нульові позиції й практично не виходив з них. Казав: "Тато, мені все одно, що на нулі, що на другій лінії". На другій, казав, більш комфортно, доступу до всього більше, а так не було йому різниці, − ділиться батько захисника. − На позиції, де був мій син, залишалося всього шестеро бійців, вони трималися, як могли, але коли залишилось лише двоє ніхто б не дорікнув, якби вони відступили, це була б логічна і виправдана дія. Але мій син залишився. На той момент у них було троє поранених й загиблий, усіх треба було евакуювати. Ще й зброя. Він не міг просто піти».
Син казав батьку: «Я йду туди, щоб вони не прийшли сюди до нас на Закарпаття. Бо коли вони прийдуть сюди, ми вже не зробимо з ними нічого». Тому батько воїна Володимир Дев’ян вирішив бути вірним пам’яті свого сина-добровольця й написати для майбутніх поколінь, якою ціною здобувається перемога.
«Щоб нічого не забулося й ті маленькі діти, що ще не пішли до школи, знали про самопожертву наших воїнів, що дехто недоїдав і не мав доступу до води, дехто змінював боєкомплекти під обстрілами. І все це, щоб вони могли жити у вільній, сильній Україні», − каже Володимир.
Над створенням видання про сина Володимир Дев’ян працював протягом року. До роботи долучилися також учні 10 класу ліцею «Лідер», вони, зокрема, працювали над фотоматеріалами, а також брали участь у верстці видання. Вперше книгу презентували у рідному селі воїна Володимира Дев’яна – Голубином, що на Свалявщині, у другі роковини його загибелі 16 грудня 2024 року.
«Батько на основі власних спогадів, на основі розмов із сином, розповідей його друзів, побратимів, які поруч із ним в окопах під час жорстоких боїв написав книгу спогадів», − розповідає вчителька української мови та літератури, а також редакторка видання «Доброволець» Галина Пащук. − Він, як інженер й будівельник, не міг цю літературну роботу зробити, тому я її взяла на себе. Це було дуже складно, змусити себе говорити про сина, якого вже немає, але воно того варте. І сьогодні дуже важливо говорити про це, тому що збайдужіти, забути тих, завдяки якому ми живемо нині - це великий громадянський злочин».
Оперативні та перевірені новини – на нашому Telegram-каналі
