Сучасний кампус CampeX з новим обладнання та науковими лабораторіями планує створити УжНу в Ужгороді. Новий об’єкт повинен стати міждисциплінарним центром для досліджень генетичних особливостей людини для підбору ефективного лікування, а також обʼєднати нейромедицину, генетику, біомедичні технології, біоінформатику та цифрову медицину. І це вже не тільки плани. Нещодавно Міносвіти оприлюднило результати конкурсного відбору проєктів зі створення та розвитку кампусів досконалості. Серед переможців - УжНУ.
Наразі ж університет уже завершив масштабний проєкт модернізації навчальних корпусів і гуртожитку на вул. Університетській вартістю понад 6 млн. євро. А також має на меті оновлення нижніх гуртожитків, великих аудиторій та добудову корпусу Г.
Детальніше про інфраструктурні проєкти УжНУ нам розповів Олександр Рогач, проректор з науково-педагогічної роботи, доктор юридичних наук, професор.
- Якщо говорити не про освітні процеси, а про всю ту базу, яка забезпечує якісне навчання УжНУ: що будують, ремонтують, покращують в університеті?
– Якщо говорити про інфраструктуру, то найбільша зміна останніх років, то це, звичайно, комплекс на вул.Університетській, (так званий “Бам”). Там ми фактично завершили наймасштабніший інфраструктурний проєкт в історії університету у межах програми «Вища освіта України» за участі Північної екологічної фінансової корпорації (НЕФКО), яка виступила кредитором.
Йдеться про понад 6 мільйонів євро: близько 5,1 млн. євро зовнішнього фінансування і понад 1 млн. євро власного внеску університету на сплату ПДВ. Оновили навчально-лабораторні корпуси А, Б, В і Г, а також гуртожиток №4.
Це був не косметичний, а масштабний капітальний ремонт будівель з фокусом на підвищення енергоефективності: утеплення фасадів і покрівель, нові вікна й двері, модернізація систем опалення та освітлення, індивідуальні теплові пункти тощо. У четвертому гуртожитку замінили вікна, каналізаційні системи, водовідведення, відновили балкони та встановили сонячну електростанцію на даху, яка забезпечує гаряче водопостачання, а також оновили понад 170 санвузлів. Це дозволило не тільки покращити умови для студентів, а й зменшити втрати води. Окрім цього, у підвалах усунули проблему постійного накопичення води.
Орієнтовний термін окупності проєкту – сім років.
Цей проєкт із Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО) розпочався ще до війни. Для участі у конкурсі потрібно було провести енергоаудити та підготувати значний пакет документації. Загалом на програму подалися понад 100 українських університетів. Угоду ми підписали у 2021 році, а після початку повномасштабної війни донори планували відмовитися від фінансування проєкту в Україні. Однак після тривалих переговорів вдалося зберегти фінансування для трьох західноукраїнських університетів, зокрема УжНУ. Наприклад, київські університети, які брали участь у проєкті, подальшого фінансування не отримали через безпекові ризики.
Спочатку завершити роботи планували у 2023 році, але через війну термін перенесли на 2025 рік. Фактично роботи підрядники завершили у грудні 2025 року. А останній транш підрядникам вдалося провести лише у вересні 2026 року після тривалої затримки фінансування.
- Які об’єкти університету нині потребують нагальних оновлень?
– Тут я б не приховував проблем. Найбільш складна ситуація із так званими нижніми гуртожитками №1, №2 і №3. Вони зведені ще у 1960-х роках і потребують комплексної модернізації. Аналогічного системного підходу потребує гуртожиток №5. Ще один очевидний резерв – два поверхи корпусу Г на “Бамі”, які залишаються недобудованими з 1980-х років.
По гуртожитках уже проведені енергетичні аудити, а щодо корпусу Г напрацьовані передпроєктні рішення. Наступне питання – це знайти джерела фінансування.
