Науковці Ужгородського національного університету вирішили віддати данину славній минувшині та не менш повчальній сучасності чеського народу. Задумане вдалося реалізувати з ініціативи Науково-дослідного інституту Центральної Європи (директор Мирослава Лендьел) та Центру історичних студій з богемістики і словакістики (координатори Ігор Ліхтей, Ігор Шніцер): ще у травні було проведено Ужгородські чеські наукові читання. Вони охопили період від існування Великоморавської держави до сучасних політичних процесів у Чеській Республіці. Матеріали цих читань вилилися в об’ємний збірник – “Ужгородські чеські наукові читання: історія, культура, політика право” (Ужгород, 2013. – 272 с.).
Видання складається з двох розділів. Перший розділ має назву “Минуле: історія та культура чеських земель, Першої Чехословацької республіки та соціалістичної Чехословаччини”. Тут подано історичну ретроспективу від Середньовіччя до існування Чехо-словацької соціалістичної республіки.
Опираючись на історико-лінгвістичні матеріали, Тетяна Волошин та Дмитро Поп роблять спробу простежити діяльність Кирила й Мефодія на тернистому шляху поширення християнського вчення.
Дослідниця Діана Мокрянин ставить за мету визначити роль і місце Німецької держави як спадкоємниці Східнофранкської імперії в Центральній Європі ІХ–Х століття. У цьому контексті вона намагається проаналізувати характер відносин Німеччини з Чеською державою Пршемисловичів і з конгломератом полабських і прибалтійських слов’янських племен.
Результатом археологічних розкопок стала стаття Ігоря Прохненка, присвячена знахідкам лоштицького посуду на руїнах Королевського замку, а Павло Пеняк наголошує на внеску видатного чеського вченого Яна Ейснера у справу вивчення старожитностей Закарпаття.
Дві публікації торкаються історії Чеської держави епохи класичного і пізнього Середньовіччя. Йдеться про дослідження Ігоря Ліхтея, присвячене регентському урядуванню бранденбурзького маркграфа Оттона V Довгого у чеських землях упродовж 1278 – 1283 років, та розвідку Ярослава Андрусяка про роль чеського дворянства у військово-політичному протистоянні між Владиславом ІІ Ягеллоном і Матяшем Корвіном у 1471–1475 роках.
Ранньомодерна історія презентована у статті Яни Товтин, яка висвітлює перипетії довкола обрання Фердинанда І Габсбурга чеським королем (1526 р.), у студії Світлани Матяш – про сейм 1608 р. і в публікації Тетяни Нагірняк, що прагне простежити становище і статус шляхти у період до і після битви під Білою Горою.
Евристичними за суттю є матеріали Михайла Кірсенка про Томаша Ґарика Масарика і першу політичну чехословацьку еміграцію та Олени Поляновської про погляди Едварда Бенеша на засадничі принципи функціонування Ліги Націй. Дослідник Ігор Шніцер проаналізував закон про федералізацію ЧССР від 1968 р. як спробу врегулювання чесько-словацьких протиріч.
Дискурс української музики в Чехії останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. докладно подала Надія Керецман, а Степан Віднянський підготував статтю енциклопедичного характеру про життєдіяльність чехів в Україні.
Другий розділ має назву “Сучасність та майбутнє: соціум, право, політика, зовнішні відносини Чеської республіки”. Він пропонує студії переважно політологічно-правового характеру.
Дослідник Василь Лемак з’ясував роль нової політичної еліти у здійсненні правової реформи, а Наталія Марадик простежила вплив політичної культури на формування органів публічної влади в Чеській Республіці.
Заслуговує на увагу порівняльний аналіз структурних елементів політичної системи Чеської і Словацької Республік, які у міжвоєнний і післявоєнний період були об’єднані в єдиній державі, поданий Анатолієм Ключковичем. Причини запровадження системи прямих президентських виборів та політичні перипетії першої кампанії, яка завершилася перемогою М. Земана, з’ясовує Антоніна Стряпко.
У статті Івана Стряпка проаналізовано досвід адміністративної реформи у Чеській Республіці, а Мирослава Лендьел з’ясовує вплив адміністративно-територіальної структури цієї країни на зміст політичних процесів та інститутів у місцевих громадах.
Учений Микола Палінчак розглядає специфіку реалізації релігійних прав у Чеській республіці та вплив конфесій на функціонування громадянського суспільства. Процес структуризації нашого краю у міжвоєнний період простежує Маріан Токар.
Проблем зовнішньої політики Чеської Республіки у період постсоціалістичних трансформацій торкаються Любов Павлишина і Сергій Волощук. У доробку Юрія Ключівського проаналізовано досвід Чехії у розбудові інформаційно-інституційних підвалин.
Аналіз міждержавної співпраці України та Чехії у працях зарубіжних учених (поч. ХХІ ст.) став предметом дослідження Романа Корсака. Основні етапи розвитку чеської національної меншини в Україні простежили Іван Вовканич та Віталій Андрейко. Водночас Михайло Зан підштовхує вдумливого читача самостійно з’ясувати, у яких питаннях двостороння взаємодія не є достатньо ефективною, а Олег Лукша у своєму доробку інформує про можливості використання Програми Східного Партнерства Європейського Союзу для просування реформ в Україні.
В оформленні видання використано акварель народного художника України Василя Скакандія із серії “Празькі етюди”.
Матеріали збірника стануть у нагоді всім, хто цікавиться минувшиною і сучасністю чеського народу, збагатять культурну скарбницю слов’янства.