Понад 4 мільйони українців вже виїхали з України внаслідок нападу росії. Європейські країни активно допомагають біженцям, опікуючись поселенням та забезпеченням побутових потреб. Перший пункт прибуття-це насамперед залізничні вокзали. Саме тут волонтери зустрічають вимушених переселенців з України та допомагають облаштуватися.
Наші кореспонденти побували на вокзалах Будапешта та Праги і розповіли, що там відбувається.
Будапешт
Андріана Сочка підготувала репортаж з двох вокзалів Будапешта: Нюготі і Будапешт Келети.
Андрея, маркетолог у телекомунікаційній організації, волонтерка:
Я маю вільний час і машину і ще й живу неподалік, тому вирішила, що можу допомогти. Принесла мішок речей, інколи приношу засоби гігієни, мій робочий графік гнучкий, тому приходжу сюди в різний час, інколи і ввечері. В моєму оточенні є дуже багато людей, які хочуть допомогти, але часто не мають можливості долучитися до волонтерства, тому передають слова підтримки та речі. Я приходжу і допомагаю ще й від їхнього імені.
Ми так само будь-коли можемо потрапити в таку ситуацію, як українці. Я дуже вражена, скільки часу вже триває ця війна і тепер у нас почав з’являтися страх. Спочатку ми сподівалися, що все закінчиться за кілька днів, за 2-3 дня. А тепер уже не знаю навіть, що й думати. Все дуже непевно — ще тиждень? Місяць? Рік? Це дуже лякає…
Я розумію, що угорський уряд не докладає достатньо зусиль, щоб підтримати українців та допомогти їм… Я не знаю причин, не знаю їхніх планів, гадаю, що вони граються на два табори. І не знаю, як ця поведінка влади відобразиться на нас згодом.
Каталін, волонтерка:
Вирішила стати волонтером, тому що треба допомагати людям, які рятуються від війни. Свого часу я вивчила російську мову, і тепер можу допомогти своїм знанням мови. Вважаю, що це мінімум, як я можу допомогти. Приходжу сюди практично щодня.
Те, що сталося в Україні, з українцями — просто жахливо! Цього не мало статися… Наша влада абсолютно недостатньо робить для підтримки України! Українці перетинають кордон із Угорщиною, приїжджають у Будапешт і їм допомагають звичайні люди, приватні підприємства, церковні громади, а офіційної допомоги від влади я не бачу. Я обіцяю вам, що у відновленні міст після війни ми теж будемо допомагати. Ми з чоловіком домовилися, що якщо війна закінчиться до літа, то свою відпустку ми проведемо на відновлювальних роботах в Україні.
Ільдика, волонтерка:
Я зоозахисник і музикант. Займаюся угорською народною музикою. І закарпатська народна музика так само рідна моєму серцю, як і угорська. І тварини, яких приводять із собою біженці, мені теж дуже важливо. І я думаю, що це найменше, що ми можемо зробити для українців, для закарпатських угорців та українських тварин.
Знаєте, один з моїх улюблених фільмів - "Міс Конгеніальність" із Сандрою Буллок і там той момент, коли кожна говорить, що вона за мир у всьому світі і ці слова сьогодні набувають нового, справжнього сенсу. Коли на націю в один момент нападають і починають знищувати і від цього нема порятунку, нема пояснення і від цього ніхто не застрахований.
Десь днів 9 тому ми вийшли на вокзал Нюготі і звернули увагу, що приїжджають люди з багатьма тваринами і ніхто це не координує... ІФ там стояла київська жіночка з 4 маленькими дітками і тваринкою і не могла ніде поселитимся, бо в собачки не було відповідного боксу. Ми запропонували доглянути за твариною, щоб вони могли спокійно поселитися, та вони відмовилися залишати песика і я зрозуміла, що і я сама би не віддала свою собачку незнайомим людям. Ми перейшли на Келеті і побачили, що тут ще більше собак та котиків. Ми з колегою обійшли крамниці зоотоварів і десь за власні кошти, десь за зібрані волонтерами придбали за 2 дні всі необхідні речі для тваринок. Мені подзвонив колега із закордонної зоозахисної організації і попросив написати, які речі для тварин ми потребуємо, вони все куплять, тільки щоб ми помагали.
