Традиційно дерев'яна столярка перетворюється у білий металопластик.
Насправді вікна на фасаді школи давно замінили на нові, зараз же зайнялися внутрішнім двором.
Це викликало неоднозначну реакцію ужгородців. Одні виступили за те, що дітям має бути тепло у школі, а інші навпаки, висловилися за збереження архітектурного обличчя будівлі.
Втім варто зауважити, що нові вікна постаралися зовнішньо зробити подібними на старі. Різницю можна оцінити на фото: зверху старі, а знизу нові.
От як висловився з цього приводу викладач Ужгородського інституту мистецтв ім. А. Ерделі, мистецтвознавець Михайло Сирохман.
“Це дуже погано. Але по-іншому не буде. Я не знаю, чи такі вже були погані ті старі вікна, але хто буде робити зараз дерев'яні? Або хто буде платити за те, щоб вони виглядали значно краще? Така реальність сумна. Є надія, що колись вікна знову можна буде поміняти. Але це погано, бо старий Ужгород малий,і всюди щось змінюється. У Львові теж багато чого змінюється, просто там це не так кидається у вічі”.
Нагадаємо, пам’ятка архітектури була збудована 1912 року угорським архітектором Кароєм Кох. Спочатку там розміщувалась Ужгородська угорська королівська державна горожанська дівоча школа, згодом - чеська горожанська, а опісля - чоловіча середня школа № 1. Із 1955 року навчальний заклад став змішаною загальноосвітньою трудовою політехнічною середньою школою і надалі залишався виключно освітнім закладом.
Прояснити ситуацію з професійної точки зору Zaholovok.com.ua попросив головного архітектора Ужгородської міськради Петра Сарваша. Вийшло ціле міні-інтерв’ю.
- Розкажіть для початку трохи про історію школи.
- Будівля першої школи — це одна із найгарніших пам'яток архітектури Ужгорода, пам'ятка місцевого значення. Побудована вона на самому початку 20 сторіччя як угорська королівська дівоча школа. Тоді був оголошений загальнодержавний конкурсний проект на будівництво. Його виграли двоє архітекторів з Будапешта. Вони ж, до слова, проектували синагогу. Це дуже гарна будівля, така собі стримана сецесія, хоча і на настільки яскраво виражена, як то воно робилося у ті часи у Відні. Слава Богу, до цих пір вдалося зберегти більш-менш елементи декору, хоча колись робився ремонт бокового фасаду і їх всі повідбивали. І не збиралися відновлювати. Тоді втрутилися активісти і, як не дивно, фасад вдалося зберегти.
- А що можете сказати про вікна?
-Що стосується вікон, у багатьох людей вікна — це якась окрема річ, елемент, відірваний від фасаду, хоча це такий самий елемент декору, як і всі інші елементи - карнизи, портики фронтони. Тобто якщо ми говоримо про всі елементи, то вони автентичні, бо всі проектуються тими же архітекторами, виконуються фахівцями-столярами того часу. Вони мали свою геометрію, якусь свою декоративну функцію. А говорити, що вікна — то щось другорядне, не можна. Що стосується цього фасаду то виконавці у деякій мірі хотіли повторити малюнок, але це вдалося не зовсім правильно. Пластик то є пластик І він взагалі для таких старих будівель є руйнівним, бо приміщення не вентилюється і глушиться намертво циркуляція повітря. Мікроклімат стає недобрий, виникають грибкові захворювання, будівля руйнується. Тут, наприклад, немає передбачених якихось каналів для провітрювання приміщень. До того ж пластик не є таким гарним. Можна було зробити щось подібне з дерева, повторити ті декоративні елементи. От що зовсім незрозуміло, це економ-варіанти, коли одна хвіртка тільки відкривається. Такого ви ніде не побачите у світі, особливо на висоті третього поверху. Трошки такі перекошені виходять образи цих вікон, вже не кажучи, що мити їх для життя людини. Яка це виконуватиме, небезпечно.
- Чому взагалі взялися змінювати ці вікна? Все задля економії тепла?
- Програма заміни вікон у школах була прийнята міською радою ще років 5 тому, Чому при цьому зрівняли всі школи, незалежно від їх віку, незрозуміло. І над енергозбереженням треба думати, але коли питання стосується історичних цінностей, то це треба робити з розумом. Звісно, дерев'яні вікна обійдуться дорожче. Але і сама будівля — це не якась там радянська школа періоду 70-х років. Таких небагато у місті.
- То вікнам насправді було більше 100 років?
- Так, ці вікна насправді були автентичними і мали стільки ж років, як і сама будівля. Їх жодного разу не змінювали.
- Чи не можна їх було відновити?
- Звісно, їх можна було відреставрувати. Нехай не говорять, що це неможливо. Їх просто не хочуть реставрувати і, може, й не вміють. Є такі приклади у зарубіжній практиці, коли зовнішню раму залишають автентичною, а зсередини вставляють пластикове вікно, хоча з продухами для вентиляції. Просто цільне скло, яке не псує зовнішнього вигляду. Але тут ніхто, коли це робить, не питає ні спеціалістів, ні архітекторів, ні інженерів.
- Тобто міська рада не погоджувала таку зміну вікон?
- Це була власне міська програма, а отже й ініціатива міської ради. На сьогоднішній день вони вважають, що роблять добре, але це смішно. Якби вони вставили прості вікна без переділок, то це було в чесніше, ніж так нібито вони щось зберігають. Це зовсім нецікаво.
- Є перспективи відновити ці вікна хоч колись?
- Ну для цього потрібно запустити іншу програму. У нас це не одні вікна, наприклад, тут. Є вікна на житлових будинках, адже у нас дуже великий житловий ареал. Особливо у районі Малого Галагова є дуже гарні будинки. Тут хоч по одній системі змінюють, а там кожен своє вікно по-своєму розуміє і змінює. От у ту систему якось вклинитися дуже важко, Мабуть, треба біде створювати якусь систему відновлення історичного середовища, і, очевидно, за муніципальні гроші. Бо ми тільки поки що руйнуємо, а відновлювати ніхто не збирається.
- Хіба люди не повинні просити дозволу на зміну фасаду?
- Повинні, але не просять. Ми піднімали це питання, коли по вулиці Волошина, 1, на очах у мене вибивали вікна, як мінімум, 150-річною давності. МИ ставили питання про відповідальність, я сам міліцію викликав, писали у інспекцію ДАБК. Вона казала, що це не у межах її контролю, хоча я досі не розумію, чому. Муніципальна поліція теж каже, що це не у її компетенції. Лист отримав і відділ охорони культурної спадщини ОДА. Так само нічого, хоча, я вважаю, вони могли б щось зробити. Тобто самі інстанції з себе це скидають ці обов'язки. От люди і думають. Що це так можна. Наша соціальна біда у тому, що а словах всі страшно переживають за місто, але коли питання стосується їх інтересів, вони про це забувають. Тенденція така: давай зробимо, а потім почекаємо реакцію, або якось проштовхнемо. І вони переважно мають рацію, бо тут можна все. Тут будинки у центрі міста можна побудувати. Це робиться у всіх на очах і все нормально. Всі про це знають і ніхто не втручається. Треба на це якось вливати якось громадськості.