“Заголовок” системно й давно намагається розвивати медіаграмотність закарпатців: вчимося виокремлювати фейки, боротися з неправдою й не потрапляти на гачки, розставлені політтехнологами та ворожими пропагандистами. Цього разу ми вирішили подивитися, як Україна й Закарпаття виглядають у медіа наших сусідів. Що там пишуть про російську агресію і як місцеві політики використовують нашу біду у власних цілях.
Ми поспілкувалися з українцями, зокрема закарпатцями, які живуть у країнах Центральної Європи, й розпитали про їхні інформаційні бульбашки. Нижче – лише ті фейки й наративи, які так чи інакше прориваються в інформаційний простір українців за кордоном.
Угорщина: опозиція як “проєкт Зеленського” і вигаданий “Tiszafon”
Найбільше тема України проростає в угорському середовищі. Андрій Слохіняк, родом із Мукачева, вже багато років живе в Угорщині. Він активний представник української громади і постійно відстежує, що пишуть про Україну в угорських медіа та соцмережах.
“Зараз, як на мене, відбуваються, мабуть, найцікавіші вибори в новітній історії Угорщини за останні 20 років. У теперішнього уряду нарешті з’явився реальний опонент. І, на жаль, Україна опинилася в топі тем передвиборчої кампанії. В інформаційному полі до України «прив’язуть» опозицію. В проорбанівських ЗМІ пишуть про причетність українських спецслужб до новоствореної партії «Тиса». Також згадується, що ця партія нібито «працює на Україну», - пояснює Андрій.
Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан активно цю тезу пропагує та усіма силами намагається вималювати образ ворожої України, а відповідно і опозиції, яка “керується українською владою”.
“Один із найяскравіших випадків - це нібито причетність українських спецслужб до створення партійного застосунку “TISZA Világ”. Віктор Орбан запостив у себе відео, створене ШІ, де Володимир Зеленський презентує цей додаток, але уже під іншою назвою”, - розповідає Андрій.
Трохи контексту: Угорський “Tiszafon”, який згадує Орбан — це не реальний застосунок, а політичний ярлик навколо справжнього додатка “TISZA Világ”, яку використовує опозиційна партія “TISZA” Петра Мадяра для мобілізації своїх виборців і волонтерів. Саме через TISZA Világ вибухнув скандал: бо 6 жовтня з нього витекли персональні дані десятків тисяч угорців (імена, контакти, адреси, виборчі округи). Після цього проурядові ЗМІ почали розкручувати “український слід”, стверджуючи, що до розробки причетна українська компанія з Ужгорода PettersonApps та окремі українські розробники. Так медіа натякали, що дані угорських виборців могли опинитися в Україні.
На цьому фоні прем’єр Віктор Орбан і опублікував згенерований ролик із Володимиром Зеленським, який угорською мовою рекламує вигаданий смартфон/додаток “Tiszafon, made in Ukraine”. На момент публікації цей ролик переглянули понад мільйон разів. А російські медіа, зокрема “Russia Today” та “Комсомольська правда” підхопили й тези про український слід і публікували сам ролик.
“Українці — загроза”: наркоторгівці, торгівці людьми й “органами”
Це не єдиний випадок, коли Україну прив’язують до внутрішніх угорських проблем і майбутніх парламентських виборів. Україну в офіційній та навколоофіційній риториці змальовують як загрозу.
У своїх роликах речниця уряду Орбана, дружина міністра оборони та кандидатка на посаду мера Будапешта Олександра Сенткіраї розповідає, що українці нібито завозитимуть зброю, наркотики й торгуватимуть людьми, якщо їх “надто широко” впустити в ЄС. В одному з відео на фоні зв’язаного чоловіка в багажнику вона говорить про українських наркоторгівців, торговців людьми та органами. Ролик набрав понад пів мільйона переглядів.
“Направду, її відео стало вірусним. Але воно настільки абсурдне, що перетворилось на джерело для мемів”, - розповідає Андрій Слохіняк.
“Слід розуміти, що стратегія Віктора Орбана ще з 2010 року будується на постійному пошуку ворога, на висвітлення боротьби з яким він направляє максимум зусиль. Але якщо раніше це були ліберали, стара еліта, потім мігранти та фонд Джорджа Сороса, то після 2022 року таким ворогом фактично стала Україна, яку команда Орбана методично намагається зобразити джерелом усіх бід угорців — від загрози перенесення війни на угорську територію до подорожчання базових продуктів нібито через направлення всіх європейських грошей, призначених для угорців, в Україну,” - розповідає головний редактор Infopost.media та аналітик Інституту Центральноєвропейської Стратегії Віталій Дячук.