І тут треба бути реалістами. Університет може і повинен власним коштом фінансувати поточні ремонти, аварійні роботи, частину обладнання, співфінансування. Але очікувати, що державний університет сьогодні виключно з власних надходжень одночасно капітально відремонтує кілька великих гуртожитків, навчальні корпуси, мережі та створить сучасну наукову інфраструктуру, нереалістично. Для цього потрібне зовнішнє фінансування.
Місць для студентського житла не вистачає, зокрема через те, що близько 400 ліжко-місць займають вимушені переселенці. Крім того, гуртожитки не фінансуються державою і мають утримуватися зі спеціального фонду університету. Вони є збитковими для УжНУ, оскільки будівлі старі та потребують постійних витрат на утримання, а плата за проживання студентів обмежена державою, тому вона не покриває витрати на утримання будівель. Навіть після можливого підвищення стипендій плата за гуртожиток, за планами уряду, не повинна суттєво зрости.
За попередніми розрахунками, комплексна модернізація трьох нижніх гуртожитків може коштувати близько 3 млн євро. Університет шукає можливості залучення зовнішнього фінансування. Наша модель: власний ресурс плюс державні інвестиційні програми плюс міжнародне фінансування та гранти.
- Які інфраструктурні проєкти зараз є пріоритетними?
– Наступний принципово важливий для нас напрям – це проєкт CampeX. У квітні 2026 року університет подав до МОН відповідний пакет документів для участі у конкурсному відборі в межах проєкту Світового банку «Удосконалення вищої освіти в Україні заради результатів». Загальна вартість проєкту складає 6 млн. доларів США.
Це вже значно ширше, ніж ремонт одного корпусу. Ідея полягає у поєднанні освітньої та наукової складових в одній сучасній будівлі. Там мають бути аудиторії з сучасним обладнанням та наукові лабораторії.
Університет запропонував концепцію, пов’язану з біотехнологіями та медичними технологіями: біоінформатикою, цифровою та персоналізованою медициною. Йдеться про створення сучасного міждисциплінарного центру, який об'єднає нейромедицину, генетику, біомедичні технології, біоінформатику та цифрову медицину. Зокрема, у такому центрі проводитимуть дослідження генетичних особливостей людини для підбору ефективнішого лікування та дослідження біоматеріалів, зокрема пухлин.
А вже інфраструктурна частина передбачає реконструкцію та капітальний ремонт будівлі й інженерних мереж, створення сучасних аудиторій, лабораторій геноміки, нейромедицини та біомедичних технологій, біобанку, цифрової дослідницької інфраструктури, телемедичних і симуляційних просторів.
Кампус планують розмістити в Ужгороді на території, яка належить університету і нині перебуває в аварійному стані.
Перший етап у нашому плані розрахований на 2026-2028 роки. CampeX пройшов етап підготовки й подання інвестиційної пропозиції. На першому етапі УжНУ пройшов конкурсний відбір. Із понад 100 університетів відібрали 34.
Нещодавно стало відомо, що «Кампус досконалості прецизійної нейромедицини та якості життя» відібрано для фінансування в межах спільного з Світовим банком проєкту «Удосконалення вищої освіти в Україні заради результатів». Із 27 поданих заявок відібрано лише 12.
Серед пріоритетів університету також – добудова корпусу Г на вул.Університетській. Окремі поверхи університет уже облаштував, зокрема там працює медичний факультет №2 для іноземних студентів, а частину робіт виконали за рахунок грантових коштів, які залучили науковці університету.
Окрім того, УжНУ хоче модернізувати великі аудиторії на “Бамі”. У межах попереднього проєкту там замінили вікна та оновили систему опалення, однак самі аудиторії та меблі потребують модернізації.
– Одне з найбільш помітних оновлень університету - територія біля головного корпусу. Її для прогулянок та відпочинку використовують не тільки студенти.
– Територію навколо корпусів по вул.Університетській оновили у співпраці із забудовником. Там облаштували парк, освітлення, бруківку, лавиці та прибудинкову територію. Університет не витрачав на цей проєкт власних коштів. Орієнтовна вартість робіт становить 13-15 млн грн. Об’єкти невдовзі мають передати на баланс університету.
