Діана Дудко, більш відома під творчим псевдонімом Діана Домна, завжди любила кіно. Їй завжди подобалося знімати відео та приміряти на себе різні образи, але ця пристрасть довгий час залишалася лише хобі. Усе змінилося після переїзду до Лос-Анджелеса, де вона випадково побачила оголошення про набір бекграунд акторів. Вона подала заявку без особливих очікувань — і отримала шанс, який перевернув її життя.
«Пам’ятаю свій перший день на майданчику. Було хвилююче і незвично, але після слова “екшн” усі переживання зникли. Я зрозуміла, що я там, де маю бути», — згадує Діана. Саме тоді вона відчула, що хоче розвиватися в цій сфері. Вона з ентузіазмом спостерігала за роботою головних акторів, переймала їхню професійність і відзначала щирість та відкритість навіть найбільш відомих імен. «Я не прагнула автографа чи фото з ними, я просто намагалася вчитися й отримувати максимум від цього досвіду», — каже вона.
Першим справжнім проривом стала одна із головних ролей у короткометражному фільмі Stairway to the 80s. Ця робота стала для Діани виходом із зони комфорту, великим уроком й перша нагода проявити себе як акторку. «Я дякую долі за таку можливість та команду, з якою працювали над цим проектом». А поява на офіційному постері фільму стала символом того, що вона рухається у правильному напрямку. «Коли я вперше побачила постер, мене переповнювали емоції. Я дуже багато чого змушена була залишити в минулому та буквально почати життя спочатку, зробити крок в невідомість, але такі досягнення для мене означають, що все було не дарма».
Особливу символіку ця подія мала ще й тому, що на початку кар’єри Діана з подругою обговорювала ролі мрії. Її вибір був — щось у стилі Лари Крофт — сильна жінка-воїн. І саме такий типаж став для неї дебютом у кіно. «Я відчула, що це моя роль», — каже акторка. Сьогодні Діана Домна не зупиняється й планує розвивати свою акторську майстерність, пробуючи себе в нових образах і жанрах. Її головне послання просте: «Бути сильною не означає ніколи не падати. Бути сильною означає вставати знову і йти далі, навіть коли страшно, залишаючи при цьому місце для людяності»