Віталій Дячук переконаний, що із наближенням парламентських виборів в Угорщині демонізація України, її представників, зокрема і президента Зеленського, лише посилиться. Тим паче, що інформаційне поле Угорщини “зачищене” під нинішню владу. А ще партія угорського прем’єра Віктора Орбана вливає величезні гроші на власний піар та підсвічування “ворогів”, у цьому випадку - нас.
“У травні 2024 року обсяги витрат Fidesz та уряду Орбана на онлайн рекламу (зокрема і на антиукраїнські меседжі) перевищували сумарні витрати на онлайн рекламу в межах усієї Іспанії. Команда Орбана витратила близько 900 тисяч євро на онлайн рекламу, з них 636 тисяч на Facebook, і 230 тисяч на Google.
Саме тому завдання українських медіа, громадських організацій, окремих акторів політичної та громадської сфери, українських інституцій в Угорщині — пояснювати природу цих маніпуляцій і показувати, як вони працюють не лише проти України, а й проти самих угорців, формуючи викривлену картину світу. Важливими є організація візитів журналістів незалежних угорських медіа, діячів громадського сектора до України, налагодження двосторонніх зв’язків на рівні суспільства, що дозволить також доносити інформацію до угорців з першоджерел, а не крізь призму підконтрольних угорському уряду медіа,” - переконаний Віталій Дячук.
Чехія: “все для українок, нічого для чешок”
Цього року відбувалися парламентські вибори в Чехії. І там теж однією з ключових тем була Україна та її підтримка. Зокрема чеський блогер та колишній муніципальний депутат Чеського Крумлова Войцех Нємєц (відомий як блогер Doktor vajíčko) поширювали інформацію про допомогу, яку отримують українські діти з інвалідністю в Чехії та порівнювали її з допомогою, яку отримують чехи з інвалідністю.
“Із 1 січня 2025 року виплата для дітей з інвалідністю з України збільшиться до 11 835 крон…, а оплата за доглядом для чеської людини з інвалідністю першого ступеня становить 880 крон”, - написав Нємєц 10 червня у себе на сторінці у Facebook.
І це далеко не єдиний антиукраїнський наратив, який він та подібні блогери використовували у передвиборчому процесі. Відтак, перемогу на жовтневих виборах здобула партія ANO Андрія Бабіша. Цей політик неодноразово використовував виплати українським біженцям, як елемент виборчої кампанії. 11 червня Бабіш публікує відео у себе на сторінці у Facebook, де каже, що тодішній уряд спочатку збільшує податки для чеських батьків, забирає дитячі виплати, скорочує їх, але дає батьківську відпустку для українок.
“Вони забирають у чеських сімей, але готують нову систему для іноземців. Тож нічого для чеських матерів і все для українок», – сказав Бабіш.
“Мене хвилює, що нова чеська влада стане новим полем діяльності для Кремля. І на цьому полі зокрема й через дезінформацію дестабілізуються демократичні суспільства”, - розповідає Ростислав Прокоп’юк, психолог та активний представник української спільноти в Чехії. Він живе в цій країні уже понад 30 років і весь час відстежує політичні настрої щодо України та активно допомагає українцям.
Аналітики ж переконують, що ситуація в Чехії не така загрозлива, як в Угорщині. Та й Бабіш, хоч і тяжіє до європейських популістів, як Орбан, має іншу позицію щодо ЄС та НАТО. З іншого боку ситуацію може частково врівноважувати президент Чехії Петр Павел, який має чітку проєвропейську та проукраїнську позицію. А вибори президента там відбудуться лише у 2028 році.
“Ситуація в Чехії суттєво відрізняється від угорської, адже в Чехії немає відкритого конфлікту з Україною ні з боку уряду, ні з боку якоїсь іншої великої політичної сили. Попри критику Брюсселю, Бабіш не дає передумов для ідеї існування Чехії поза ЄС та виступає за посилення співпраці з НАТО. Партія ANO попри обіцянки зменшити допомогу Україні чітко називає Росію агресором. Рупором антиукраїнськості може стати політична сила Томіо Окамури, який наразі очолює палату депутатів Парламенту Чехії. Він може озвучувати ті антиукраїнські тези, які не захоче чи не насмілиться робити Бабіш”, - каже Віталій Дячук.