Крім того, науковці університету виграли грантовий проєкт, у межах якого планують облаштувати невеликий парк для студентів перед “Бамом”. Реалізувати його планують наступного року.
- Як університет планує розвивати території Ботанічного саду і Шахтинський ліс?
– Багато хто міг чути різне про ботанічний сад через ситуацію із забудовою поруч. Але наголошу для загального розуміння: жодного квадратного сантиметра ботанічного саду не забрали від УжНУ. І це принципова позиція університету щодо всіх своїх земель і будівель. Тобто те, що говорили, що «вкрали ботанічний сад», що його хочуть знищити, що університет віддав землю, – нічого університет нікому не віддавав.
Яким чином здійснюється забудова? Це питання до забудовника і до тих органів державної влади та місцевого самоврядування, які давали дозволи. У нас на даний момент із забудовником просто добросусідські відносини. Дійсно, є певна взаємодія: наприклад, нам треба було засипати ґрунтом певну територію – вони нам його дали. Але конфліктів із ними немає, як і проблемної взаємодії.
Так от, коли почалася забудова, ми проінвентаризували наші землі, зокрема землі ботанічного саду. І виявили, що якимось чином ця земельна ділянка (7 соток) ще у 2000 році не потрапила до державних актів. Ми оформили її у державну власність на право користування УжНУ уже тоді, коли забудова почалася. Тобто ботанічний сад знаходиться у праві користування УжНУ. Тому закидати університету, що ми там щось зробили чи не зробили – неправильно.
Водночас університет планує модернізувати ботанічний сад і зробити його доступнішим для жителів Ужгорода. Йдеться про освітлення, екодоріжки, облаштування експозицій, фотозон та впорядкування частини території, яка зараз недостатньо облаштована. Також розглядається можливість платного входу для туристів, тоді як шкільні екскурсії залишатимуться безкоштовними. Університет уже має концепцію розвитку ботанічного саду і планує реалізовувати її протягом найближчих одного-двох років.
Щодо Шахтинського лісу, університет уже проводив там масштабне прибирання близько двох-трьох років тому, розчистив територію та облаштував вхід, зокрема встановив знак і місток. Разом з тим постійне утримання території потребує фінансування. Зараз університет має інші пріоритети, тому комплексного оновлення Шахтинського лісу найближчим часом не планує.
- Скільки коштів у 2026–2027 роках передбачено саме на розвиток та покращення інфраструктури?
– На 2026 рік у плані університету передбачено 19,88 млн грн капітальних видатків: 2,5 млн. грн. – на обладнання, 7,5 млн. грн. – на капітальний ремонт житлових приміщень і ще 9,88 млн. Грн. – на інші об’єкти. Наскільки повністю вдасться цей план реалізувати, коректно буде говорити вже за підсумками року.
Тут важливо розуміти ще одну річ. Для університету капітальні видатки сьогодні фактично фінансуються переважно зі спеціального фонду, тобто з власних надходжень. А ці кошти зовсім не є «вільним бюджетом розвитку»: близько 80% спрямовується на заробітну плату, далі – комунальні послуги, забезпечення навчального процесу та інші обов’язкові витрати. І лише те, що залишається, можна спрямовувати на ремонти, обладнання чи розвиток.
Тому цифру 19,88 млн. грн. я б не сприймав як весь ресурс університету на розвиток. Великі інфраструктурні проєкти такі, як реалізований проєкт «Вища освіта України», а в перспективі, у разі успіху конкурсного відбору, CampeX – мають зовсім інший масштаб і потребують окремих джерел фінансування. До прикладу, у 2025 році університет власним коштом спрямував на капітальні ремонти близько 3,2 млн грн. Водночас у межах міжнародного проєкту «Вища освіта України» обсяг ремонтних робіт перевищив 66 млн грн, із яких 11,1 млн грн становило співфінансування університету. Це, мабуть, найкраще показує різницю в масштабах.
