Сьогодні, 11 грудня, в ужгородській книгарні «Кобзар», у рамках традиційної передсвяткової акції «Письменник за прилавком» з читачами та відвідувачами спілкувалися Петро Мідянка та Людмила Загоруйко.
Автори представили аудиторії свої нові роботи та розповіли про творчість у «карантинний» рік та
Людмила Загоруйко бере участь в акції «Письменник за прилавком» вже вдруге. Письменниця каже, що у такі карантинні часи таки не вистачає живого спілкування із читачами, хочеться традиційних презентацій з великою кількістю запрошених. Пані Людмила представила читачам свою книгу автобіографічних розповідей «Конец географии».
«Це книжка про наше життя. Що таке закарпатське село і взагалі село? У нас є абсолютна ідеалізація села. Вишиванки, віночки… Але реальність не зовсім така. Село страшне, жорстоке, неосвічене. Як би та мне казали. Це життя в поганих умовах. Село орієнтоване на заробіток, на паркан за 10 тисяч доларів. А цього бути не має. Коли я переїхала сюди (у село Широкий Луг. – Авт.), це мене дуже вразило. Я думала, що село – патріархальне, люди ходять до церкви, чесні, порядні… А це не завжди так», – каже авторка.
«Не скажу, що там (у селі. – Авт) дуже легко жити. Ти постійно в стані стресу: то газ не привезли, то електрику виключили… Ти постійно чекаєш щось. І цього не має бути в Україні. Навіть віддалене кожне село має жити комфортно. З музичними школами, гуртками», – вважає Людмила Загоруйко.
Письменниця також ділиться думками про власну творчість: «Вона виникла, коли мені було за п’ятдесят. У мене почався якийсь вибух. Моя творчість співпала з ремонтом на вулиці Корзо. І все було погане… Але мені треба було сісти і написати. Бо воно наскладалося. Я написала про історію будинку на Корзо, 25. І я не можу сказати, що я розумію, що пізно почала, бо я дуже хочу встигнути сказати те, що я хочу. У мене вже по поличках розкладені теми», – каже пані Людмила.
Петро Мідянка, роздаючи автографи у книгарні, розповідає, що, незважаючи на коронавірус, у 2020-у вийшли дві його нові книги: «Цього року я реалізував два книжкові проекти. Це була можливість трохи відсторонитись від основної роботи у школі. Одна з книг називається «Послання від Петроса». Це книга поезій. Друга – «Срібна флейта Срібної Землі». Це – есеїстка. Це – ключ д розуміння моєї першої книги і всіх попередніх, які я видав. В обидвох проектах брали участь близькі мені люди. Це художник Роман Штаєр, студент Київської академії мистецтв, виходець із Закарпаття. Другий – автор фотографій, фанат Боржавської вузькоколійки Денис Добра», – розповідає письменник.
«У першій книжці винятково поезії. Тиражі обмежені, невеликі. Друга книга, «Срібна файта Срібної Землі» особлива тим, що, окрім понад 10 моїх оригінальних есеїв, там опинилися і про тих людей, яких я близько знав. Крім цих статей є статті і закарпатців, і не закарпатців, і надруковані в закарпатських медіа, і поза ними. Є мої переклади текстів з румунської на українську поета Йоана Александру «Гімни Мараморошу», кілька оригінальних текстів поета, який, до речі, не був уродженцем самого повіту, але мав причетність до нього і мав оригінальне бачення краю, де було понад 90 дерев’яних церков карпатської готики Потисся. Є також переклади русинського письменника з Югославії Юліанна Надя, який числив себе до української орієнтації. І казав, що є істинним українцем. Помер у молодому віці, але є дуже оригінальний прозаїк, автор короткої прози», – розповів Петро Мідянка.
Нагадаємо, акція «Письменник за прилавком» триває до 18 грудня. Щодня (у будні) у «Кобзарі» на читачів та відвідувачів чекатиме закарпатський письменник. У понеділок, 14 грудня, за прилавком магазину буде Андрій Дурунда.