Ростислав Прокоп’юк розповідає, що усі проросійські, євроскептичні та антиукраїнські партії об’єднані ідеєю “миру”. Цей мир передбачає скасування допомоги Україні як грошами, так і зброєю та скасування підтримки українських біженців.
“Сьогодні почалися чотири роки темряви та невідомості чеської влади. Переможці виборів підписали коаліційний договір. Минула влада пішла в опозицію. І це будуть найбільш вразливі моменти для українців в Чехії, якщо хоч щось з планів нової влади реалізується. Війна в Україні суттєво формувала суспільний дискурс і політичні дебати перед виборами. Теми, пов’язані з Україною, стали головною мішенню дезінформаційних кампаній з боку російських і проросійських акторів чеської політики”, - каже Ростислав Прокоп’юк.
Він також розповідає про показовий випадок на цих виборах, де до парламенту обрали молоду 22-річну чешку грузинського походження Катерину Деметрашвілі. Дівчина піддалася значній інформаційній атаці через те, що її батько служить у Грузинському легіоні в Україні та захищає нашу країну від російських окупантів.
“Катерина ставила собі за мету поширювати інформацію про Україну та комунікувати з молоддю, адже її тато захищає Україну від російської агресії. На її прикладі яскраво видно, як ширять наративи та фейки про Україну та українців. Катерину звинуватили в тому, що її тато вбивця, бо воює за незалежність України”, - каже Ростислав.
Словаччина: “не платити за війну” і фіктивне “Закарпаття у Словаччині”
У Словаччині найближчим часом виборів не передбачається, тому риторика там інша. У першу чергу просувають наратив, що Словаччина не має “платити” за українську війну: не посилати зброю, не давати допомогу, не говорити про участь військових.
Паралельно пропагується “дружба з Росією” як із нібито надійним партнером, кращим за ЄС та НАТО, які “ось-ось розваляться”. Значну роль у дезінформаційних кампаніях проти України відіграють сторінки радикальних проросійських рухів у соцмережах, які час від часу підхоплюють наративи влади, що збігаються з російськими.
Один із найяскравіших прикладів — рух “Slovanský výbor. Славянский комитет”. Вони позиціонують себе як рух за багатополярний світ на ідеї панслов’янства — об’єднання всіх “слов’янських народів” на міжнародній арені. І, звісно, центральним “слов’янським народом” у цій картині виступає російський. Україна та українці в їхній риториці змальовані як “неправильні слов’яни”.
Лідером такого руху є Томаш Шпачек — словацький політик, кандидат на минулих виборах від ультраправого руху Republika. Про його активну дезінформаційну кампанію проти України писали словацькі журналісти з проєкту Infosecurity. Більше розвінчувань брехні можна почитати у них на сайті.
Сам Шпачек і не приховує, що працює в інтересах росії та регулярно туди їздить. Останній його візит відбувався наприкінці жовтня, коли Шпачек їздив у росію для участі у форумі “Діалог про фейки 3.0”, де росіяни “вчили боротися з фейковою інформацією”. Більш абсурдного форуму, де дезінформатор вчить боротьбі з дезінформацією “неправильного Заходу” складно уявити, але така реальність Томаша Шпачека та його руху.
Показовий інцидент стався 14 листопада 2025 року в Попраді під час зустрічі прем’єра Роберта Фіцо зі старшокласниками. Коли кілька учнів висловили підтримку Україні й розкритикували його позицію, Фіцо відповів у своєму стилі: якщо вони так підтримують Україну та “війну”, то хай ідуть “воювати туди — будуть героями на фронті, а не в чорних футболках тут”. Після цих слів частина учнів — близько 30 людей — встала й вийшла із зали, дзеленчачи ключами, один ніс український прапор. Дзеленчання ключами в Словаччині — символ протесту ще з часів Оксамитової революції 1989 року.
