11 вересня Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ухвалило рішення про реєстрацію одразу двох нових географічних зазначень, одне з них - гуцульська коров’яча бриндза. Минулого року першим зареєстрованим географічним зазначенням в Україні стала гуцульська овеча бриндзя. На реєстрацію гуцульської коров’ячої бринзди чекали майже рік, за кілька днів до цього історичного моменту Ужгородський прес-клуб із журналістами подався у сусідній з Рахівщиною Верховинський район (Івано-Франківщина), де на полонинах Кринта і Бибратківка. Адже цей молочний продукт яка виробляється як на території Івано-Франківщини, так і Закарпаття.
Іван Мойсюк --голова Асоціації виробників традиційних сирів "Карпатські ватаги", яка й подавала документи на реєстрацію географічного зазначення. Її члени- виробники гуцульської коров’ячої бриндзи. «Це є традиційний гуцульський продукт. Ми боремось за те, щоб він отримав географічне зазначення, тому що він – унікальний. Його виготовляли ще наші предки. Поміж тогочасних продуктів були бринза, сало і кулеша,- розповідає Іван Мойсюк. - У нашій асоціації нараховується 25 членів, з них – 16 виробники гуцульської коров’ячої бринзи, а решту складають наковці, гіди та громадські активісти. Для того щоб одержати географічне зазначення, ми повинні були пройти курси навчання протягом двох років».
За словами Івана Мойсюка, для реєстрації виробники проходили два рівні контролю: внутрішній-- була створена комісія, яка здійснювала контроль по полонинах, ( чистота доїння, процес виробництва). І зовнішній контроль, який проводила фірма «Органік стандарт» з Києва. «Якщо ми проходимо другий контроль, то це означає, що ми маємо право на отримання сертифікату на виробництво гуцульського коров`ячого сиру. 6 із 16 виробників, які займаються суто виробництвом гуцульської бринзи контроль пройшло», - додає Іван Мойсюк. В Асоціації розказують: гуцульська коров’яча бриндза -- це продукт, який виготовляється з молока корів, які випасаються вище 700 м над рівнем моря, тварини споживають тільки трави без додавання комбікормів, а сир виготовляється з дотримання всіх процесів виробництва за давніми традиційними рецептами. Виробники Закарпаття з Рахівщини, будучи членами Асоціації, також мають право виготовляти гуцульську коров`ячу бринзу, так само верховинці мають право будучи членами рахівської асоціації і виробляти гуцульську овечу бринзу. Для цього потрібно написати заяву пройти контроль й дотримуватися всіх норм. Кожен регіон, село чи полонина може виробляти свій автентичний продукт, пройти всі ці щаблі і мати своє географічне зазначення. Це дозволяє зберегти традиції, унікальність продукту й разом з цим забезпечити безпечність людей, які його споживають. Якщо покупець приходить, то він одразу бачить, що сир, наприклад, вироблений якоюсь відомою торговою маркою або сир з географічним зазначенням, який вироблений фермером чи ватагом. Тобто, людина проінформована про те, що вона їсть.
Сироварня на полонині Кринта розташована на висоті 1300 метрів над рівнем моря. Тут виготовляються три види сира: буц, вурда та бриндза. «Тут у нас живе 55 корів, ми перебуваємо з ними 120 днів на рік (з 20 травня по 20 вересня). У цей період є всі умови: виростає трава й можна знаходитись без будь-яких кормів, - розповідає ватаг Василь Кермощук, який керує всіма процесами на сироварні, - У кінці вересня ми зводимо корів до села та повертаємо їх до власників. За сезон ми виробляємо 5-6 тон молочного продукту. Одну частину ми віддаємо людям, які дали нам худобу на випас, а іншу частину ми беремо собі за роботу. Цьогоріч ціна за кілограм бринзи та сиру коливалася від 120 до 150 грн. До нас приходять та приїжджають туристи. На цій полонині я виробляю сир 5 літ, а так займаюся цим господарством 13 сезонів».
Неподалік розташовані ще три такі господарства. Кількість таких господарств з кожним роком зменшується, кажуть ватаги, бо робота є досить важкою, а реалізацію на молочні продукти важко знайти. Сир коптиться й дозріває протягом 7 – 10 ти днів з нього стікає сироватка й він набирає свого смаку. Це сир буц. Далі буц мелють, додають солі, ретельно все перемішують й виходить бринза.
На полоні Бибратківка (висота близько 1200 м над рівнем моря) розташоване господарство Іванів Максим’юків, батька та сина. «Коли тато починав робити, була тільки земля. Тепер стайня на 5 корів є,- розказує молодший Іван. – Все тут робимо, маємо корів, кіз завели». Хлопець – наймолодший ватаг на Івано-Франківщині, починав робити бринзу в 19 років, зараз йому 21. Обоє Максим’юків виконують всі роботи по господарстві: доять корів, виготовляють сири, доглядають за худобою. Зайняті цілий день, замінюють при потребі один одного. «Виготовляємо сири 6-ий рік. Все по дідівських методах, я бачив, як це роблять мої батьки, діди, ніхто не вчив мене. Ходив полонинами, дивився як ватаги роблять, - каже старший Іван Максим’юк. Робота у ватагів- не з легких, але їм подобається, вони бачать користь та результат своєї роботи. І сподіваються, що справа, яка годувала їхні родини з давніх-давен буде передаватися наступним поколінням.
Довідка: Географічне зазначення (назва місця походження товару) – найменування, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та який має особливі якості або властивості, виключно або головним чином зумовлені конкретним географічним середовищем з притаманними йому природними і людськими факторами, і всі етапи виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюються на визначеній географічній території. (Із Закону України "Про правову охорону географічних зазначень").
Прикладами географічних зазначень є пармезан, горгонзола, любецький марципан, коньяк, шампанське, баварське пиво тощо.
