Поетичних читань в Ужгороді, здається, не було аж із Березневих котів.
"Так ось Оленка Бараненко, Остап Микитюк та Ірина Червінська приїжджають в рамках свого масштабного туру українськими містами, щоб нам почитати, а ми щоб послухали, і щоб у Снеку, в затишній атмосфері, побалділи під шум імовірного, як каже фейсбук, дощу за вікном. Під, цілком можливо, глінтвейн. А чом би й ні", - пишуть організатори.
Вірші молодих автора і авторок наче навмисно писані для читання вголос, простими, але вагомими зворотами, насиченими сильними метафорами. Подекуди по-дитячому щирими і невибагливими, часто сильними і влучними.
Троє абсолютно несхожих поетів, три зовсім різні поетичні світи, але зібрані в одній книжці, під спільною палітуркою. Мета видання цієї збірки - це відкидання недомовок, це спроба спільного літературного простору, це дружба і підтримка, як вона є.
"Словосполучення, віднаходження яких є сенсом пізнання, живуть довкола у стані ще навіть до зародковому. Місія поета – побачити ненароджене словосполучення і дати йому життя.
Всі ці речі виразно дають себе побачити у поезії Трьох.
Трохи прикро говорити про них як про Трьох, бо за кожним – свій світ. Але раз їх життя привело до спільної книжки, то і книжка вже не може належати кожному зокрема, і прочитання теж. Щось подібне відбувається із найбільшою проблемою пізнання – з Трійцею. Але про такі збіги хочеться думати. І бути вдячним, бо ж не даремно думати – це є дякувати.", - писав Тарас Прохасько.
"Загалом, за нашими першими враженнями, це гармонійна смачна поезія, якою можна втамувати свою літературну спрагу. Має потримати аж до 10 липня, коли в Ужгороді відбудеться наступна літературна подія, про яку розкажемо пізніше.І проанонсуємо на презентації", - інтригують організатори.