“Зростає конфронтація та різкість риторики Роберта Фіцо на адресу громадських організацій, навіть тих самих школярів. Це не нове для Словаччини. Фіцо намагається копіювати і риторику, і методи колеги Орбана, але медійне поле у Словаччині не настільки однорідне, як в Угорщині, а опозиційні незалежні ЗМІ мають трохи більше можливостей. Хоча уряд Фіцо також намагається впливати на інформаційну політику все більше, — розповідає Віталій Дячук. — Нині стратегія, якої дотримується команда словацького прем’єра — формування у словацькому суспільстві атмосфери страху перед власне війною, її економічним впливом на громадян, терористичними загрозами тощо. Як приклад, у січні 2025 року прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що опозиційні групи планують захоплення урядових будівель та повалення уряду, стверджуючи, що до країни прибула група експертів, які раніше брали участь у протестах в Україні та Грузії.
Водночас активно застосовується просування наративів щодо втручання України у внутрішню політику Словаччини: участь українських мігрантів у акціях протесту; нібито участь командира «підпорядкованого» ГУР МО України Грузинського національного легіону у держперевороті; намагання пов’язати організацію «Мир в Україні» (Mier na Ukrajine) зі словацькою опозицією та українською розвідкою для формування в очах виборців їх образу як несамостійних, під зовнішнім впливом”.
Але є й ситуації, де фейки просто спокійно осідають у головах людей.
“Я у Словаччині живу відносно нещодавно та упродовж останніх пів року була тут фактично щомісяця. І якось у потязі я познайомилася зі словачкою, яка наразі живе в Австрії. Разом з тим вона розповідала ніби у медіа читала, що на Закарпатті та Львівщині налаштовані приєднуватися до Словаччини та Польщі й була дуже здивована, коли я пояснила, що це не так”, - розповідає медіаекспертка та комунікаційниця Марія Расчупкіна, котра наразі живе у Братиславі.
Бачимо, що нині інформаційні простори Угорщини, Чехії та Словаччини існують у різних умовах та за різними логіками, однак вони об’єднані спільним ризиком. Антиукраїнські наративи тою чи іншою мірою стали інструментом внутрішньої політики наших сусідів.
В Угорщині війна в Україні, права нацспільнот, корупція, європейська фінансова підтримка та інше стали системним елементом передвиборчої стратегії Орбана й використовуються для демонізації України та, як наслідок, — делегітимізації опозиції. У Чехії антиукраїнські меседжі точково озвучуються популістами та радикалами, але не визначають державну лінію та не мають монополії в медіапросторі. У Словаччині риторика Фіцо рухається в бік угорської моделі — звинувачення України в внутрішніх кризах і посилення контролю над ЗМІ, проте активне громадянське суспільство та незалежні медіа там поки зберігають свій вплив.
“У такій ситуації Україна має грати довгу комунікаційну гру та наративи, адже фейки швидкі, але короткі. Стратегічною перевагою України в Центральній Європі має залишатись прозорість, репутація та роль на карті самої Європи”, - підсумовує Віталій Дячук.
Аналітик Іституту Центральноєвропейської Стратегії переконаний, що нам варто зосередитись на кількох ключових моментах, аби не втратити країн-сусідів та їх підтримку країн-сусідів:
працювати не проти фейків, а з аудиторією. Доносити українську позицію напряму до суспільства — через журналістів, студентські середовища, місцевих лідерів думок, локальні медіа, громадських активістів зі своєю аудиторією;
системно підтримувати незалежні медіа сусідніх країн доступом до інформації. В той час, коли проурядові медіа працюють під контролем влади, українська інформація має потрапляти в ті сегменти, які ще зберігають автономність. Запрошення редакцій в Україну, доступ до унікальних даних, співпраця з регіональними медіа — це інвестиція з довгим ефектом;
посилення «позитивного порядку денного» щодо України як безпекового партнера, партнера в інфраструктурних проєктах, енергетиці, в освіті тощо;
робота з діаспорою, українськими мігрантами, українськими інституціями за кордоном як з інформаційними амбасадорами України.
Сукупно ця робота допоможе нівелювати антиукраїнські наративи та фейки у країнах центральної Європи. Та й відверто, це нам потрібно в рази більше, ніж європейським суспільствам. Особливо зараз, коли йдеться про фізичне виживання та фактичне існування держави України.
Роман Сов'як
Матеріал підготовано у рамках інформаційної кампанії "Як це є насправді" Проект фінансується в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії за підтримки Посольства Литви в Україні.