Чудовий намір відтворити андріївські вечорниці виник у працівників Ужгородського скансену.
Нагадаємо, що свято Андрія припадає на 13 грудня. В цей день дівчата ворожили на судженого, намагалися дізнатися свою долю.
Тож до музею запрошують незаміжніх дівчат-волонтерів, які б хотіли взяти участь у відтворенні давніх закарпатських обрядів, повязаних із цим святом.
Звертайтеся у приватні повідомлення, або за телефоном 066 718 13 34
Ось лише декілька видів гадання, які притаманні цьому обрядовому дійству.
Дівчина свій чобіт скидала та й із заплющеними очима його від себе кидала. Коли кидала, то стояти на одному місці мала. А інші дівчата дивилися, в який бік чобіт носком упав, то з цього боку й буде її наречений шукав.
Або ще так: вибігали дівчата на подвір'я і навмання біля частини плоту чи паркану ставали, кілки рахували та так промовляли: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою.
Було і таке, що на вулицю дівчата вибігають і першого зустрічного зупиняють, у нього ім'я питають. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
Це лише невеличка частинка тих традицій, які залишили нам у спадок наші предки.