Крім того ми залучили наших інших колег-зоозахисників, тому що для нас двох із колегою це занадто великий шмат роботи тут. Тому тут тепер цивільні люди допомагають, а не організації. Ми стараємося зробити все, що в наших силах, аби допомогти якомога більшій кількості тварин. Ну і, звичайно, допомагаючи тварині, ми допомагаємо і їхнім господарям.
Дуже добре, що тепер організовують поблизу вокзалу Келеті Центр допомоги біженцям. Людей привозитимуть туди автобусом. Тому що тут мало місця. Якщо в день приїжджає до 3 тисяч біженців, то має бути центр координації. І добре, що це запустили. Та все ж думаю, що все, що тепер робиться - на 99% робота простих, звичайних людей, а не організацій. Сподіваюся, що наш уряд зробить значно більше для українців, які тікають від війни, але ті люди, Які працюють тут тепер, вони роблять все, що тільки в силах, щоб допомогти біженцям. Знаєте, я не плакса і не тонкосльоза, але такі історії чую, поки тут працюю, що важко навіть переповісти і тільки молімося, щоб усе це чимшвидше закінчилося.
Жофі і Берці:
Ми нагріваємо воду і готуємо чай для українських біженців. Ми угорські пластуни.
Морці:
Я тут, щоб допомогти біженцям. Я був тут уже кілька разів, це страшне, що переживають ці люди, але дуже приємно усвідомити, що ти можеш їм допомогти. Я різним займався, роздавав їжу, іграшки, У пластунів тут є намет, ми готуємо чай, каву. Це жахлива ситуація, війна, і тут поряд з нами!.. В мене є знайомий у Харкові і він не виїхав, залишився в місті і я не знаю, що з ним тепер... Співчуваю українцям, та й російським солдатам, що їх, без їхнього відома відіслали на війну. Жахливий порядок у тій країні, в Росії. Допомоги українцям від нашого уряду я не дуже бачу, але я не знаю всього, і не можу всього бачити. Знаю, що вони отримують дуже багато допомоги від благодійних організацій та від звичайних людей.
Прага
Репортаж від нашого кореспондента в Празі Юрія Кривошеєва.
Основний потік біженців, котрі прямували в Прагу вже рідшає і влада Чеської республіки зараз координовано відправляє вимушених переселенців до менших міст, де ще не вичерпані можливості для їх прийому, або допомагає з транзитом до інших країн. Люди приїжджають на центральний вокзал Праги, де за асистенції поліції їм допомагають виправити потрібні документи, отримати безкоштовну сім-карту, завести банківський рахунок і карту соціальної допомоги.
Тетяна, волонтерка.
Навколо стільки горя, як не допомагати. Я почала волонтерити, ще тоді коли тут не було цього центру на Вишеграді (Центр допомоги переселенцям в будові Конгресового центру Праги) а був центр на Ольшнській (будова поліції в справах іноземців). Потім кількість людей значно зросла і всю активність направили сюди. Практично всі мої знайомі працюють волонтерами. Всі по мірі можливостей. І тут в центрі і на телефонах вирішують самі різні потреби, влаштувати житло, допомогти з тваринами, перевезти речі. Мої знайомі всі роблять що можуть...
Альона, переселенка з міста Святогорськ Донецької області.
Добирались дуже важко, з Краматорську до Львова на евакуаційному потязі. Дуже багато людей, на одну полицю три людини. Дуже важко то витримували моїх двоє діток. Зараз нам допомогли знайомі тут знайти житло, вже отримали візу. Дуже сподіваємось що в Україні все швидко наладиться і плануємо повертатись додому. Дім є дім, батьківщина і хочеться, оби вже настав мир...