На 2027 рік конкретну цифру зараз називати передчасно. Затвердженого кошторису ще немає. І будь-яка сума сьогодні була б радше прогнозом, ніж реальним фінансовим показником.
На фінансові можливості університету також вплинуло скорочення кількості іноземних студентів. У попередні роки в університеті навчалося близько 1800 іноземних студентів, зараз їх орієнтовно 300. Це суттєво зменшило доходи спеціального фонду, який значною мірою наповнюється за рахунок оплати за навчання.
Університет намагається знайти баланс між необхідністю забезпечувати фінансування своєї діяльності та можливостями студентів і їхніх родин. Водночас повернення значної кількості іноземних студентів могло б суттєво збільшити доходи університету. Наразі залучати їх складно через безпекову ситуацію та проблеми з логістикою, але університет продовжує набір іноземних студентів, зокрема громадян країн ЄС.
– Наскільки забезпечення якісного побуту студентів, сучасний розвиток інфраструктури університету важливий для залучення абітурієнтів?
– Я б не обіцяв, що відремонтований гуртожиток автоматично дасть нам плюс тисячу студентів. Вступник обирає університет насамперед за якістю освіти, спеціальністю, репутацією і перспективами після навчання.
Але інфраструктура сьогодні стала реальною частиною конкурентоспроможності університету. Якщо студент має обирати між гуртожитком 1960-х років із застарілими мережами і сучасним, теплим, безпечним житлом, вочевидь, це має значення. Так само має значення, чи навчається майбутній медик або біолог лише за підручником, чи має доступ до сучасної геномної лабораторії, симуляційного обладнання й реальних дослідницьких проєктів.
Саме тому ми не розглядаємо інвестиційні проєкти лише як ремонт будівлі. Це має бути середовище, яке притягує студентів, молодих науковців, міжнародних партнерів і дослідницькі проєкти.
– І окремо. Є ще одна важлива фінансова обставина, про яку часто не говорять. Підвищення оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників є абсолютно необхідним – викладач повинен отримувати гідну заробітну плату. Але механізм фінансування створює для університетів додаткове навантаження.
Бюджетне фінансування надходить через загальний фонд, тоді як спеціальний фонд університет формує переважно за рахунок власних надходжень. При цьому педагогічні та науково-педагогічні працівники у нас приблизно порівну фінансуються із загального і спеціального фондів. Тобто підвищення зарплат тих працівників, які оплачуються зі спеціального фонду, університет повинен забезпечити власним ресурсом.
Для розуміння масштабу. Лише для нинішнього підвищення заробітних плат нам необхідно додатково близько 5 млн. грн. щомісяця. І знайти цей ресурс непросто, особливо в умовах, коли через війну суттєво скоротилася кількість іноземних студентів і, відповідно, доходи від їхнього навчання.
Фактично простір для рішень тут досить вузький: або збільшувати власні доходи, зокрема переглядати вартість навчання, або скорочувати інші видатки, а на практиці – робити і те, і інше. І це безпосередньо впливає на те, скільки університет може спрямувати на ремонти, обладнання та розвиток.
Є й інша проблема. Дуже великий розрив в оплаті праці між педагогічними та науково-педагогічними працівниками, з одного боку, і адміністративним та навчально-допоміжним персоналом – з іншого. За окремими посадами різниця в посадових окладах сягає приблизно трьох разів. Це вже питання не лише фінансів, а й внутрішнього балансу. Університет не може нормально працювати без викладачів, але так само не може працювати без господарської, юридичної чи кадрової служби, ІТ та іншого персоналу.
Тому сьогодні фінансове питання для університету – це постійний пошук балансу між достойною оплатою праці людей, утриманням великої інфраструктури і можливістю вкладати кошти в розвиток.
Розмовляла Валерія Рубаняк,
фото автокри та сайту УжНУ